Джерела та способи засвоєння іншомовних слів




ЗМІСТ

ВСТУП    3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОВНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ    6
1.1. Роль етимологічного аналізу у формуванні мови народу    6
1.2. Поняття та механізм лексико-семантичного запозичення    8
1.3. Особливості класифікації запозичень    11

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ІНШОМОВНИХ СЛІВ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ    15
2.1. Джерела іншомовних слів в українській мові    15
2.2. План-конспект уроку з української мови з вивчення слів іншомовного походження    27

ВИСНОВКИ    31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    33
 
ВИСНОВКИ

Отже, етимологічний аналіз дає можливість встановити словотворчо-морфемні і семасіологічні відповідності між лексико-семантичними елементами як усередині однієї мови, так і в межах близькоспоріднених та неспоріднених мов.
Механізм запозичення носить цілковито структурний характер. Важливою властивістю лексики, яка має безпосереднє відношення до можливості запозичення та виходу слів з мови, є її варіативність, тобто здатність семантичних інваріантів, що передаються тими чи іншими лексемами; мати у тій самій системі відповідний семантичний варіант. Найбільш очевидний мотив для запозичення слів – це необхідність заповнити відсутність еквіваленту для слова, що запозичується, в лексичному складі мови-реціпієнта.
Підсумуємо, що процес запозичення є досить складним і тривалим. По-перше, для запозичення певних слів в конкретну мову необхідні мотиви. Розрізняють два типи мотивів для запозичення слів: так званий мотив престижу і необхідність еквіваленту слова, що запозичується, в лексичному складі мови-реціпієнта. Слід підкреслити складність механізму лексико-семантичного запозичення. Спочатку слово потрапляє в систему-супутник, вступає в реакцію з елементами цієї системи, і лише після цього, воно потрапляє чи не потрапляє в основну систему. Коли вже слово стає частиною системи, воно асимілюється, пристосовуючись до фонетичних, граматичних стандартів мови-реціпієнта, іноді набуваючи нове значення. Єдиної класифікації запозичень не існує, оскільки не існує єдиної думки серед лінгвістів щодо вибору критеріїв їх класифікації. За критерії класифікації бралися лінгвістичні причини, структурна характеристика запозичень, ступінь асиміляції запозичень тощо.
Кожне слово має свою індивідуальну історію входження у мову-реципієнт і завжди залишає місце для дискусій і уточнень, тому оцінка питомої ваги окремих історичних джерел у процесі засвоєння запозичених лексем східнослов’янськими мовами є відносною. Під впливом вагомих зовнішніх чинників ці запозичення могли проникати в українську мову не лише через посередництво європейських мов (французької, німецької, чеської, польської), а й безпосередньо.
Підсумовуючи дані про різні мови-донори іншомовних слів в українську мову зазначимо, що з прийняттям християнства 988 р. в Україну прийшла тодішня болгарська мова, яка пізніше дістала назву «старослов’янська», або «церковнослов’янська». Найвпливовішими історичними джерелами при запозиченні латинських лексем виявилися французька, німецька та польська мови. Грецькі слова в українську мову ввійшли ще до прийняття християнства внаслідок безпосередніх контактів між носіями обох мов. Набагато більше грецьких слів прийшло до нас через старослов’янську мову після прийняття християнства. Проникнення німецької лексики в українську мову почалося ще відтоді, коли готи займали південь сучасної України понад Чорним морем (ІІІ-ІV ст.).
В практичній частині нашого дослідження ми розробили урок-гру з української мови, метою якого є навчити вирізняти слова іншомовного походження в українській мові.



 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.    Байрамова Л.К. Фразеология универсалии // Динамика фразеологического состава языка. – Курган, 1999. – С. 8-9.
2.    Виноградов В. Лексикология и лексикография: Избр. труды / АН СССР. Отд-ние литературы и языка / под ред. В. Виноградова. – М.: Наука, 1997. – 312 с.
3.    Ганич Д.І., Олійник І.С., Семчинський С.В. Словник лінгвістичних термінів / під ред. Д.І. Ганич. – К.: Вища школа. Головне видавництво, 1995. – 360 с.
4.    Георгиева С. Профессии в зеркале фразеологии // Фразеологизм: семантика и формы. – Курган, 2001. – С. 21-26.
5.    Етимологічний словник української мови у 7 томах / під ред. О.С. Мельничука. – К.: Наукова думка, 1992. – Т. І-ІІІ.
6.    Жлуктенко Ю.О. Мова етнічної групи в світлі теорії мовної варіативності // Мовознавство. – 1988. – № 1. – С. 3-11.
7.    Завгороднєв Ю.А. Українська топоніміка Канади в мовно-культурному аспекті // Іноземна філологія. – 1991. – Випуск 101. –С. 45-47.
8.    Кадомцева Л., Білодід О. Мова, екологія, етнодидактика / Л. Кадомцева // Мова і духовність нації: Тези доповідей регіональної наукової конференції. – Львів, 2005. – С. 4.
9.    Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства / під ред. Ю.О. Карпенко. – К.: Академія, 2009. – 278 с.
10.    Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів освіти / під ред. М.П. Кочергана. – К.: Видавничий центр «Академія», 2008. – C. 181-214.
11.    Кочерган М.П. Вступ до мовознавства / під ред. М.П. Кочергана. – К., 2002. – 412 с.
12.    Крушельницька О.В. Методологія та організація наукового дослідження: Навчальний посібник / під ред. О.В. Крушельницької. – К.: Кондор, 2003. – 192 с.
13.    Маковский М.М. Что такое этимология / М.М. Маковский // Иностранные языки в школе. – 1986. - №1. – С. 13-19.
14.    Маковский М.М. Языковой механизм лексико-семантического заимствования / М.М. Маковский // Иностранные языки в школе. – 1990. – №3. – С. 11-19.
15.    Муромцева О. Розвиток лексики української літературної мови в другій половині ХІХ – на поч. ХХ ст. / під ред. О. Муромцевої. – Харків: Вища школа. Вид-во при ХДУ, 1985. – 152 с.
16.    Новий тлумачний словник української мови: Т. 1. – Видання друге, виправлене/ В. Яременко, О. Сліпушко. – К.: Аконіт, 2003. – 928 с.
17.    Плющ М.Я. Сучасна українська літературна мова / під ред. М.Я. Плюща. – К., 2003. – 519 с.
18.    Семчинський С.В. Загальне мовознавство. Видання 2-е перероблене і доповнене / під ред. С.В. Семчинського. – К.: AT «ОКО», 1996. – C. 98-151.
19.    Словник іншомовних слів / під ред. С.М. Морозов, Л.М. Шкарапута. – К: Наукова думка, 2000. – 962 с.
20.    Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. / під ред. Л. Гумецької. – К.: Наукова думка, 1987. – 630 с.
21.    Словник української мови XVI – першої половини XVII ст.: Проб. зошит. – К.: Наукова думка, 1983. – 158 с.
22.    Сучасна українська мова / під ред. О.Д. Пономарева. – К.: Либідь, 2001. – 438 с.
23.    Сучасний словник іншомовних слів / під ред. Н.В. Тучиної. – Харків: Торсінг плюс, 2007. – 767 с.
24.    Тарас Шевченко: Твори у п’яти томах. – Т.2. – К.: Дніпро, 2002. – 416 с.
25.    Трубачёв О.Н. Реконструкция слов и их значений // Вопросы языкознания. – 1990. – №3. – С. 27-35.
26.    Ющук І.П. Українська мова: Підручник / під ред. І.П. Ющук. –
 
 

Студентські статті