Психологічні особливості людини, індивідуальність












Психологічні особливості людини, індивідуальність




2015
 
 ЗМІСТ

ВСТУП    3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЛЮДИНИ    6
1.1. Психічні процеси як підґрунтя психологічної особливості людини    6
1.2. Потреби та активність як вияв індивідуальних психологічних особливостей    10
РОЗДІЛ 2. ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ В ПСИХОЛОГІЇ    15
2.1. Наукові підходи до визначення «індивідуальності»    15
2.2. Критерії класифікації індивідуальності    26
ВИСНОВКИ    31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    33

 

 
ВИСНОВКИ

Таким чином, в кожної людини є свої психологічні особливості. Психологічні особливості людини тісно пов’язані з діяльністю вищої нервової системи, яка забезпечує адекватні взаємовідносини організму з довкіллям. До психічних процесів, які посідають важливе місце в забезпеченні безпеки людини, відносять пам’ять, мислення і увагу.
За І. П. Павловим (1849–1936), який розробив наукові основи теорії темпераменту, нервова система людини характеризується трьома головними властивостями – силою, врівноваженістю та рухливістю збуджувального та гальмівного нервових процесів. Чотири із можливих комбінацій цих властивостей визначають чотири типи вищої нервової діяльності та відповідні темпераменти людини: сильний, неврівноважений, рухомий (холерик); сильний, урівноважений, рухомий (сангвінік); сильний, урівноважений, інертний (флегматик); слабкий, неврівноважений, інертний (меланхолік).
Підсумуємо, що потреба – це необхідність людини в чому-небудь. Потреби спонукають людину до прояву активності і пошуку шляхів їх задоволення. До фізіологічних потреб відносять потреби в їжі, воді, відпочинку, продовженні роду. В свою чергу, соціальні потреби – це прагнення любові та належності кому-небудь, бажання користуватися прихильністю інших людей, бути об’єктом їхньої уваги та любові.
Активність особи – це здатність до перетворень матеріального та духовного середовища з метою задоволення потреб. За соціальним проявом активності психологи розділяють три типи поведінки людини: пасивну, активну та агресивну.
Зазначимо, що для оцінки психофізіологічних особливостей людини використовують різні методи: загальнонаукові (спостереження), психодіагностичні (тестування), педагогічні (вивчення результатів трудової діяльності).
Підкреслимо, що в психології існує кілька традицій розуміння індивідуальності. Перша традиція пов’язана з розумінням індивідуальності як одиничності. Друга традиція являє собою розуміння індивідуальності як доповнення загальних особистісних рис, характерних для популяції і виражають загальні тенденції її розвитку, таким, що виявляються тільки в окремого конкретної людини і генетично пов’язані з конкретними, не закономірними, випадковими обставинами його розвитку. Третя традиція, в свою чергу, розуміє індивідуальність як цілісність, як принципово новий рівня розгляду особистості.
Єгорова М.С. виокремлює два підходи до дослідження психологічних явищ. Один з них – номотетичний – орієнтований на з’ясування загальних закономірностей психічної діяльності. Другий – ідеографічний – припускає вивчення конкретної людини. В той же час, сучасне вчення про індивідуальність характеризується різноманіттям і багатоплановістю. Психологічна наука в своєму розпорядженні кілька підходами до її дослідження, кожен з яких – будь-то адитивний або неадитивний, редукціоністський або інтегративний – відображає певний і однаково необхідний аспект об’єктивної реальності.
Підсумуємо, що загальні підходи до типології індивідуальності визначаються основними пізнавальними і практичними завданнями її вивчення. Науковці виділяють три відповідні їм підходи, відкриті в психологічній науці і прикладних областях. Перший з них пов’язаний з пошуком об’єктивних основ тих чи інших стійких сполучень психічних властивостей і якостей конкретних людей. Другий підхід диференційно-психологічного дослідження полягає в тому, щоб описати всі можливі поєднання індивідуальних психічних рис. Третій підхід відповідає завданню усвідомлення, осмислення людиною власної індивідуальності.

