Загальна характеристика договору постачання через приєднану





ЗМІСТ
ВСТУП .....................................................................................................................3
РОЗДІЛ I. Поняття та особливості договору постачання ………………….......7
1.1 Поняття та ознаки договору ……………………………………………..…..7
1.2 Порядок укладення та форма договору …………………………………...10
1.3 Права та обов’язки сторін ……………………………………………….....13
РОЗДІЛ II. Окремі види договору постачання …………………….……...…..18
2.1 Договір постачання електричною енергією ………………………..……..18
2.2 Договір постачання газу ………………………………………………..…..22
2.3 Договір постачання питної води ……………………………………..…….26
2.4 Договір постачання тепла…………………………………………………...29
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..35
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ДЖЕРЕЛ і ЛІТЕРАТУРИ …...…………….…..38



ВИСНОВКИ
Нормальна робота будь-якого виробничого підприємства чи господарського товариства значною мірою залежить від безперебійного постачання їх електричною чи тепловою енергією, газом, водою або іншими ресурсами. Електроенергія використовується також для освітлення приміщень державних і громадських організацій, вулиць і житлових будинків, а теплова енергія, газ і вода – для задоволення як виробничих. Так і побутових потреб юридичних і фізичних осіб.
Користування електричною і тепловою енергією допускається лише на підставі договору, що укладається між енергопостачальною організацією та споживачем. Подання газу також здійснюється а відповідно до договору. Незважаючи на певні технічні та правові відмінності у постачанні електричної енергії, з одного боку, і теплової енергії та газу – з другого, названі договори мають багато спільних рис, які дозволяють об’єднати їх в один вид договору купівлі-продажу.
Визначення цього договору наводиться у ч. 1 ст. 714 ЦК. За договором  постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Сторонами договору на постачання енергетичними та іншими ресурсами виступають енергопостачальне підприємство і споживач. Зокрема, електропостачальною організацією є суб’єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію національної комісії з питань регулювання електроенергетики України на здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим або нерегульованим тарифами.
Споживачами енергетичних або інших ресурсів за цими договорами можуть бути як юридичні, так фізичні особи. Договори на постачання енергоресурсів, у яких сторонами виступають суб’єкти підприємництва, визнаються підприємницькими договорами.
Нормами, що містяться в главі 55 ЦК, не визначається форма договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Отже, вона повинна відповідати загальним вимогам, що пред’являються до форми правочинів.
Предметом цього договору є електрична енергія у вигляді електричного струму або теплова енергія у вигляді пари або гарячої води. Які товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Правова характеристика договору – двосторонній, консенсуальний, оплатний.
Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу за таким критерієм, як предмет, може бути поділено на наступні види: договір постачання електричної енергії, теплової енергії, газу, нафти тощо.
Законодавцем у ЦК договору на постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу присвячена лише одна стаття – ст. 714, а в ГК три – статті 275-277. Відповідно до частини 2, 3 ст. 714 ЦК до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості  укладення  та виконання догорів на постачання енергетичними та іншими ресурсами.
 Розглядаючи ситуацію в паливно-енергетичному комплексі України, Рада національної безпеки і оборони України дійшла таких висновків: 1. Паливно-енергетичний комплекс України функціонує в умовах збереження раніше ідентифікованих ризиків та дальшого накопичення реальних загроз енергетичній безпеці держави; 2. невиконаною залишається переважна більшість завдань щодо виправлення ситуації в енергетичній сфері, визначених попередніми рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, що введені в дію указами Президента України.
Зокрема, виконано лише 39 з 109 завдань, передбачених Указом Президента України від 27 грудня 2005 року №1863 у зв'язку з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року “Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері її забезпечення”.
      Розвиток енергетичного законодавства України є одним з пріоритетних завдань та напрямів реалізації енергетичної стратегії. Будь-які економічні, інституційні та інші перетворення в енергетиці, а також побудова внутрішньої та зовнішньої політики у цій сфері має ґрунтуватися виключно на положеннях законів України. Саме закони мають стати основою правового регулювання енергетичних відносин. Таке регулювання має бути максимально чітким та деталізованим, що дозволить мінімізувати прийняття підзаконних нормативно-правових актів та уникнути дискримінаційного застосування законодавства.
На цей час правове регулювання паливно-енергетичного комплексу має несистемний характер та характеризується відсутністю рамкового закону, який встановлював би основні засади та підходи до регулювання відносин в електроенергетичному, нафтогазовому та інших комплексах.








