Проблема історизму в хроніках Шекспіра




ЗМІСТ

ВСТУП    3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ ШЕКСПІРА    6
1.1. Епоха Відродження    6
1.2. Місце Шекспіра в епосі Відродження    10
1.3. Історія жанру-історизму    13

РОЗДІЛ 2. ХРОНІКИ ВІЛЬЯМА ШЕКСПІРА: ОСОБЛИВОСТІ ЗОБРАЖЕННЯ ІСТОРІЇ АНГЛІЇ    17
2.1. Особливості історизму мислення Шекспіра    17
2.2. Зображення феодального розбрату в хроніках Шекспіра    20
2.3. Жанрова специфіка історичних хронік та особливості їхньої структури    23

ВИСНОВКИ    26
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    28
ДОДАТОК    30

ВИСНОВКИ

Своїм корінням культура Відродження пов’язана з розвитком світських тенденцій в культурі феодального суспільства. Ідентифікувати Відродження як самостійну історико-культурну добу дозволяють: власне світоглядне обличчя доби, принципово інший соціокультурний ритм, зрушення в сфері художньо-естетичної свідомості, наявна відмінність Відродження від попередньої культурної доби Середньовіччя і наступної культурної епохи 17-18 століть. До основних ідейних основ літератури Відродження відносяться: гуманізм, повернення до античності, християнство та протестантизм.
Зазначимо, що Вільям Шекспір – це найвидатніший англійський поет і драматург ХVI століття.  До нас дійшло дуже мало вірогідних свідчень про життя Вільяма Шекспіра, проте зазначимо, що писати Шекспір почав приблизно з 1590 року. Перу геніального драматурга належать 37 сценічних творів. Творчість Шекспіра прийнято ділити на три періоди: перший період (1590-1600) називають оптимістичним, другий період (1601-1608) називають трагічним, ну а третій період (1609-1613) називають романтичним.
Спираючись на історичні дані, письменник водночас завжди йде по шляху творчого вимислу. На відображення письменником історичного минулого чинять безпосередній вплив і розробленість тих чи інших історичних проблем. Серед літератури на історичну тематику чимало творів, які, хоча і ставлять завдання зобразити життя певної історичної епохи, насправді не піднімаються до історизму, спотворюють і модернізують історію. Всі ці твори займають в літературі своє місце, але вони далеко не завжди можуть бути віднесені до суто історичної літератури. Епос і драма Відродження, бароко, класицизму, а частково навіть і Просвітництва та епохи французької буржуазної революції кінця XVIII ст., зображують історичні (або легендарні) події давнини і середньовіччя. Такими є основні трагедії Шекспіра (зокрема і хроніки), поеми Аріосто і Тассо, трагедії Корнеля і Расіна.
Зазначимо, що в перший період творчості, в 90-х pp. XVI ст., Шекспір написав два цикли драматичних творів, які прийнято називати історичними хроніками. Разом вони складають ніби дві драматичні тетралогії, яким притаманні єдність проблематики й сюжетний зв’язок (три частини «Генріха VI» й «Ричард III» – перша тетралогія; «Ричард II», дві частини «Генріха IV» й «Генріх V» – друга тетралогія). Поза цими двома циклами залишаються ще дві хроніки: «Король Джон» і «Генріх VIII», які, однак, становлять ніби пролог і епілог до обох тетралогій. Постали вони на ґрунті загостреного інтересу до історії, передусім історії національної, яким позначене зріле англійське Відродження.
Варто підкреслити, що в цих творах знайшла своє вираження ренесансна гуманістична ідеологія, яка великою мірою визначає їхню ідейну й моральну атмосферу і коригує абсолютистські ідеологічні настанови. Водночас у них відбився і народний підхід до історії, народне розуміння правди й справедливості, яке теж увійшло важливим складником в ідейно-моральну атмосферу п’єс.
