Суть та процес вироблення державної політики





курсова робота, 33 сторінки


Зміст
Вступ.........................................................................................................................
1. Теоретичні засади державної політики.............................................................
     1.1 Основні підходи до визначання поняття «політика»..................................
 1.1.1 Політика як мистецтво державного управління..................................
 1.1.2 Політика як публічний процес.............................................................
 1.1.3 Політика як компроміс та консенсус...................................................
 1.1.4 Політика як влада .................................................................................
     1.2 Суть та процес вироблення державної політики ........................................
1.2.1 Визначення державної політики.........................................................
1.2.2 Політичні курси, як вид політичних рішень........................................
2. Аналіз соціально-економічної політики 2005-2007 р.р.........................
     2.1 Політика уряду Ю. Тимошенко....................................................................
     2.2 Діяльність уряду Ю. Єханурова....................................................................
     2.3 Невизначеність політики В. Януковича......................................................
Висновки................................................................................................................
Список використаних джерел літератури........................................................







Висновки
    Підводячи підсумки дослідження можна зробити порівняння аналізу діяльності урядів Тимошенко, Єханурова та Януковича.
З стратегічного погляду жоден з урядів не запропонував нічого принципово нового – дії урядовців були спрямовані на тактичну, короткострокову перспективу.
За період прем’єрства Тимошенко можна говорити про п’ять основних тенденцій:
—    намагання створити рівні конкурентні умови для всіх бізнесменів;
—    соціальне орієнтування економіки;
—    реприватизація;
—    поглиблення співпраці з Євросоюзом;
—    форсування вступу України до СОТ.
Можна чітко виокремили ще дві характерні особливості уряду Юлії Тимошенко — ручне управління економікою, бажання охопити всі можливі й неможливі сфери (від держзакупівель до питань ціноутворення на ринку м’яса), а також  приведення до ладу фіскальної сфери. Загалом відносини Юлії Володимирівни з бізнесом експерти визначають за простою схемою: «Я — прем’єр, а значить, головна!».
Загалом період урядування Тимошенко характеризувався рекордною кількістю анонсів і розповідей про плани. Однак своє вілення вони отримали в активних діях, дуже багато говорилося про «список 3000», програму «Контрабанда — стоп!», скасування пільг і преференцій тощо. За багатьма замірами, у ті дні індекс ділових очікувань підприємців сягнув найвищої з 2000 року позначки. Вціому уряд Тимошенко намагався реально щось змінити, хоча і в короткостроковій перспективі.
Уряд Єханурова був безініціативним і здебільшого шліфував починання попередньої владної команди. Поміркованість тимчасового Кабінету Юрія Івановича вже в перші дні його прем’єрства окреслила три тенденції:
— мінімізація втручання держави в економічну діяльність виробників;
— намагання виконати соціальні зобов’язання попереднього уряду;
— відмова від подальшої реприватизації.
Уряд Єханурова в економіку особливо не втручався не лише в перші три місяці роботи, а й взагалі, рішення Юрія Івановича були передбачуваними і зазвичай компромісними. Завдяки цьому останній квартал 2005 року і початок 2006-го — час припливу інвестицій в Україну, щоправда, переважно у фінансово-банківську сферу. Юрій Іванович справді намагався відновити конструктивну співпрацю з дорадчими органами бізнесменів при Кабміні.
Заслугою уряду Юрія Івановича є те, що працюючи у складних політичних умовах, він не втручався в економіку, що, безперечно, пішло їй на користь. Показовим є той факт, що саме за Єханурова економіка України отримала статус ринкової.
Що ж до уряду Януковича, то за перші 100 днів було зроблено чимало заяв, але загальної програми дій Кабмін не мав. Усі були сфокусовані на підготовці бюджету. У випадку з Віктором Януковичем експерти наголошують, що економічну політику визначав не він сам, а Микола Янович Азаров. З огляду на заяви Миколи Азарова можна припустити, що економічний блок Кабміну намагався базуватися на кроках 2004 року.
Отже, в період з 2005-2007 роки соціально-економічна політика була багатовекторною, це було обумовлено змінами керівників урядів, а також відмінністю їхніх політичних курсів.