Бюджетне фінансування





67 сторінок, дипломна робота

ВИСНОВКИ
Витрачанню бюджетних ресурсів конкретними розпорядниками передує етап виділення відповідних коштів, або інакше бюджетне фінансування - тобто, надання грошових коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом. Бюджетне фінансування базується на відповідних принципах і характеризується специфічними формам надання бюджетних асигнувань. Фінансування з бюджету здійснюється на основі двох основних принципів: плановості та цільового характеру використання бюджетних коштів.
В умовах кризи платежів та ненадходжень доходів у бюджет у визначених розмірах держава вимушена направляти кошти на поточні видатки. Першочергове значення має підтримка галузей невиробничої сфери, тобто поточні видатки на утримання закладів освіти, охорони здоров'я, на соціальне забезпечення, захист постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи населення та інші заходи.
Тягар кризи платежів і ненадходжень податків зазнають усі бюджети бюджетної системи, від чого страждає в першу чергу національно-культурна сфера. Скорочуються видатки на освіту, охорону здоров'я, соціальний захист населення та інші заходи у невиробничій сфері. Повністю або частково скорочуються видатки по бюджету розвитку: капітальні вкладення, житлово-комунальне господарство та ін.
З метою посилення контролю і забезпечення цільового та ефективного використання бюджетними установами й організаціями коштів, що надходять на їх утримання, Кабінетом Міністрів України 21 лютого 1997 р. затверджено Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи, організації (далі — установи).
Такий кошторис є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільове надходження і поквартальний розподіл коштів установи. Його формування здійснюється на підставі показників лімітної довідки про основні дані фінансово-господарської діяльності, яку вищестояща організація направляє усім підпорядкованим установам у двотижневий термін після її затвердження, з якого й починає провадитися фінансування установи.
Єдиний кошторис складається усіма установами на календарний рік і затверджується керівниками вищестоящих організацій не пізніше, ніж через місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого провадиться фінансування установи. Водночас із кошторисом на затвердження вищестоящою організацією подається штатний розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, що працюють на умовах госпрозрахунку чи надають окремі платні послуги. Причому кошториси і штатні розписи установ, які не мають вищестоящої галузевої організації, затверджуються районними організаціями або виконавчими органами місцевих рад (наприклад, центральні, районні чи міські лікарні).
Запровадження єдиного кошторису витрат і жорсткий контроль за використанням коштів по кожній статті видатків — вимушені дії, викликані дефіцитом доходів бюджету і необхідністю проведення комплексу заходів щодо економного використання бюджетних коштів.
Прослідковуючи динаміку видатків зведеного, державного  та місцевих бюджетів України за 1999-2003 роки можна стверджувати, що присутні позитивні зрушення саме в видатках на соціальний захист і соціальне забезпечення. Також поступово ліквідується заборгованість із соціальних виплатах у бюджетах, що має позитивний вплав на суспільний добробут.
Рівень виконання видатків зведеного бюджету за 2002 рік до річного плану зменшився порівняно з відповідним показником 2001 року із 88,3 до 88,2%. Питома вага видатків зведеного бюджету України у ВВП за  2002 рік становила 26,79% проти  27,19% за 2001 рік.
Заборгованість із соціальних виплат у державному бюджеті становила на 01.01.2001 року 1191,5 млн. грн. і порівняно з початком року зменшилася на 1265,6 млн. грн., або на 51,5%. Заборгованість із соціальних виплат із державного бюджету на 01.01.2003 р. становила 729,6 млн. грн. і порівняно з початком 2002 року збільшилася на 64,1 млн. грн., або на 9,6%.
Найвищий рівень виконання до річного плану за 2002 рік мали видатки за такими функціями: міжбюджетні трансферти – 97,5%; соціальний захист і соціальне забезпечення – 95,1%; освіта – 87,6%.
Збільшення питомої ваги фактичних видатків у загальній сумі видатків  місцевих бюджетів за 2002 рік порівняно з 2001 р. мало місце за такими функціями: охорона здоров’я – 21,45 проти 20,61%; освіта – 25,55 проти 24,84%.
Зменшення питомої ваги фактичних видатків у загальній сумі видатків  місцевих бюджетів за 2002 рік порівняно з 2001 р. спостерігалося за такими функціями: соціальний захист і соціальне забезпечення – 17,33 проти 18,22%; цільові фонди – 1,08 проти 1,90%
Форми бюджетного фінансування у подальшому повинні удосконалюватись, аби повніше відповідати потребам розвитку ринкової економіки. Для України особливо актуальним є перехід від принципу утримання бюджетних установ до програмно-цільового підходу у використанні бюджетних коштів.
При такому підході видатки бюджету мають бути затверджені у вигляді бюджетної програми, яка має виконавця, мету і критерії оцінки її виконання. Загалом бюджетна реформа в Україні має бути спрямована насамперед на забезпечення розширеного відтворення фінансових ресурсів держави, закріплення досягнутих темпів економічного зростання, створення сприятливих умов для детінізації економіки, розвитку підприємницької діяльності, поліпшення інвестиційного клімату. Ключовим завданням бюджетної політики має стати дальше посилення соціальної спрямованості бюджету.
На нашу думку, вирішення бюджетної проблеми можливе лише за рахунок поліпшення загальної макроекономічної ситуації, оскільки короткострокові («пожежні») заходи дають лише тимчасовий ефект.
Основні практичні заходи даної стратегії мають бути спрямовані на:
—    раціоналізацію виробництва товарів та послуг;
—    скорочення бюджетних видатків, завдяки ненаданню Урядом прямої підтримки підприємствам, а також субсидій;
—    об'єктивний ринковий розподіл ресурсів.
Звісно, що реалізація конкурентної стратегії може призвести і до певних негативних наслідків, але загальний ефект, який можна дістати за рахунок економічного зростання, буде значно більшим, ніж затрати на реалізацію визначеної стратегії.
Для ефективного розв'язання всіх взаємозалежних економічних та соціальних проблем Україна повинна переорієнтуватися на модель, яка передбачає розширення повноважень та відповідальності Уряду. Основним недоліком такої діяльності є те, що бюджетні витрати, пов'язані з вибором стратегії конкурентоспроможності, будуть відчутними відразу після її впровадження, тоді як переваги виявляться лише з часом. Але у кінцевому підсумку така політика зменшить вартість товарів і послуг для споживачів, підвищить шанси України на успіх на світових ринках, забезпечить економічне зростання, зайнятість та добробут, дозволить підвищити життєвий рівень населення.