Політичний паблік-рілейшн як феномен у сучасних друкованих мас-медіа





 
ЗМІСТ

ВСТУП    3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАБЛІК-РІЛЕЙШНЗ     7
1.1.Паблік-рілейшнз у сучасній науковій площині    7
1.2. Роль PR у функціонуванні сучасних політичних технологій    14
Висновки до розділу 1    25
РОЗДІЛ 2.  ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ПОЛІТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ    27
2.1. Основні характеристики сучасних політичних технологій
України    27
2.2. «Чорний» та «різнокольоровий»нн PR в політичній сфері    42
2.3. Використання технології «спін-майстер»    46
Висновки до розділу 2    62
РОЗДІЛ 3. ПАБЛІК-РІЛЕЙШНЗ В ДРУКОВАНИХ МАС-МЕДІА НА ПРИКЛАДІ ВИБОРІВ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ 2014
РОКУ    63
3.1. Друковані мас-медіа та їх роль в системі ПР    63
3.2. Аналіз використання PR в друкованих мас-медіа на прикладі виборів до Верховної Ради України 2014 року    69
Висновки до розділу 3    77
ВИСНОВКИ    78
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    83
ВИСНОВКИ

Таким чином, зародження, розвиток, становлення та визнання в суспільстві ПР як нової наукової дисципліни пов’язані насамперед, зі Сполученими Штатами Америки. Походження терміна «паблик рилейшнз» (public relations) пов’язане з автором американської Декларації незалежності Томасом Джефферсоном, який уперше використав це словосполучення 1807 року в чернетці свого президентського звернення до Конгресу. Першим професійним представником ПР вважається американський журналіст Айві Лі, який у 1903 році підготував та надрукував своєрідний моральний кодекс ПР під назвою «Декларація принципів», де він сформулював завдання майбутньої професії. Ну а першим, хто скористався послугами піарівської фахівця, був Джон Рокфеллер, який запросив Айві Лі для виправлення своєї «поганої» репутації. В подальшому становлення ПР пов’язане з розвитком соціально-економічних відносин, у процесі яких суттєво змінювалися стосунки між людьми, між капіталом та формами, його організації. Інтенсивний розвиток паблік рилейшнз на пострадянському просторі в 1990-х роках супроводжувались певним відхиленням від первісних цілей і задач західного ПР. комунікації.
Зазначимо, що політичні технології — це сукупність прийомів, методів, способів, процедур, які використовують суб’єкти політичної діяльності (особистості, політичні, суспільні групи, політичні партії, громадські об’єднання, групи тиску та ін. Серед політичних технологій можна виокремити такі: розробка й ухвалення певних політичних проектів і рішень; реалізація політичних рішень; технології формування політичної влади; виборчі технології; технології організації діяльності політичних партій, організацій, об’єднань; технології формування громадянської свідомості, політичної культури; технології формування громадської думки; технології узгодження суспільних інтересів; технології розв’язання політичних конфліктів тощо.
Існує кілька модифікацій, типологізацій політичних технологій. їх поділяють залежно від політичної системи і політичного режиму передусім на демократичні та недемократичні, на базові та другорядні. Поділяють також політичні технології на загальні (що стосуються максимально великої кількості громадян, суб’єктів політичного процесу) та індивідуальні (властиві окремим суб’єктам політики).
Підкреслимо, що у діяльності PR-агентств особливе місце посідає надання ними послуг, пов’язаних із проведенням виборів. Ця специфіка ПР-діяльності обумовлена виборчими процедурами та конкретними право нормативними засадами, що регулюють виборчу кампанію. В той же час, психологічні фактори, які впливають на хід виборчих кампаній дедалі більше цікавлять політичних технологів, що розглядають їх як важливу зброю боротьби за голоси виборців. Політична комунікація, зокрема, виборча має в собі схований, несвідомий зміст.
Серед основних технологій, що використовуються на виборах в Україні, треба виділити базові політико-психологічні передвиборчі і виборчі технології: технологія ставки на партію чи блок, технологія ставки на лідера партії, технологія ставки на лідерів партії, технологія поєднання ставки на лідерів і партію, технологія провідної ідеї та ідеалу, технологія міфізації і символу, технологія ставки на програму партії чи окремого кандидата, технологія використання суперечностей, технологія ставки на проблеми та технологія опозиційності.
