Свідомість, її рівні, значення у клінічній психології





 
ЗМІСТ

ВСТУП    3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
СВІДОМОСТІ    3
1.1. Сутність і структура свідомості    6
1.2. Рівні та функції свідомості    12
РОЗДІЛ 2. РОЛЬ СВІДОМОСТІ В МЕДИЦИНІ    16
2.1. Проблема свідомості в медицині    16
2.2. Значення свідомості в клінічній психології    21
ВИСНОВКИ    26
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    28


 
ВИСНОВКИ

Таким чином, в процесі тривалого саморозвитку неживої і живої природи, формування людини матеріальне за своєю формою відображення в неживій природі переходить у свою протилежність – в ідеальну форму на рівні соціальної організації матерії. Розвиток досоціальних форм відображення є передісторією людської свідомості. У цій передісторії важливу роль відіграють загальні та безпосередні його біологічні передумови.
Вирішальну роль у виникненні та розвитку свідомості відіграли соціальні умови, чинники суспільного життя: праця, зародження членороздільної мови, мовне спілкування, утворення общинних зв’язків, життя в людському колективі. Найважливішим чинником становлення свідомості виступає праця, трудова діяльність людей.
Підсумуємо, що в процесі взаємодії соціального і біологічного вирішальний вплив на формування людської свідомості мають соціальні умови. Саме вони зумовили виділення людини з природи, її предметну і розумову діяльність, створили умови розвитку свідомості.
Варто узагальнити, що свідомість є продуктом історичного розвитку матерії, вища, властива громадському людині функція мозку, що складається в ідеальному, адекватному відображенні дійсності. У структурному відношенні свідомість включає в себе знання, емоції, волю.
Науковці виділяють шість функцій: функція адекватного відображення; акумулятивна функція; аксіологічна функція; продуктивно-творча функція планування, конструювання; функція ціле покладання; функція комунікативно-регулятивна. Окремо узагальнимо трактування З.Фрейдом проблеми свідомого і несвідомого. Науковець виділяє три шари: перший (верхній) шар – свідомість, другий шар – підсвідомість та третій шар – несвідоме.
Підсумуємо, що свідомість є об’єктом вивчення багатьох наук. В історії медицини та філософії існує кілька концепцій свідомості. Представники об’єктивного ідеалізму (Платон, Фома Аквінський, Гегель та ін.) трактують свідомість як вічну першооснову, яка лежить в основі всього сущого. Це основна передумова об’єктивного ідеалізму фактично знімає питання про походження і сутність свідомості. Представники суб’єктивного ідеалізму (Дж. Берклі, Д. Юм, Е. Мах, Р. Авенаріус та ін.) заперечують існування будь-якої реальності поза свідомістю суб’єкта або розглядають її як щось, що повністю визначає його активність. Позиція суб’єктивного ідеалізму абсолютизують відчуття людини, відривають чуттєві образи від їх матеріального джерела і тим самим вступають в непримиренну суперечність з наукою і суспільною практикою. Особливе місце в історії медицини та філософії займає дуалістичний підхід до проблеми свідомості, класичним представником якого був Р. Декарт. Дуалізм визнає існування двох субстанцій – матеріальної і духовної, розглядаючи душу і тіло як не залежні один від одного початки.
Підкреслимо, що стан свідомості впливає як на самопочуття самого хворого, цілісність і якість усвідомлення самого себе і навколишнього світу, так і на можливість повноцінного контакту між лікарем і пацієнтом. У клінічній практиці будь-якого профілю оцінці свідомості хворого має надаватися важливе значення. Ознаками порушеного (потьмареної) свідомості є: відчуженість від реального світу (невиразність або неможливість сприйняття навколишнього); розлад орієнтування в місці, часі, ситуації, власній особистості; порушення процесів мислення (незв’язність або неможливість суджень) та часткова чи повна амнезія періоду порушеної свідомості.




