Загальна характеристика перекладу діалектизмів в українській та англійській мовах на прикладі твору





Зміст

Вступ    3
Розділ І. Загальна характеристика діалектизмів в українській та англійській мовах    
1.1 Поняття діалекту в мовах    
1.2 Використання різних прийомів функціонально забарвленої лексики в художній літературі    
1.3 Способи досягнення стилістичного ефекту за допомогою структурної діалектології та соціолінгвістичних діалектів    
1.4 Класифікація діалектів у різних аспектах    
1.4.1 Територіальні діалектизми    
1.4.2 Соціальні діалектизми    
Розділ ІІ Особливості перекладу діалектів у мовах    
2.1 Особливості англійських діалектів    
2.2 Особливості українських діалектів    
2.3 Переклад діалектів    
Розділ ІІІ. Особливості відтворення при перекладі з англійської мови на українську на основі твору Марка Твена „Гекльберрі Фін”    50
Висновки    65
Список використаних джерел та літератури    70
 

Висновки

Отже, провівши дане дослідження ми можемо доходимо наступних висновків: діалект – це говір, територіальний, часовий або соціальний різновид мови. Діалекти всередині однієї країни можуть різними соціальними прошарками. Також було б невірно вважати, що стандарт - це зафіксована форма вимови, яка не підлягає змінам. Природна еволюція мови, а також різні екстралінгвістичні фактори приведуть до зміни й літературного стандарту (але процес зміни проходить дуже повільно). Деякі норми мови виходять із вживання й заміняються новими в силу зникнення одних реалій і появи інших. Ступінь відмінності діалектної мови від літературного стандарту визначається кількома факторами: історією виникнення й розвитком діалекту, соціоекономічною структурою суспільства й т.п. У багатьох випадках у діалектній мові можна виявити норми мови, які вже вийшли із уживання в мовному стандарті.
Варто підкреслити, що у складі лексики обмеженого вживання зазвичай виділяють дві групи слів – територіальні й соціальні діалектизми, кожна з яких у свою чергу включає в себе ряд вужчих підгруп. Не можна провести чіткої межі і між різними групами соціально-обмеженої лексики та територіальними діалектизмами. У мовній практиці спостерігається рухливість лексичного складу, перехід слів від словника однієї соціальної групи до іншої, проникнення територіально-діалектних слів до словника окремих соціальних груп і навпаки – засвоєння соціальних діалектизмів носіями територіальних діалектів.
Таким чином узагальнюємо, що територіальні діалекти поділяються на лексичні, етнографічні й семантичні. Лексичними діалектизмами є місцеві назви понять загальнонародної мови. До етнографічних діалектизмів належать назви реалій і понять, не поширюваних за межі певного говору. Семантичні діалектизми – лексеми, відмінні значенням від слів загальнонародної мови.
Ведучи мову про переклад діалектизмів слід наголосити, що діалектизми взагалі не можна переводити діалектизмами. Єдиною можливістю урізноманітнити текст перекладу пропонується просторіччям, про що говорить цілий ряд теоретиків перекладачів, додаючи, що робити це потрібно обережно і економно.
В той же час, територіально обмежена лексика за характером її відношення до загальнонародного словника може бути протиставна, або співвідносна, і непротиставна, або неспіввідносна. До протиставних чи співвідносних діалектизмів належать ті, що мають семантично рівнозначні відповідники в лексиці загальнонародного вживання. Такими виступають у сучасній українській мові лексичні, семантичні й словотворчі діалектизми. До непротиставних, або неспіввідносних належать етнографічні діалектизми, що в загальнонародному словнику семантично рівнозначних відповідників не мають.
Узагальнимо, що соціальні діалекти містять у собі цілий ряд генетично, функціонально й структурно різних явищ: 1. Професійні діалекти, тобто різновид соціального діалекту, що поєднує людей однієї професії або одного роду занять 2. Жаргони (арго), тобто діалекти, що складаються з більш-менш   довільно обраних, видозмінних й  елементів, що сполучають, одного або декількох природних мов і застосовуються (зазвичай в усному спілкуванні) окремою соціальною групою з метою мовного відокремлення, відділення від іншої частини даної мовної спільності, іноді як таємні мови (наприклад, злодійський жаргон).
Класифікація сучасних англійських територіальних діалектів представляє серйозні труднощі, тому що їхні границі відрізняються великою хибкістю, а мовний стандарт все більше й більше втручається в область поширення діалектної мови. Загалом, сучасні англійські діалекти можна класифікувати на такі групи, як: північні діалекти, середні діалекти, східні діалекти, західні діалекти та південні діалекти. Вони ж в свою чергу поділяються на підгрупи.
Ведучи мову про українські діалекти узагальнимо, що сучасна українська літературна мова сформувалася на основі середньо наддніпрянських говорів В той же час українські діалекти поділяються на північні, південно-східні та південно-західні. Кожна з груп складається з окремих говорів.
Спів ставляючи для прикладу твір Марка Твена „The adventures of Huckleberry Finn” та його український переклад доходимо висновку, що найчастіше в творі вживаються саме семантичні діалектизми (70% випадків), а найрідше – лексичні (10%). Інші 20 % належать частоті вживання етнографічних діалектизмів. Це обумовлене в першу чергу тим, що семантичні діалектизми виникли більшою мірою через трансформацію лексем загальнонаціональної мови та скороченням їх у розмовній мові.
Також підсумуємо, що за соціальною ознакою найчастіше зустрічаються діалогізми групові, адже саме люди нижчого соціального класу є головними героями твору. В той же час підкреслимо, що часто трапляються приклади жаргону декласованих, носіями яких в переважній більшості були темношкірі раби.