Підсумуємо, що основним інструментом дезінформування в стратегічних психологічних операціях зазвичай є засоби масової інформації: друковані медіа, радіо, телебачення, Інтернет-ресурси. Виділяють три рівні маніпулювання: перший рівень – посилення існуючих у свідомості людей потрібних маніпулятору ідей, мотивів, цінностей; другий рівень – пов’язаний із частковими, малими змінами поглядів на ті чи інші події, процеси, факти, що також впливає на емоційне і практичне ставлення електорату до конкретного явища, та третій рівень – докорінна, кардинальна зміна життєвих установок шляхом поширення серед виборців сенсаційних, драматичних, надзвичайно важливих для них повідомлень. Маніпулювання інформацією містить у собі ряд прийомів: інформаційне перевантаження, дозування інформації, велика неправда, змішування реальних фактів із усілякими припущеннями, гіпотезами, чутками, зволікання часу та своєчасна неправда.
В той же час, якщо йдеться про досить масштабні аудиторії і про політично значущі події, проблеми, використовуються такі методи впливу на людей, як: метод психологічної інверсії, метод контекстної суперечності, метод переміщення емоцій, метод образів, метод «мозкової атаки», метод штампів та метод нейролінгвістичного програмування.
Узагальнимо, що незалежно від кольору, політичний ПР - це технології маніпуляції масовою свідомістю. Серед них є заборонені і не заборонені законом. Вплив на психіку, якщо воно приймається і розповсюджується цією психікою, не може бути «брудним» або «чистим». «Чорний ПР» придумали не політконсультанти - вони тільки окреслили певні властивості психіки і навчились на них впливати. Так, «чорний ПР» – це спроба скомпрометувати небажаного політика, партію чи організацію і налаштувати проти них масову свідомість. Найкраща протидія «чорному ПР» – завчасна профілактика і превентивні «спецоперації».
Підсумуємо, що «різнокольоровий» ПР представлений в українській політиці кількома різновидами. «Сірий ПР» – це мистецтво зовсім тонких натяків, які відповідають правді. Висвітлюються не самі важливі події, моменти біографії, які не мають прямого відношення до політичної біографії політика, але впливають на репутацію. «Сірий ПР» зазвичай невразливий і досить ефективний. «Жовтий ПР» – це скандальна, часто не політична слава політика чи навпаки, «ославлювання» їм своїх конкурентів з використанням «жовтих» засобів масової інформації. Астрологи, екстрасенси, порнозірки – найкращі агенти такого піару. Також існує «червоний ПР», який політологи вважають досить ефективним та часто пов’язують з діяльністю колишньої комуністичної партії. Тут маємо зазначити, що після заборони Верховною Радою України використання комуністичної та фашистської символіки 9 квітня 2015 року, цей підвид «кольорового» піару може втратити свою ефективність.
Окремо виділимо технологію «спін-майстер» в українському політичному PR. Так, історія цього прийому починається із епохи президента США Ф.Рузвельта. Спін-майстер – це сукупність процедур, які виступають в якості інструмента роботи із символічним світом, перш за все, з світом новин. Частіше за все «спін-майстер» чи «спін-лікар» займається виправленням негативних наслідків висвітлення яких-небудь подій у засобах масової інформації.
Доленосне значення ЗМІ в передвиборчих перегонах сьогодні ні в кого не викликає сумнівів. Соціологічні дослідження переконливо доводять, що більшість виборців своїм політичним уподобанням та вирішенням проблеми вибору кандидата зобов’язані саме засобам масової інформації. Особлива роль ЗМІ у виборчих кампаніях в Україні полягає ще й у тому, що чим більша чисельність виборців з неусталеними політичними позиціями, тим більше є можливість впливу на них ЗМІ, друкованих зокрема. Проаналізувавши інформаційний простір України з точки зору його впливу на виборчий процес, можна так класифікувати різновиди ЗМІ за ступенем впливу на електорат: недержавне загальнонаціональне телебачення, державне телебачення і радіо, мультиканальне радіо, місцева районна і міська державна преса, обласна преса, місцеве радіо, приватна преса та інтернет-видання. Друковані ЗМІ більшою мірою формують образ кандидата чи політика, аніж він сам.