Підсумуємо, що історичні хроніки Шекспіра, чи, краще сказати, обидві історичні тетралогії, дають послідовне й цілісне відображення великого, майже столітнього, періоду в історії Англії – від останніх років XIV ст. по 1485 рік. Обидві тетралогії Шекспіра з їхніми «прологом» і «епілогом» створювалися не за заздалегідь складеним планом, а поставали спонтанно. Таке групування творів у Шекспіра відсутнє, запропоноване воно дослідниками пізніших часів.
Також узагальнимо, що в хроніках Шекспір вдавався до відбору подій, до їх переміщення, перегрупування, злиття – тобто допускав вільне поводження з фактами, але тільки в певних межах, що допускаються історичною правдою. Хроніки Шекспіра – художні твори, в яких домисел відіграє велику роль, хоч і не поширюється на фундаментальні історичні події та їхню послідовність.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Андреев Л.Г. Актуальные проблемы зарубежной литературы: Межвузовский сб. науч. тр. / под ред. Андреев Л.Г. – М.: Академия, 1989. – 303 с.
2.    Аникст А. Шекспир. Ремесло драматурга  / под ред. А. Аникст. – М., 1994. – 590 с.
3.    Барг М. Шекспир и история / под ред. М. Барг. – М., 1996. – 216 с.
4.    Давиденко Г.Й., Чайка О.М. Історія зарубіжної літератури / під ред. Г.Й. Давиденко. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 380 с.
5.    Довідник з теорії літератури / під ред. У.Д. Данильцевої. – К.: А.С.К., 2001. – 488 с.
6.     Зарубіжна література ранніх епох. Античність. Середні віки.  Відродження: навч. посібник / під ред. Ф.І. Дрокаєва. – К.: Вища школа, 1994. – 406 с.
7.    Зарубіжна література. 10 клас. Посібник-хрестоматія / під ред. Б.Б. Щавурського. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 432 с.
8.    Зубрицька М. Антологія літературно-критичної думки XX століття / під ред. М. Зубрицької. – Л., 2002. – С. 324-327.
9.    Исторический жанр [Електронний ресурс]. – Режим доступу: . – назва з екрана.
10.    История западноевропейской литературы / под ред. А.Г. Березиной. – М.: Академия, 2005. – 240 с.
11.    Історичні хроніки Шекспіра [Електронний ресурс]. – Режим доступу: . – назва з екрана.
12.    Літературознавча енциклопедія у двох томах. Том 1 / Авт.- укладач Ю.І. Ковалів. – К.: Академія, 2007. – 606 с.
13.     Літературознавча енциклопедія у двох томах. Том 2 / Авт.- укладач Ю.І. Ковалів. – К.: Академія, 2007. – 676 с.
14.     Літературознавчий словник-довідник / під ред.  В.І. Теременко. – К.: Академія, 1997. – 752 с.
15.     Мітосек З.І. Теорія літературних досліджень / під ред. З.І. Мітосека.  – Сімферополь: Таврія, 2005. – 408 с.
16.    Ніколенко О. М. Зарубіжна література / під ред. О.М. Ніколенко. – Х.: АН ГРО ПЛЮС, 2008. – 490 с.
17.    Пинский Л. Шекспир. Основные начала драматурги / под ред. Л. Пинского. – М., 1991. – 210 с.
18.    Сафарян С. І., Султанов Ю. І. Зарубіжна література / під ред. С.І. Сафарян. – К.:Вежа, 2000. – С.231-234.
19.    Стахурська Л.Г., Таранова Н.О., Юкало Т.М. Енциклопедія знань / під ред. Л.Г. Стахурської. – Д.: „Видавництво Сталкер», 2003. – 768 с.
20.    Теорія літератури:  Підручник  /  під ред. О. Галич, Назарець В. Васильєв Є. – К.: Либідь, 2001. – 488 с.
21.    Швєдов Ю. Исторические хроники Шекспіра / под ред. Ю Шведова. – М, 1964. – 330 с.
22.    Шекспір В. Твори в шести томах. Т.2. – К.: Дніпро, 1986.


 


 
 

Студентські статті