Загальна характеристика договору зберігання





ЗМІСТ
Вступ ………………………………………………………………… 3
Розділ І. Поняття та елементи договору зберігання……………... 7
1.1. Сутність та ознаки договору зберігання…………………… 7
1.2. Елементи договору зберігання……………………………… 16
Розділ ІІ. Зміст договору зберігання та відповідальність за його невиконання…………………………………………………………. 20
2.1.  Права та обов’язки зберігача………………………………... 20
2.2.  Права та обов’язки поклажодавця…………………………... 26
Висновки……………………………………………………………... 31
Список використаних джерел та літератури……………………… 34

 


ВИСНОВКИ

Договір зберігання є одним з найдавніших різновидів договорів. Ще у Стародавньому Римі мали місце зобов’язання, що виникали з дій для передачі  на тимчасове зберігання речей. Вони були поширені виключно на побутовому рівні і тому носили здебільшого фідуціарний (особистісний) характер. Договір зберігання належить до категорії договорів про надання послуг. У власників, інших титульних володільців майна досить часто виникає потреба обумовлена тимчасовою неможливістю здійснювати самостійно певні правомочності, передати його у тимчасове володіння окремих осіб для забезпечення належної фізичної та функціональної схоронності цього майна, охорони від неправомірних вилучень і посягань сторонніх осіб та для участі його у товарообігу.
За договором схову одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути його у цілості (ч. 1 ст. 413 ЦК УРСР). Суть договору схову полягає в тому, що одна особа передає іншій особі майно, яка приймає його для зберігання на певний строк, тобто мета цього зобов’язання — зберегти річ і повернути у схоронності, а не сховати її. Отже, основним у даному зобов'язанні є те, що потрібко зберегти річ, тобто отримати інший позитивний результат. І тому в новому ЦК України (глава 66) цей договір називається договором зберігання, що повніше відображає відносини, які виникають між двома сторонами з приводу зберігання майна.
Так, відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності .
Слід зазначити, що обов’язок зі зберігання майна в одних випадках виступає як елемент самостійних цивільних правовідносин, а в інших відіграє роль додаткової умови в зобов’язанні. Самостійним цивільно-правовим зобов’язанням зберігання визнається тоді, коли воно є основною або однією з основних цілей, заради якої сторони вступають у правовідносини (наприклад, здача майна на зберігання у камеру схову). Додатковою умовою зберігання буває в тих випадках, коли воно виконує допоміжну функцію, яка сприяє належному виконанню основного зобов’язання з іншим основним змістом
Проблемним та дискусійним залишається питання про множинність правових підстав виникнення зберігання. Для виникнення зобов’язань зі зберігання необхідні певні юридичні факти. Такими підставами можуть бути угоди, юридичні вчинки, акти планування, адміністративні акти, постанови слідчих, ухвали суду, господарського суду та інші дії громадян та організацій, які породжують цивільні права та обов’язки.
У договорі зберігання беруть участь дві сторони — зберігач і поклажодавець. Сторонами договору, тобто зберігачем і поклажодавцем, можуть бути як громадяни,так і юридичні особи.
У ч. 2 ст.936 ЦК зазначена спеціальна категорія зберігачів – професійні. Так, відповідно до ч. 2 ст. 936 ЦК професійним зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності. І, відповідно прийняття речі на зберігання визнається як обов’язок професійного зберігача (ст. 940 ЦК).
У всіх випадках предметом договору зберігання завжди є послуги, що полягає в сукупності корисних дій, спрямованих на прийняття, зберігання та подальше повернення зберігачем певного об’єкта. Об’єктом договору зберігання може бути як індивідуально-визначена річ, так і речі, що мають родові ознаки.
Існують дискусії у теорії цивільного права щодо оплатності чи безоплатності договору, і в науковій  літературі немає єдиної точки зору щодо цього питання. Окремі автори вважають, що хоча в законі чітко і не вказана оплатність даного договору, однак системне тлумачення законодавства дає підстави зробити висновок про оплатність договору зберігання. Інші автори вважають, що оскільки в загальній нормі відсутня будь-яка вказівка на оплатність даного договору, тому говорити про презумпцію оплатності недоцільно. Даний договір може бути оплатним лише у випадках, коли це передбачено законом чи домовленістю між сторонами.
Змістом договору зберігання є права та обов’язки сторін. До обов’язків зберігача належать обов’язок  прийняти річ на зберігання,  обов’язок зберігати річ впродовж усього обумовленого договором строку або до моменту витребування речі поклажодавцем, обов’язок забезпечувати схоронність речі, піклуватися про річ як про свою власну уразі, коли зберігання здійснюється безоплатно, обов’язок надавати послуги зберігання особисто, не користуватися річчю, переданою поклажодавцем і не передавати її у користування іншій особі, обов’язок негайно повідомляти поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання і отримати на це його відповідь, і обов’язок повернути поклажодавцеві річ передану на зберігання.
До обов’язків поклажодавця відноситься попередити про властивості речі, переданої на зберігання, та особливості її зберігання; обов’язок оплатити витрати пов’язані із зберіганням, внести за зберігання плату, якщо її внесення встановлено у договорі зберігання, обов’язок відшкодувати надзвичайні витрати та обов’язок забрати річ після закінчення строку зберігання.
За порушення своїх обов’язків сторони зобов’язані нести цивільно-правову відповідальність.