Ми дійшли висновку, що друкована преса має ряд переваг перед іншими ЗМІ. По-перше, інформація фіксується на паперовому аркуші та сприймається читачем «без посередників». По-друге, рекламна інформація в пресі не здається настільки настирливою, як, наприклад, телевізійна. По-третє, рекламна публікація може знову привернути увагу читача при його повторному ознайомленні з газетою.
Також ми виокремили чотири типи видань залежно від їх політичного спрямування перед виборами до Верховної Ради України в 2014 році: політично нейтральні; видання, що так чи інакше підтримують ідеологію того чи іншого політичного табору; друковані органи певних партій, об’єднань та спеціалізовані випуски періодичних видань та спеціалізовані видання, що випускаються лише в період виборів.
У політичній рекламі, яка розміщувалася в періодичній пресі перед виборами до Верховної Ради України в 2014 році, доцільно, на наш погляд, вирізнити такі типи текстів: традиційні види друкованої рекламної продукції, програмні документи і виступи політиків та твори традиційних газетно-журнальних жанрів, адаптовані до рекламним цілям.
Провівши аналіз ми доходимо висновку, що не всі представники друкованих мас-медіа дотримуються стандартів балансу та справедливості. Так, деяк видання відверто демонструють свою прихильність до тих чи інших представників політикуму України. Причиною цього явища є те, що ці видання представляють інтереси своїх власників, а не громадян.

 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Монографії, статті, навчальні та практичні посібники

1.    Бабич-Декань О. Проблеми використання політичного паблік рілейшнз у системі технологічного забезпечення сучасної соціальної політики [текст] / О. Бабич-Декань // Вісн. Укр. Акад. Держ. Упр. При Президентові України. – 2001. – № 2. – С. 224 – 230.
2.    Бабкин В., Селиванов В. Народ и власть [текст] / под ред. В. Бабкина. – К., 2004. – 215 с.
3.    Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: Навч.-метод. посіб [текст] / під ред. В.М. Бобика. – К., 2006. – 365 с.
4.    Бебик В. М. Служби зв’язків з громадськістю [текст] / В.М. Бобик // Командор. – 2004. № 1. – С. 29-32.
5.    Бебик В. М. Як стати популярним, перемогти па виборах та утриматися на політичному олімпі [текст] / під ред. В.М. Бобика.. – К., 2004. – 403 с.
6.    Блек С. PR: международная практика [текст] / под ред. С. Блека. – М.: Изд. дом «Довгань», 2006. – 347 с.
7.    Блек С. Введение в Паблик Рилейшнз [текст] / под ред. С. Блека. – Ростов-н/Д.: Феникс, 2005. – 320 с.
8.    Блэк С. Public Relations. Что это такое? [текст] / под ред. С. Блэка. – М.: Новости, 2000. – С.4-17
9.    Варій М.Й. Політико-психологічні передвиборні та виборчі технології: Навчально-методичний посібник [текст] / під ред. М.Й. Варія. – К., Ніка-Центр, 2003. – 219 с.
10.    Воеводин А. И. Стратегемы – стратегии войны, манипуляция ума, обмана [текст] / под ред. А.И. Воєводина. – М., 2000. – С. 143-145.
11.    Волковский Н. Л. История информационных войн: [текст] / под ред. Н.Л. Волковского. – СПб, 2003. – 320 с.
12.    Гаджиев К. С. Политическая наука [текст] / под ред. К.С. Гаджиева. – М., 2005. – 390 с.
13.    Головатий М. Ф. Мистецтво політичної діяльності [текст] / під ред. М.Ф. Головатого. – К., 2004. – 276 с.
14.    Головатий М. Ф. Професія – політик [текст] / під ред. М.Ф. Головатого. – К., 2004. – 178 с.
15.    Грачев Г., Мельник И. Манипулирование личностью: организация, способи и технологии информационно-психологического воздействия [текст] / под ред. Г. Грачева. – М., 2001. – 420 с.
16.    Гуревич П. Приключения имиджа [текст] / под ред. П. Гуревича. – М., 2001. – 156 с.