 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Андреева Г.М. Социальная психология [текст] / под ред. Г.М. Андреевой. – М., 2007. – 453 с.
2.    Винославська О. В. Психологія: Навчальний посібник [текст] / під ред. О.В. Винославської. – К.: ІНКОС, 2005. – 364 с.
3.    Вікова та педагогічна психологія: Навчальний посібник [текст] / під ред. Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В. та ін. – К., 2001. – 342 с.
4.    Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студ. вищ. навч. закладів [текст] / під ред. Н.П. Волокої. – К., 2001. – 348 с.
5.    Выготский Л.С. Проблема обучения и умственного развития в школьном возрасте / Л.С. Выготский // Избр. психол. исследования. – М, 1996. – С. 239- 267.
6.    Выготский Л.С. Психология [текст] / под ред. Л.С. Выготского. – М.: Изд-во ЭКСМО-пресс, 2000. – 364 с.
7.    Гонеев А.Д. и др. Основы коррекционной педагогики: Учебное пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений [текст] / под ред. В.А. Сластенина. – 2-е изд., перераб. – М., 2002. – 348 с.
8.    Заброцький М.М. Педагогічна психологія: Курс лекцій [текст] / під ред. М.М. Заброцького. – К.: МАУП, 2000. – 452 с.
9.    Загальна психологія [текст] / під ред. О. Скрипченко, Л. Долинська, 3. Огороднійчук та ін. – К., 2002. – 373 с.
10.    Ковалев А.Г. Психология личности [текст] / под ред. А.Г. Ковалева. – К.: Просвещение, 1990.
11.    Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Навч. посібник [текст] / під ред. М.Н. Корнєва. – К., 2003. – 342 с.
12.    Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості [текст] / під ред. Г.С. Костюка. – М., 2000. – 478 с.
13.    Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник [текст] / під ред. Н.Софій (голова), І.Єрмаков. – К.: Контекст, 2000. – 336 с.
14.    Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. Учеб пособие для студентов высших учебных заведений [текст] / под ред.  И.Ю. Кулаги на. – М.: ТЦ Сфера, при участии «Юрайт», 2002. – 464с.
15.    Ліфарєва Н.В. Психологія особистості [текст] / під ред. Н.В. Ліфірєва. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 342 с.
16.    Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – вид. 2–е, перероблене та доповнене [текст] / під ред. С.Д. Максименко. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. – 292 с.
17.    Мерлин B.C. Структура личности: Характер, способности, самосознание: Учеб. пособие к спецкурсу [текст] / под ред. В.С. Мерлин. – Пермь, 2000. – 346 с.
18.    Навчання і виховання учнів 1 класу: Методичний посібник для вчителів [текст] / під ред. Савченко О.Я. – К.: «Поч. шк.», 2002. – 324 с.
19.    Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. [текст] / під ред.  Р.С. Немов. – М.: ВЛАДОС, 2001. – 608 с.
20.    Орбан-Лембрик Л.Е. Спілкування як соціально-психологічний феномен // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія [текст] / під ред. Л.Е. Орбан-Лембрик. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 255-262.
21.    Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн.. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування [текст] / під ред. Л.Е. Орбан-Лембрик. – К., 2004. – 576с.
22.    Поливанова К.Н. Психология возрастных кризисов: Учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений [текст] / под ред. К.Н. Поливановой. – М., 2000. – 244 с.
23.    Психология: Словарь [текст] / под ред. А.Петровського, М.Ярошевського. – М., 2006. – 698 с.
24.    Психологія [текст] / під ред. Г.С. Костюка. – К.: Педагогіка, 2000. – 298 с.
25.    Соціальна педагогіка [текст] / під ред. А. Й. Капської. – К., 2000. – 452 с.
26.    Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. пед. заклад [текст] / під ред. О.М. Степанова. – К.: «Академія», 2003. – 456 с.