Історія становлення та розбудови монастирів Волині





ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………3
Розділ І. Історія становлення та розбудови монастирів Волині
1.1. Дубенський  Хрестовоздвиженський  монастир………….6
1.2. Дерманський монастир Святої Трійці……………………..9
1.3. Почаївська Успенська Лавра……………………………...12

Розділ ІІ. Витоки чернецтва та здійснення управління
в монастирях на Волині
2.1. Духовно-релігійна сфера буття чернецтва…………….....15
2.2. Здійснення управління в монастирях…………………….17

Розділ ІІІ. Господарство монастирів Волині………………….22
Висновки…………………………………………………………27
Список використаної літератури…………...………………….29





Висновки
Підводячи підсумок потрібно сказати, що кожен з вище представлених монастирів може пишатись величчю свого архітектурного ансамблю. В такі важкі часи, часи уніатського впливу ці монастирі, завдяки своїй непохитній вірі і незламності змогли вибороти собі незалежність і визнання.
 В стінах кожної духовної обителі завдяки незламній вірі ченців, відбувались надзвичайні чудеса, які захищали український народ від ворогів і допомагали йому у різних бідах, хворобах, нещастях. Велику роль у монастирях відігравали ченці, які  відрікаючись від буденного життя, присвячують себе повністю молитві, а через неї-Богу. Мета чернечого подвигу-досягти дії Божої благодаті, духовної чистоти і непорочності, і повного підкорення себе волі Божій через аскетичний подвиг, завершуваний щоденно протягом усього життя.
Всі монастирі на Волині діяли за принципом співжиття. Чоловічими обителями керували  настоятелі, жіночими-ігумені. Єпархіальний архієрей керував монастирями, які знаходились в його єпархії.
Крім релігійних і культурно-освітніх напрямків, монастирі Волині займались також господарською діяльністю. Кожен монастир був наділений певною кількістю землі, в яку входили села з селянами які працювали на землях обителі, сплачували данину, відробляли свого роду панщину.
Головними заняттями ченців були в основному богослужіння і духовне насичення богомольців. Крім цього вони займались різного роду польовими роботами, розводили бджіл, займались садівництвом, млинарством, іконописною справою, виготовленням церковних свічок, церковного посуду з металу, золотошвейне виробництво.
Монастирі, володіючи землею на правах власників, будучи незалежними від поміщиків і складаючи міцно об'єднану   корпорацію, були спроможні  протидіяти зовнішньому утиску. А тому волинські духовні осередки на перших порах вчинили стійкий опір унії. Але незабаром більшість з них, в тому числі і Почаївська Лавра, були приписані до архієрейських кафедр і тому змушені були мимоволі піти за своїми настоятелями в унію.
В кінці XVII ст. і на початку XVIII ст. майже всі православні монастирі на Волині були зведені в унію і в них поселились ченці базиліанського ордену. На Волині було до 60 чоловічих і жіночих монастирів. Після поселення в монастирях бази ліан жадоба до багатства підірвала подвижницький дух. Вони збідніли, тому багато із них були переведені  уніатами в парафіальні церкви і вже після приєднання в  1795 році Волинської землі до Росії так ними і залишились. А деякі  після приєднання до Православ'я стали знову здійснювати свою місію серед народу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.    Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. – К., 2002. – С. 75-107.
2.    Батюшков П.Н. Волинь. Исторические судьбы Юго-Западного Края. – СПб., 1888. – С. 162.
3.    Волынские Епархиальные ведомости. – 1880. - №30. – С. 1549.
4.    Волынские Епархиальные ведомости. – 1884. - №23. – С. 664.
5.    Дубило І. М. Почаївський монастир в історії нашого народу. – Вінніпег, 1886 – С. 227.
6.    Лесик О. В. Замки та монастирі України. – Львів, 1993. С. 110.
7.    Лозовюк І. Давні дубенські монастирі. – Дубно. 1994. – С. 4.
8.    Митрополит Іларіон. Життя великих українців. – К., 1999. – С. 97.
9.    Михайлинин О. К. Паркові ансамблі Волині 2-ї половини XVIII – XIX ст. – К., 2000. – С. 236.
10.    Мицько І. З. Острозька Словяно-греко-латинська академія (1576-1636). – К., 1990. – С. 87.
11.    Пам’ятки культурної архітектури Волині. – Луцьк, 2001 – Вип. 8, - С. 126-134.
12.    Ричков П. А. Католицькі храми та монастирі Острога // Остріг на порозі 900-річчя (1990-1992рр..): Матеріали І-ІІІ наук.-краєзнавчої конференції. – Остріг, 1992. С. 16-21.
13.    Рожко В. Е. Нарис історії Української Православної церкви на Волині. – Луцьк, 2001. – С. 670.
14.    Рожко В. Е. Православні монастирі Волині і Полісся. – Луцьк, 2000 – С. 691.
15.    Рожко В. Е. Православні монастирі Волині. – Луцьк, 1997 – С. 348.
16.    Саган О. Н. Національні прояви православ'я: український аспект. – К., 2001. – С. 256.
17.    Солом В. А. Система фундатор-монастир і міжконфесійні відносини на Волині в ХVI – XVIII ст. // Остріг на порозі 900-річчя (1990-1992рр..): Матеріали І-ІІІ наук.-краєзнавчої конференції. – Остріг, 1992. С. 39-40.
18.    Солом В. А. Українські православні святі історичної Волині ІХ – ХХ ст.: Історико-краєзнавчий нарис. – Луцьк, 2003. – С. 224.
19.    Українське чернецтво в умовах іноземного панування в Україні // Історія релігії в Україні: навч. посібник. – К., 1999. – С. 170.
20.    Церковні осередки: братство, єпископат, монастирі. Церковна влада та традиції патронату // Історія релігії в Україні: навч. посібник. – К., 1999. С. 177. 

 
 

Студентські статті