 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности [текст] / под ред. К.А. Абульхановой-Славской. – М., 1980. – 312 c.
2.    Андрущенко В.П., Волович В.І., Горлач М.І., Кремень В.Г. та інші. Соціологія [текст] / під ред.  В.П. Андрущенко. – К.-Харків, 1998. – 316 с.
3.    Блейхер В. М. Клиническая патопсихология: руководство для врачей и клинических психологов [текст] / под ред. В. М. Блейхера, И. В. Крука, С. Н. Бокова. – М., 2006. – 319 с.
4.    Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов. 2-е изд. [текст] / под ред. Л.Ф. Бурлачука. – СПб.: Питер, 2009. – 384 с.
5.    Бурлачук Л. Ф. Словарь-справочник по психодиагностике. 3-е изд. [текст] / под ред. Л.Ф. Бурлачука. – СПб.: Питер, 2007. – 688 с.
6.    Вассерман Л. И. Медицинская психодиагностика: Теория, практика и обучение [текст] / под ред. Л. И. Вассермана, О. Ю. Щелкова. – М., 2003. – 390 с.
7.    Ведехина С. А. Клиническая психология [текст] / под ред. С. А. Ведехиной. – М.: ЭКСМО, 2008. – 318 с.
8.    Гримак Л. Человеческие потребности в свете психологии [текст] / под ред.  Л. Гримак. – М., 1989. – 212 с.
9.    Дусавицький О. Еволюція потреб людини [текст] / під ред.  О. Дусавицького. – К., 1996. – 201 с.
10.    Дьяконов И. Ф. Основы клинической и медицинской психологии [текст] / под ред. И. Ф. Дьяконова. – СПб.: Элби, 2008. – 409 с.
11.    Зейгарник Б. В. Патопсихология. Основы клинической диагностики и практики [текст] / под ред. Б. В. Зейгарника. – Эксмо, 2009. – 290 с.
12.    Клиническая психология: учебник [текст] / под ред. Б. Д. Карвасарского. – СПб., 2010. – 490 с.
13.    Лакосина Н. Д. Клиническая психология [текст] / под ред. Н. Д. Лакосиной. – М.: Медпресс-информ, 2007. – 318 с.
14.    Леонтьев А.А. Единицы и уровни деятельности [текст] / под ред.  А.А. Леонтьева. – Вестник МГУ, серия №14 Психология, 1978. – №2. – С.3-13.
15.    Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность деятельности [текст] / под ред.  А.А. Леонтьева. – М., 1982. – 190 с.
16.    Марилов В. В. Общая психопатология [текст] / под ред. В. В. Марилова. – М., 2002. – 381 с.
17.    Менделевич В. Д. Клиническая и медицинская психология [текст] / под ред. В. Д. Менделевича. – М.: Медпресс-информ, 2009. – 431 с.
18.    Орлова М. М. Клиническая психология: конспект лекций [текст] / под ред. М. М. Орлова. – М.: Высш. образование: Юрай-Издат, 2009. – 150 с.
19.    Основи психології [текст] / під ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – К.: Либідь, 2008. – 632 с.
20.    Прево К.-М. Клиническая психология [текст] / под ред. К.-М. Прево. – М.: АСТ: Астрель, 2005. – 439 с.
21.    Репина Н. В. Основы клинической психологии [текст] / под ред. Н. В. Репиной, Д. В. Воронцова, И. И. Юматовой. – Ростов н/Д: Феникс, 2003. – 328 с.
22.    Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии [текст] / под ред. С.Л. Рубинштейна.   – СПб.: Питер, 1999. – 720 с.
23.    Рубинштейн С. Я. Экспериментальные методики патопсихологии и опыт применения их в клинике: (практическое руководство) [текст] / под ред. С. Я. Рубинштейна. – М., 2004. – 289 с.
24.    Сидоров П. И. Клиническая психология [текст] / под ред. П. И. Сидорова, А. В. Парнякова. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2008. – 391 с.
25.    Човдырова Г. С. Клиническая психология: Общая часть [текст] / под ред. Г. С. Човдыровой. – М.: Юнити-Дана, 2010. – 410 с.
26.    Яньшин П. В. Клиническая психодиагностика личности: Учебно-методическое пособие для вузов, изд. 2-е, испр. [текст] / под ред. П.В. Яньшина. – СПб, Речь, 2007. – 320 с.