 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Нормативно-правові акти:
1.    Закон України «Про виконавче провадження» // Відомості Верховної Ради. - N 24. – С. 207
2.    Закон України «Про державний матеріальний резерв»// Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №13.
3.    Митний кодекс. Відомості Верховної Ради. -N 38-39. -  С.288
4.    Цивільний кодекс України. Постатейний коментар у двох частинах. Частина ІІ./ Керівники авт. кол. та відпов. редактори проф.. А.С. Довгерт, проф. Н.С. Кузнєцова. – К.: Юстиніан, 2006. – 492 с.
5.    Цивільний кодекс України: текст із змінами та доп. станом на 1 липня 1998 р. – Ужгород: Інформаційно-видавниче агентство “ІВА”, 1998. – 320 с.
Література:
6.    Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. – М.: Статут, 2000. – 800 с.
7.    Брагинский М. И. Договор хранения. – М.: Статут, 1999.
8.    Гражданский кодекс Украины. Наук. - практич. комментарий: изд. пятое, стереотипное / Под ред. д. ю. н., проф. Е.О. Харитонова. – Х.: ООН «Оддисей». – 2008. – 1280 с.
9.    Гражданское право. Часть ІІ: Учебник / Отв. ред. В.П. Мозолин.- М.: Юристь, 2007. – 927с.
10.     Дзера О.В. Зобов’язальне право – теорія і практика. Навч. посібник для студентів юрид. вузів і факультетів університетів / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та ін. За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 912 с.
11.    Доліненко Л.О., Доліненко В.О., Сарновська С.О. Цивільне право України. Навч. посібник. – К.: Кондор. – 2006. – 356 с.
12.     Е. Грамацький. Правова природа зберігання майна та його правові підстави за новим законодавством України // Право України. - №10. – 2003. – С.110.
13.     І.Д. Копайгора, Г.В. Іваненко, Панченко М.І.: Цивільне право України: Навч. посіб. — К.: Знання, 2005. — 583 с.
14.      М. Слюсарівський . З історії цивілістичної думки: фідуціарні (довірчі) договори, фідуціарна власність у римському праві //  Українське право. – 1998. - №1. – С.103.
15.     Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 2-ге вид., перероб. І доп. / За ред.. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т.ІІ. –1088 с.
16.     Науково-практичний коментар Цивільного колексу України. – Вид. 2-ге, змінене  і доповнене / За ред.. В.М. Коссака. – К.: Істина. – 2008. – 880 с.
17.     О. Стефанчук. Цивільне право України. – Навч. посібник. – К. – 2005. – 280 с.
18.     Цивільний кодекс України. Постатейний коментар у двох частинах. Частина ІІ./ Керівники авт. кол. та відпов. редактори проф.. А.С. Довгерт, проф. Н.С. Кузнєцова. – К.: Юстиніан, 2006. – 1004 с.
19.     Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т.1. Особлива частина. – К.: «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 406 с.
20.     Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред.. Я. М. Шевченко. – Вид. 2-ге, доп. і перероб. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2006. – Т. 2. Особлива частина. – 520 с.
21.     Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Р.О. Стефанчук. – Одесса: Юридична література, 2005. – 720 с.
22.     Цивільне право України: Підр. у 2 т. / Борисов В.І., Баранова Л.М., Жигінкова І.В. та ін., За заг. редакцією В.І. Борисова, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. ІІ. – 420 с.
23.     Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид. допов. і перероб. – К.: Юрінком  Інтер, 2004. – Кн.2. – 1008 с.
24.     Цыбуленко З.И. Обязательства хранения в советском гражданском праве. – Саратов, 1980.
25.     Советское гражданское право: Учебник. В 2-х частях. Ч. 1. Под ред. В. А. Ряшенцева, - 2-е изд., перероб. и дополн. – М.: Юридическая литература, 1886. – 552 с.   
 
 

Студентські статті