Список використаних джерел та літератури
Нормативно-правові акти:
1. Цивільний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 верес. 2007 р. –  К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2007. – 324 с.
2. Господарський кодекс України. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2007. – 240 с.
3. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. –  № 1775-III – Ст. 79.
4. Про електроенергетику: Закон України від 16 березня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. –  № 72. – Ст. 226.
5. Про нафту і газ: Закон України 12.07.2001 року //  Відомості Верховної Ради. – 2001. – N 50 – ст. 262.
6. Про питну воду та питне  водопостачання: Закон України від 10.01.2002 року. – № 2918-III.
7. Про теплопостачання: Закон України від 02.06.2005 року. // Відомості Верховної Ради України. –  2005 – № 2633-IV. – Ст. 24.
8. Про заходи щодо ефективного використання газу в народному господарстві: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1993 року. – № 699.
9. Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України: Наказ Держкомнафтогазу від 01.11.94. – № 355. – п. 2.7.
10. Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів): Постанова Кабінета Міністрів України від 25 грудня 1996 року. – № 1548. – С. 2.
11. Правила надання населенню послуг з газопостачання: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року. – № 476.
12. Правила користування електричною енергією для населення: Постанова Кабінету Міністрів від 26 липня 1999 року. – № 1357 – пп. 5.5.
13. Правила надання населенню послуг з газопостачання: постанова Кабінета Міністрів України від 9 грудня 1999 року. – № 2246. – п.4.
14. Про затвердження Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року. – 2006 – №938.
15. Правила надання послуг з централізованого опалення, постачанн холодної та гарячої води і водовідведення: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року. – 2005. – № 630
16. Про затвердження правил користування тепловою енергією: Постанова Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року. – № 1198.
17. Про внесення змін до Правил надання населенню послуг з газопостачання: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 року. – № 821.
18. Про заходи щодо енергозбереження споживачів: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2005 року. –  № 577. – п. 7.
19. Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві  України: Указ  Президента України від 16.03.95 . –  N 227.
20. Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України: Наказ Держкомнафтогазу України від 1 листопада 1994. – № 355. – пп. 8.3.
21. Про затвердження Правил користування електричною енергією: Постанова  Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 21.07.1996. –  № 28. – 1.2.
22. Правила виміру споживання газів та рідин стандартними звужуючими пристроями РД-50-213-80 Держкомітету СРСР.

Спеціальна література:
23. Агарков М. М. Подряд: текст и комментарии к статьям 220-235 Гражданского кодекса. –  М., 1924. –  302 с.
24. Брагинський М. И., Витрянський В. В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. – М.: Статут, 2000. – 800 с.
25. Зобов’язальне право: Теорія і практика. Навч. посібник / Дзери О. В. – К.: Юрінком Інтер, 2000 – 912 с.
26. І.Д.Копайгора, Г.В. Іваненко, Панченко М.І.: Цивільне право України: Навч. посіб. — К.: Знання, 2005. — 583 с.
 27. Корнеев С. Юридическая природа договора енергоснабжения //  Закон. – 1995 - № 7. – С. 118
28. Шевченко Л. И. Регулирование отношений поставки: теория и практика. – СП: Пресс, 2002. – 286 с.
29. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 2-е вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т. II. – 1088 с.
30. Транспортне право України: Навч. посібник / Демський С. Е., Мілошевич А. В.: За заг. редакцією В. К. Гіжевського, Е. Ф. Демського – К.: Юрінком Інтер, - 2002. – 416 с.
31. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 2. – 552 с.
32. Цивільне право України. Т. 2: Підручник. У 2 т. / Борсова В. І., Баранова Л. М., Жилінкова І. В, - К.: Юрінком Інтер, 2004. – 554 с.
33. Цивільне право України: Академічний курс: підручник: У двох томах. За заг. ред. Я. М. Шевченко. – Т. 2. Особл. частина. – К.: Концерн “Видавничий дім “Ін Юре”, 2004. – 408 с.  
34. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред.. Я. М. Шевченко. – Вид. 2-ге, доп. і перероб. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 2006. – Т. 2. Особлива частина. – 520 с.
35. Йоффе О. С. Обязательственное право. – М., 1975. – 477 с.
36. Советское гражданское право: Учебник. В 2-х частях. Ч. 1. Под ред. В. А. Ряшенцева, - 2-е изд., перероб. и дополн. – М.: Юридическая литература, 1986. – 552 с.   
 
 

Студентські статті