Нормативно-правовий акт, як основне джерело права в Україні та його види





ПЛАН
ВСТУП
Розділ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
1.1 Поняття нормативно-правового акту
1.2 Ознаки нормативно-правових актів
Розділ 2 КЛАСИФІКАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ. ДІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
2.1 Закон та підзаконні нормативно-правові акти
2.2 Дія нормативно правових актів в часі, просторі та по колу осіб
Розділ 3 КОЛІЗІЇ В ЗАКОНОДАВСТВІ ТА СПОСОБИ ЇХ ПОДОЛАННЯ
ВИСНОВКИ -----30
СПИCОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ -----32

ВИСНОВКИ

Виходячи із усього вищезазначеного в роботі, нормативно-правовий акт – це письмовий документ компетентного органу держави або самого народу, в якому закріплюються встановлені та забезпечувані державою формально обов’язкові правила фізичної поведінки суб’єктів суспільного життя. Порівняно з іншими джерелами права, нормативно-правовий акт має ряд істотних переваг. Зокрема він найбільш чітко, повно і однозначно формулює права і обов’язки суб’єктів суспільного життя; дає можливість найшвидше і найповніше довести зміст норм права до суб’єктів суспільного життя; дає можливість та створює умови для адекватного (належного) і однакового розуміння норм права; дає можливість оперативно реагувати на потреби правового регулювання, змінюючи, встановлюючи чи скасовуючи відповідну правову норму; нормативно-правові акти найбільш повно і легко можуть бути систематизовані, що сприяє полегшенню користування ними, та узгодженню і впорядкуванню чинних правових норм.
Багатоманітність нормативно-правових актів зумовлює їх класифікацію за різними ознаками. Але найголовнішим розподілом нормативно-правових актів є розподіл на закони та підзаконні нормативно-правові акти.
Закон – це нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади або всього народу під час проведення референдуму. Вищим представницьким, а також основним і єдиним правотворчим органом України є Верховна рада України. Закон регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю і інтереси більшості населення. Згідно ієрархії українського законодавства має найвищу або вищу юридичну силу по відношенню до всіх інших нормативно-правових актів.
Основним законом України є Конституція. Конституція – нормативний акт, який засновується на загальнолюдських цінностях, виступає гарантом демократії, свободи, справедливості.
Підзаконні нормативно-правові акти – акти, які прийняті компетентними державними органами чи уповноваженими державою іншими суб’єктами на підставі закону, відповідно до закону і в порядку його виконання. Незважаючи на підзаконність цих нормативно-правових актів вони посідають важливе місце в усій системі нормативного регулювання.
Відомо, що законодавство є високоорганізованою системою, яка повинна мати такі інтегруючі ознаки, як гнучкість, гармонійність і несуперечність усіх її елементів. Водночас слід зазначити, що чинному законодавству, як і будь-якій іншій системі, властива певна неузгодженість – колізія.
Можна зробити висновок, що між якістю нормативно-правового акту та процедурою його прийняття. Тому при створенні нормативно-правових актів необхідно враховувати цілу низку факторів: політичні, економічні демографічні, соціальні, культурні. Кожен з них має відігравати однаково важливу роль. Але чи ненайголовнішою умовою прийняття ефективних нормативно-правових актів – є результат демократії в державі.














СПИCОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти:
1.    Конституція України  від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради — 1996 — №30- ст.141.  [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/
2.    Указ Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року № 503/97 // Офіційний вісник України. - 1997. - № 24. - Стор. 11.
3.    Положення про Міністерство юстиції України: Указ Президента України 30 грудня 1997 року №1396/97 // Офіційний вісник України. – 1998. – №2. – с. 47.

Навчальна література:
1.    Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2003. – 240 с.
2.    Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави і права: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – 477 с.
3.    Ковальський В. С, Козінцев І. П. Правотворчість теоретичні та логічні засади – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 192 с.
4.    Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
5.    Правознавство: Підручник // За ред. В.В. Копєйчикова. – 7-е видання, стер. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 736 с.
6.    Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. Вид. 6-е – X.: Консум, 2002. – 160 с.
7.    Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. – 2-ге видання. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 520 с.
8.    Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін., Загальна теорія держави і права, 2002 – 428 с.
9.    Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. Том 1–2, Москва, Издание Бр. Башмаковых, 1999. – 400 с.

Спеціальна література:
10.    Давидчук О.В. Проблеми офіційного оприлюднення нормативно-правових актів в Україні // Сайт Міністерства юстицій http://www.minjust.gov.ua.
11.    Євграфова Є. Нове дослідження проблем джерел права // Право України. – 2009. – №5. – С. 194–198.
12.    Желєзняк Н.А. Правова експертиза та державна реєстрація нормативно-правових актів: органи юстиції на сторожі прав людини і громадянина // Сайт Міністерства юстицій http://www.minjust.gov.ua.
13.    Костенко М. Державна реєстрація нормативно-правових актів: формальність чи необхідність // Сайт Міністерства юстицій http://www.minjust.gov.ua.
14.    Майстренко О.В. Реформування податкової системи України – як спосіб вирішення податкових колізій // Сайт Міністерства юстицій http://www.minjust.gov.ua.
15.    Матузов Н.И. Коллизия в праве: причины, виды и способы разрешения // Правоведение. – 2000. – №5. – С. 231–234
16.    Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия. – М., 1994 – с. 140.
17.    Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади подолання колізій у законодавстві України // Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики. – К.: Ґенеза, 1996. – 122 с.
18.    Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. Том 1–2, Москва, Издание Бр. Башмаковых, 1999. – 400 с.