17.    Дороти Доти. Паблисити и РR [текст] / под ред. Дороти Доти. – М.: Филинъ, 2006. – 288 с.
18.    Дридзе Т. М. Массовая коммуникация в формировании современного социокультурного пространства  [текст] / Т.М. Дридзе // Социс. – 2007. – № 7. – С. 73-82.
19.    Зернецкий П. В. Коммуникационные стратегии: классификационный аспект [текст] / П.В. Зернецкий // Методология исследования политического дискурса: актуальные проблемы содержательного анализа общественно-политических текстов. – Минск: БГУ, 2000. – С. 194 – 198.
20.    Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини [текст] / під ред. О.В. Зернецької. – К.: Освіта, 2007. – С. 145 – 196.
21.    Зернецька О. В. Трансформація типів новинних передач в політичній комунікації [текст] / О.В. Зернецька // Нова політика. – 2007. – № 1. – С. 194 – 198.
22.    Ковалевська Т. Ю. Комунікативні аспекти нейролінгвістичного програмування [текст] / під ред. Т.Ю. Ковалевської. – Одеса: Астропринт, 2001. – 344 с.
23.    Королько В. Г. Основи паблик рилейшнз: Учебник для студ. ВУЗов [текст] / под ред. Удовик С. Л. – М.: Рефл-бук; – К.: Ваклер, 2000. – 528 с.
24.    Литвиненко О. В. Спеціальні інформаційні операції та пропагандистські кампанії [текст] / під ред. О.В. Литвиненко. – К., 2000. – 310 с.
25.    Максимов А. А. «Чистые» и «грязные» технологии виборов: российский опыт [текст] / под ред. А.А. Максимова. – М., 2000. – С. 50.
26.    Малкин Е.Б., Сучков Е.Б. Основы избирательных технологий [текст] / под ред. Е.Б. Малкина. – М., Русская панорама, 2002. – 215 с.
27.    Масенко В.Ф. Технологія створення іміджу [текст] / В.Ф. Масенко // Практична психологія та соціальна робота. – К., 2002. – 235 с.
28.    Матвеев Р. Ф. Теоретическая и прикладная политология [текст] / под ред. Р.Ф. Матвеева. – М., 1994. –389 с.
29.    Мейтус В.Ю., Мейтус В. В. Политическая партия: менеджмент и збирательной кампании [текст] / под ред. В.Ю. Мейтус. – К., Ника-Центр, 2005. – 189 с.
30.    Мендісабаль Л. Феномен пабліситі як фактор розвитку сучасних методів та технологій прийняття управлінських рішень [текст] / Л. Мендісабаль // Вісн. УАДУ. – 2004. – № 4. – 364 с.
31.    Моисеев В. А. Паблик рилейшнз: Теория и практика [текст] / под ред. В.А. Моисеева. – К., 2004. – 320 с.
32.    Мороз В. Р. Принципи інформаційного заміщення як запорука успішної стратегії на виборах [текст] / В.Р. Мороз // Націон. Ун-т «Києво-Могилянська академія». Наук. записки. – Т. 20. Спеціальний випуск. – Ч. І. – К.: Видавничий дім “КМ Академія». – 2002. – С. 251-252.
33.    Нижник Н. Р. Проблеми змісту державно-управлінських відносин та фактори його соціальної обумовленості в Україні [текст] / Н.Р. Нижник // Вісн. УАДУ. – 2006. – № 2. – С. 103.
34.    Общественное мнение и власть: механизмы воздействия. – К., 2004. – 187 c.
35.    Ольшанский Д. В. Основы политической психологии [текст] / под ред. Д.В. Ольшанского. – Екатеринбург: Деловая книга, 2001. – 351 с.
36.    Ольшанский Д. В., Пеньков В. Ф. Политический консалтинг [текст] / под ред. Д.В. Ольшанский. – М., 2005. – 88 с.
37.    Панарин И.Н. Технология информационной войны [текст] / под ред. И.Н. Панарина. – М.: «КСП+», 2003. – 320 с.
38.    Підготовка і проведення виборчих кампаній [текст] / під ред. В.О. Наумова. – 2-ге вид., – К.: Інтер-технодрук, 2004. – 251 с.
