Культурно-соціологічні особливості перекладу



Одним з найбільш важливих видів навчальної роботи студентів філологічного факультету с лінгвістичний аналіз тексту. У широкому розумінні аналіз тексту являє собою комплексний, синтетичний вид діяльності, що вимагає активного використання всіх знань, умінь і навичок, що здобуваються за час навчання.
Невідємним елементом підготовки філологів варто розглядати, зокрема, увагу до тексту як носія національно-культурної специфіки, що особливо чітко заявляє про себе при перекладі. "Питання про передачу національної своєрідності оригіналу ... належить до числа тих основних проблем перекладу, від яких залежить і відповідь на питання про можливість перекладу". [6; 23] У звязку з цим особливо актуальним і перспективним є вивчення в перекладі мовних одиниць, що беруть участь у структуруванні культурної інформації художнього тексту, до яких, безумовно, відносяться слова-реалії. Розгляд слів-реалій як яскравих носіїв національно-культурної специфіки в художньому перекладу в рамках осмислення загальної проблеми взаємини мови і культури є необхідною умовою успішної двомовної комунікації. При цьому доцільно аналізувати слова-реалії не просто такими, які представляють визначені локальні труднощі при перекладі, а як структурні елементи, що беруть участь у створенні національного колориту на рівні тексту. При аналізі конкретних мовних фактів ми виходимо з концепції перекладу А-Швейцера, викладеної в його роботі "Теорія перекладу: статус, проблеми, аспекти" (М,, 1988), відповідно до якої переклад - це процес міжкультурної комунікації. Особливо цінним у моделі А.Д.Швейцера є положення про центральне місце тексту при перекладі і сам факт включення національного колориту в число найважливіших факторів.
Спостерігається визначена залежність "щільності" слів-реалій від ряду особливостей аналізовано/о тексту (тематичної спрямованості окремих фрагментів тексту, характеру протікання дії, мовної характеристики персонажів, обліку авторської о і "чужого" слова). Скупчення слів-реалій «викликається, наприклад, інтенсивним розвитком сюжетних ліній і постановим наростанням внутрішнього напруження. Таким чином, при аналізі тексту кожен раз враховується дихотомія частини і цілого; як ціле виступає текст як системн-структурне утворення.
Такий понятійний апарат, що застосовується при першому етапі аналізу - порівнянні тексту оригіналу. Що ж стосується власне перекладацького аналізу, то, говорячи словами словацького лінгвіста-перекладача Лєвого, "труднощі для перекладача при передачі історичного і національного колориту виникають уже з того, що тут перед нами не окремі конкретно вловимі, що виділяються в контексті, елементи, а якість, тією чи іншою мірою притаманною усім компонентам твору, мовному матеріалу, формі і змісту".
Виявляється, що специфіку слів-реалій при перекладі багато в чому можна розкрити шляхом інтерпретації способів їхньої передачі в мові, що перекладає. Була виявлена багата варіативність перекладу слів-реалій, оскільки в залежності від функціонування аналізованих мовних одиниць у тексті оригіналу в процесі перекладу актуалізуються цілком визначені теми в складі значення даних мовних одиниць, що підлягають реалізації й актуалізації в тому чи іншому контексті.
Справедливе твердження, що словниковий склад мови являє собою не просто "сукупність слів, а систему, що допускає нескінченно різноманітні, але не будь-які сполучення слів у будь-якому контексті: окремі елементи словника повязані один з одним визначеними значеннєвими і семантичними відносинами" (А.В.Федоров). Ця особливість чітко виявляється і при перекладі.
Літературний переклад — довга і складна праця, нескінченний процес уподібнення. Найближче уподібнення - найкращий переклад. 


Дата публікації: 28.02.2012
Прочитано: 1530 разів
 
 
 
[ Назад | Початок | Наверх ]

 
 

Студентські статті