Жанрово-стильові особливості прози Набокова





Зміст

Вступ………………………………………………………………………………....3

Розділ І. Жанрово-стильові особливості набоківської прози…………………….8

             1.1. Романізація літератури XX століття..………………............................8
             1.2. Характерні стильові риси творів В.Набокова……..………………...11
             1.3 Автобіографізм - лейтмотив творчості В.Набокова …………..…….14
Розділ ІІ. Роман «Спостерігач» як спроба описати екзистенцію емігранта…...18                    

              2.1. Екзистенційне самогубство та засоби його передачі ……………...18

              2.2. Обсерватизм як засіб психічного відсторонення від реальності.....22

Висновки…………………………………………………………………………...29

Список використаних джерел та літератури………………………………….32


Висновки
    У ході даного наукового дослідження ми ознайомились із творчістю російського письменника-емігранта В.Набокова на прикладі роману «Спостерігач».
     Складність дослідження творчої біографії В.Набокова полягає в його змушеному білінгвізмі та факті існування двох різних письменників: Сиріна в Росії та В.Набокова в Америці. Ще при житті автор був визнаний видатним американським письменником, класиком англомовних літератур, про що і до цього часу згадують самі американці, що, починаючи з 1977 року видають журнал “The Nabokovian”. В Росії твори В.Набокова були видані набагато пізніше, і лише зараз, в сучасності, його російськомовну та перекладену творчість активно обговорюють та аналізують. Про феномен письменника та його стиль пишуть сотні літературних критиків, дискутуючи щодо його приналежності до тієї чи іншої літератури. Популярність В.Набокова зросла настільки, що по мотивах його творів були написані есе та нові твори, як, наприклад, п’єса А.Строганова “Сім слів спостерігача”.
     У першому розділі основною проблемою було питання стилю автора. Крім того, до питань даного розділу належали динаміка критичної рецепції автобіографічних романів Набокова та набоківський світогляд, що був докорінно змінений втратою дитячого раю та еміграцією.
     Аналізуючи стиль автора, можна прийти до висновку, що величезний талант В.Набокова слугував “художній дії” на критику і на читача і по своїй складній, жорстоко-іронічній природі схиляється до імітації та містифікації, причому сюди обов’язково відноситься високопрофесійна імітація творчості, що складає основну таємничу особливість таланту.
     Багато критиків вважають, що В.Набоков є художником форми, письменницького прийому, оскільки в його прозі є багато словесної гри. Складність набоківської прози полягає в тому, що потрібно розібратися в намірах автора, серйозних та несерйозних одночасно. Саме В.Набоковим був введений у російський роман елемент гри, причому у небаченому до цього масштабі.
     Крім того, при описі творчості В.Набокова неможливо не згадати таке поширене в літературі явище, як автобіографізм. Після еміграції автор дуже болісно переживав зраду російської культури, в тому числі і мовної, яка була його втраченим раєм. По життю В. Набоковим керувало його відчуття своєї викресленості, покинутості. Саме тому, в багатьох сюжетах своїх прозових творів письменник передає особливості свого психічного роздвоєння внаслідок еміграції та бажання повернути втрачене. Після детального ознайомлення з всією творчістю В.Набокова літературні критики одноголосно визнали його повністю автобіографічним письменником, що є досить неординарним явищем в літературі.
     Другий розділ даної роботи був повністю присвячений аналізу роману В.Набокова “Спостерігач” та висвітленими в ньому проблемами. Перш за все, це проблема адаптації емігранта, що вирішується екзистенційним самогубством, а також проблема відсторонення від життя через спостереження та споглядання. Автор роману передає основні погляди філософів-екзистенціалістів, говорячи про абсурдність світу та недійсне існування більшості людей. Після самогубства головний герой грає з собою та оточуючим середовищем в тонку психологічну гру, образи якої є настільки яскравими, що читачу дуже важко не заплутатися в них та в грі автора.
     За допомогою монологів героя В.Набоков створив модель спостереження та психічного відсторонення як єдиного можливого стилю існування, спасіння від абсурдності світу та його несправедливості. Пізніше, психологами було розвинуто безліч концепцій про самоспостереження, що є формою самозахисту, що відгороджує душу від потрясінь та є природною реакцією людини на психологічні травми.
     При створенні образу спостерігача В.Набоков створив картину існування після смерті у вигляді оголеного, безсонного, відчуженого ока, яке він пізніше описав у вірші “Око”:
 "До одного ісполинського ока —
без обличчя, без лоба, повік.
Без тілесного мареву збоку –
Нарешті прирівняний чоловік".
     Таким чином можна припустити, що В.Набоков поклав початок філософії обсерватизму, що поширилась в  столітті.
     Отримані результати дослідження містять в собі певний ступінь новизни, адже роман В.Набокова “Спостерігач” не був достатньо висвітлений критиками. Зважаючи на постійну появу нових літературознавчих концепцій, результати можуть поглиблено вивчатися літературознавцями  в подальшому.






 
Список використаної літератури:

1.    Андреев Л. Зарубежная литература XX века. -  М.: Высшая школа, 2004. -   С.127-149.
2.    Воронина Т. Спор о молодой эмигрантской литературе // Российский литературоведческий журнал. – 1993. - №2. - С.152-184.
3.    Гі Л. Деякі припущення щодо феномену В.Набокова та його незвичайне перевтілення // Russian Studies.  - 2000.  - Vol. III. № 2. - С.91-113.
4.    Гинзбург Л.Я. О психологической прозе. - Л.: 1971. – С.34-39.
5.    Гурболикова О.А. Тайна Владимира Набокова. Процесс осмысления. - М., 1995.
6.    Джемс У. Психология. М.: Педагогика, 1991, С. 56-80.
7.    Ерофеев В. Русская проза Владимира Набокова // Набоков В. Собр. соч.: В 4 т. М., 1990. Т. 1. С. 8-9, 14-15.
8.    Зубрицька М. Антологія літературно-критичної думки XX століття.– Л., 2002 - С. 324-327.
9.    Кремень В., Ільїн В.Філософія: мислителі, ідеї, концепції. -  К.,
2005 – С. 286-301.
10.    Мочульский К. Роман В. Сирина // Классик без ретуши. Литературный мир о творчестве В.Набокова. - М., 2000. - С.29.
11.    Мулярчик А.С. Русская проза Владимира Набокова. - М.: Изд-во МГУ, 1997.
12.    Набоков В. Собр. соч.: в 4 т. - М., 1990.- Т. 2. С. 299-345.
13.    Набоков В. Лекции по зарубежной литературе. Остен, Диккенс, Флобер, Пруст, Стивенсон. -  М.: Независимая Газета, 1998. – С.512
14.    Шульман М. Набоков, писатель // Литературный журнал. – 1998. - №6. – С. 26-33.