 
Список використаних джерел та літератури


1.    Ellison O. The History of the English Language. – New York, 1984. -213 p.
2.    Mark Twain The adventures of Huckleburry Finn. – М.: Радуга,1984. – 364 с.
3.    Rastorgueva T.A. The History of the English Language. – M:Vysshaya Shkola, 1983. – 325p.
4.    Аракин В.Д. Очерки по истории английского языка. – М., 1955. – 223 с.
5.    Баранцев К.Т. Курс лексикології сучасної англійської мови. – К.: 1956. – 158 с.
6.    Бондалетов В. Д. Условно-профессиональные языки русских ремесленников и торговцев. (Автореф. докт. дисс.). – М., 1966. – 440 с.
7.    Бреннер К. История английского языка. – М.: 1955-1956. – 1 т. 300 с. 2 т. 278 с.
8.    Воркачев С. Г. Лексические трансформации при переводе модальных слов рациональной оценки // Тетради перевода 1986. – №18 – 120 с.
9.    Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів, - Київ, Вища школа, 1985. – с.64.
10.    Горький М. Собрание сочинений.Т.30. – М.,1955. – 410 с..
11.    Дюришин Д. Художественный перевод в межлитературном процессе. //Проблемы Особых межлитературных общностей. (Под общей редакцией Д.Дюришина). – М., 1993. – 213 с.
12.    Жирмунский В. М. Национальный язык и социальные диалекты. – Л., 1936. – 230 с.
13.    Иванова И.П., Чахоян Л.П. История английского языка . – М.: Высшая школа, 1976. –  133 с.
14.    Ильиш Б.А. История английского языка – М.: 1958. –  246 с.
15.    Калинович М.Я. Вступ до мовознавства. – К.: 1998. – 316 с.
16.    Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. – М., 1999. – 250 c.
17.    Коптилов В. И вширь и вглубь. // Мастерство перевода. – М., 1973. – 199 с.
18.    Коптілов В. Першотвір і переклад. – К., 1972. – 180 с.
19.    Костюченко Ю.П. Історія англійської мови. – К.: 1963. – т.2. 425 с.
20.    Краткая литературная энциклопедия. – М., 1968. – 655с.
21.    Марк Твен Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1985. – 621 с.
22.    Мейе А. Основные особенности германской группы языков. - М., 1952. – 231 с.