Позиція автора на власний твір - актуальність дослідження



Тому важливо на уроках літератури привернути особливу увагу школярів-читачів до того, як висвітлює автор коло питань, повязаних із життям суспільства, формуванням ідейно-моральної позиції людини. Важливо вчити дітей бачити внутрішній світ героїв, розуміти мотиви їхніх вчинків, морально-етичні принципи й авторський погляд на них. При цьому необхідно виробляти оцінні позиції школярів, щоб знання перетворювалися на переконання. Тільки так можна сформувати високоморальну, громадянську позицію особистості. Саме з позицій морально-етичних і морально-естетичних цінностей старшокласники мають сприймати й оцінювати твори мистецтва, які вони вивчають на уроках літератури і читають самостійно.
Деякі нещодавно введені у шкільну програму художні полотна досить складні і потребують якнайглибшого аналізу і вчителя і учнів. По-перше, ці художні тексти ще не досить досліджені науковцями, тому подекуди оцінки персонажів та їхніх учинків трактуються всупереч самому змісту художнього твору. По-друге, як уже було зазначено, читач і письменник, зважаючи на різні культурно-історичні причини, сприймають той самий художній текст по-різному. Отож слова: "Цього у творі немає!" - правомірні лише тоді, коли читацька версія аналізу тексту вступає у суперечність з викладеними автором фактами. Чому? Та передовсім тому, що тлумачення фактів може бути безмежно широким, але факти від цього не змінюються. Втім і за такої умови твердження "Цього у творі немає!" не може вважатися істиною в останній інстанції, оскільки дуже важко визначити, що у творі є, а чого нема, особливо тоді, коли йдеться не лише про текст як такий (так би мовити, явні факти), а й про підтекст (факти розмиті, ледве вловимі, тобто латеральні) прозового чи драматичного твору, а також про ефект айсберга в ліриці. По-третє, читаючи й аналізуючи художній твір, ми завжди маємо справу з продуктом психічної діяльності письменника, паче того, взаємодіємо з цим продуктом через власну психіку. Обидві психіки (письменника і читача) володіють дуже великою кількістю змістів та безкінечними точок перетину. Ці точки маркуються через культуру, а тому особливо цікаві, адже культура меншою чи більшою мірою спільна для автора і читача. По-четверте, будь-який високохудожній літературний текст повязаний з великою кількістю інших текстів, тобто знаходиться в контексті. Ця особливість тим вірогідніша, чим більше автор у своєму художньому полотні використовує багатозначні поняття, які, на перший погляд, видаються семантично розмитими.
Сформульована нами тема уроку істотно відрізняється від типового формулювання тем, а тому дехто з учителів може засумніватися, чи вдасться через розкриття авторської позиції протрактувати "Місто" цікавіше і глибше, ніж у тих кількох типових літературознавчих і методично-наукових дослідженнях, які їм доводилося читати. Однак проведені уроки засвідчили високу результативність аналізу цього складного твору саме тоді, коли вчитель і учні беруть до уваги й розглядають авторську позицію в усіх її виявах: явну, приховану, на рівні підтексту.
На початку заняття важливо підказати учням, що для зрозуміння особливостей функціонування персонажів-інтелектуалів письменники часто моделюють ситуацію інтелектуального переживання. Для аналізу авторської позиції під час практичного заняття особливо потрібною є робота над саме цією гранню художнього тексту. Розглядаючи твір, одинадцятикласникам слід памятати, що ситуація інтелектуального переживання формується за певних умов: 1) наявності події в її художній просторово-часовій послідовності; 2) спрямованості розумових здібностей субєкта мови (його суджень) не тільки і не стільки на подію, як на власну інтелектуальну сферу; 3) емоційного переживання персонажа та емоційної самооцінки ним інтелектуальних можливостей.
Треба також наголосити старшокласникам, що в українській літературі початку XX ст. зявився, окрім героя-селянина, герой-письменник, який із глухого закутка їде "завойовувати" місто як омріяну ним райську територію, котра, ймовірно, дасть йому змогу зреалізувати свій потенціал, розвинути талант, утвердитися, стати відомим, визнаним. Отже, своїми витоками, мисленням, мораллю такий персонаж нібито закорінений у село, але, перебуваючи в адаптативному становищі, свідомо чи підсвідомо має приймати ті правила гри, які диктує місто. Власне, не тільки для літературного героя, а й для самого автора "Міста" пекучі проблеми урбаністичного стилю існування людини були першорядними. 
Цікаво також, що автор і персонаж у романі "Місто" мають один горизонт вираження, а саме: властивість, здатність глибоко, всесторонньо мислити, бути інтелектуалами.


Дата публікації: 11.04.2012
Прочитано: 443 разів
 
 
 
 

Студентські статті