39.    Политическая имиджелогия [текст] / под ред. Е. Перелыгиной. – М., 2006. – 312 с.
40.    Политическая реклама [текст] / под ред. Е. Перелыгиной.. - М.: Николо. Медиа, 2005. – 250 с.
41.    Политология: Словарь-справочник  [текст] / под ред. М. А. Василика, М. С. Вершинина. – М.: Гардарики, 2006. – 250 с.
42.    Політичний маркетинг та електоральні технології. – Київ-Запоріжжя: Ін-т соціології НАНУ, Гарт, 2002. – 213 с.
43.    Полохало В. Рейтинг как оружие кандидата [текст] / В. Полохало // Вечерние вести. – 2003. – 24-30 октября.
44.    Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии двадцатого века [текст] / под ред. Г.Г. Почепцова. – М.: Рефл-бук; Ваклер, 2000. – 312с.
45.    Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз [текст] / под ред. Г.Г. Почепцова. – К.: Ин-т международных отношений Киевского университета им. Т. Шевченко, 2001 – 200 с.
46.    Почепцов Г.Г. Паблик рилешнз для профессионалов [текст] / под ред. Г.Г. Почепцова. К.: Ин-т международных отношений Киевского университета им. Т. Шевченко, 2007 – 200 с.
47.    Почепцов Г.Г. Побудова іміджу як комунікативне програмування [текст] / Г.Г. Почепцов // Нова політика. – 2004. – № 5. – С. 40-48.
48.    Почепцов Г.Г. Психологические войны [текст] / под ред. Г.Г. Почепцова. – К.: Ваклер, 2001. – 250 с.
49.    Почепцов Г.Г. Теорія комунікації [текст] / під ред. Г.Г. Почепцова. – К., 2005. – 289 с.
50.    Почепцов Г.Г. Як стають президентами. Виборчі технології ХХ століття [текст] / під ред. Г.Г. Почепцова. – К., 2008. – 380 с.
51.    Серант А. Організація зв’язків з громадськістю в державних установах [текст] / А. Серант // Вісн. УАДУ. – 2008. – №2. – С. 428-434.
52.    Слісаренко І. Стратегія паблік рилейшнз  [текст] / І. Слісаренко // Політика і час. – 2006. – № 8. – С. 56-60.
53.    Солонская С. А. Недбаевский С. Д. Практика манипулирования массовым сознанием в СМИ и способы ее нейтрализации [текст] / С.А. Солонская // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Збірник наук. праць Ін-ту міжнародних відносин Київського національного ун-ту імені Тараса Шевченка, 2002. – Вип. 36, ч. 1. – С. 105 – 106.
54.    Средства массовой информации в странах СНГ. Анализ политической, законодательной и социально-экономической структур [текст] / под ред.Дж. МакКормак. – Европейский Институт средств массовой информации, 2002. – 199 с.
55.    Тульчинський Г.Л. PR фирмы: технология и эффективность [текст] / под ред. Г.Л. Тульчинського. – СПб: Алетейя, 2001. – С.112.
56.    Тучков С.М. К вопросу о законодательном регулировании некоторых аспектов применения технологий паблик рилейшнз в государственном управлении и политических кампаниях  [текст] / С.М. Тучков // Вест. Москов. ун-та. – 2004. – № 4. – С. 34-42.
57.    Тучков С.М. Становление политических паблик рилейшнз: Предпосылки, проблемы и перспективы  [текст] / С.М. Тучков // Вест. Москов. ун-та. – 2004. – № 2. – С. 17.
58.    Факр С. А. Приемы стратегии и тактики предвыборной борьбы: PR-секреты общественных отношений [текст] / под ред. С.А. Факра. – Спб.: Стольный град, 2003. – С. 136
59.    Федоркин Н.С. «Паблик рилейшнз» как наука и искусство: методологические проблемы становления  [текст] / Н.С. Федоркин // Вест. Москов. ун-та. – 2007. – №1. – С. 129-141.
60.    Чумиков А. Н. Связи с общественностью [текст] / под ред. А.Н. Чумикова. – М.: Дело, 2005. – 296 с.

Електронні джерела

61.    Коваленко А. «Чорний» політичний PR в сучасній Україні [Електронний ресурс].