Дослідження звязку структури мотивації просоціальної поведінки з особистісними характеристиками




 
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Особливості мотивації просоціальної поведінки у психології.
1.1  Основні підходи до розуміння поняття «просоціальна поведінка»
1.2  Теоретичні аспекти мотивації просоціальної поведінки
1.3 Особливості мотиваційної сфери особистості
РОЗДІЛ 2. Дослідження зв’язку структури мотивації просоціальної поведінки з особистісними характеристиками. 24
ВИСНОВКИ 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 36


ВИСНОВКИ

Просоціальна поведінка – поведінка спрямована на допомогу, благо, іншій людині без власної вигоди собі. При прояві такої поведінки люди керуються зовнішньою або внутрішньою мотивацією. При зовнішній мотивація людина прагне бути прикладом для наслідування,  отримати якусь матеріальну винагороду, розширення коло спілкування або ввійти до певної групи. При внутрішній мотивації людина прагне отримати визнання, ріст самоповаги, зміцнити почуття власної гідності та впевненості в собі. На мою думку, не важливо якою мотивацією людина керується, важливо чи людина готова до прояву такої допомоги, чи готова вона пожертвувати собою заради допомоги іншим, у різних життєвих ситуаціях.
Існує досить багато підходів до розуміння поняття «просоціальна поведінка». Одні дослідники говорять, що така поведінка проявляється ще в дитинстві, і формується під впливом виховання, суспільства, та на основі зразка для наслідування. Інші говорять, що це є моральний обов’язок кожної людини, але більшою мірою проявляється, такий обов’язок, у осіб жіночої статті. Але найголовніше це  те, що така поведінка закладена у кожному з нас, однак її прояв може бути різним. Хтось є більш просоціальною особистістю, а хтось менш, залежно від особистісних якостей людини.
Мотиваційна сфера особистості являє собою досить складне структурне утворення людської психіки. Дослідження мотиваційної сфери являє собою інтерес насамперед для практичного використання набутих знань, адже визначившись з такими поняттями як структурна організація мотиваційної сфери, механізми її формування, можливості зміни мотиваційних установок можна ефективно здійснювати психологічну адаптацію та корекцію поведінки особистостей в практичній роботі психолога, а за необхідності змінювати і самі мотиваційні установки  окремої особистості з метою її соціалізації і запобігання внутрішніх та зовнішніх конфліктів.
Врезультаті проведеного нами емпіричного дослідження було виявлено, що структура мотивації про соціальної поведінки пов’язана з такими особистісними характеристиками, як: нормативна поведінка, чутливість та емпатійність. В ході дослідження було виявлено, що потрібно звернути увагу на осіб в яких високий рівень емпатійності, оскільки таких емоційно чуйних людей, можуть експлуатувати егоїстично виховані особи, які користуються їх добротою, роблячи тим самим їх підніжжям для реалізації власних цілей.
Оскільки часто це спостерігається в конкурентній взаємодії. Для емоційно чуйних людей важливо вміти відстояти себе в умовах зіткнення з індивідуалізмом, себелюбством, користолюбством інших людей. Потрібно виробити програму вироблення прийомів емоційного захисту до таких людей.
Також при аналізі результатів дослідження було виявлено, що рівень чутливості та емпатійності більше виражений в осіб жіночої статі, оскільки жінки запрограмовані на емоційну чутливість, але це  деякою мірою ще залежить від навколишнього середовища та культурного рівня. 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.    Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. — М., 1976.
2.    Аминов  H.  А.  Природные   предпосылки   педагогических стилей у преподавателей  начальной школы // Вопросы  психологии.—  1997.  №  2.— С.  14—23.
3.    Аминов  Н.  А.  Социальный   интеллект  и   социальная компетенция  /  Факторные  модели  Дж.  Гилфорда  и Г.  Марлоув  подготовке социальных работников//Теоретические основы  подготовки  социальных  работников.  М.,  1992,  156  с—  С.  37—50.
4.    Бандура А. Теория социального научения. – СПб.: Евразия, 2000. – 320 с.
5.    Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1: Особистісно-орієнтовний підхід: теоретико технологічні засади: Навч. метод. видання. – К.: Либідь, 2003. – 280 с.
6.    Бороздина Л.В. Исследование уровня притязаний: Учебное пособие. — М., 1986.
7.    Братусь Б.С. Психологические аспекты нравственного развития личности. — М., 1977.
8.    Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. — М., 1990.
9.    Волков К.Н. Психологи о педагогических проблемах. — М., 1981.
10.    Гаврилова Т.П. Анализ эмпатийных переживаний младших школьников и младших подростков: Психология межличностного познания. – М., 1981.
11.    Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии//Вопросы психологии. – 1975. – №2. – С.147    158.
12.    Генисаретский  О.  И.,  Носов Η.  Α.,  Юдин Б.  Г.  Концепция  человеческого  потенциала:  исходные  соображения // Человек.—  1996.  № 4.— С.  5—20.
13.     Зараковский Г.  М.,   Степанова  Г.  Б.  Психологический потенциал  индивида  и  популяции//  Человек,   1998. №  3.— С.  50—59.
14.    Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПБ.: Питер, 2008. – 508 с.
15.    Калининский  Л.П.,  Богданова  Н.В.,Петрова  Т.Е.,  Смоленская Л.М.Функциональная классификация эмпатии как феномена социальной перцепции// Психология общения и проблемы коммунистического воспитания: Тезисы докладов. – Омск, 1981.
16.    Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. — М., 1982 (1975). Маркова А.К. и др. Формирование мотивации учения: Книга для учителя. — М., 1990.
17.    Мерлин B.C. Структура личности. Характер, способности, самосознание: Учебное пособие к спецкурсу. — Пермь, 1990.
18.    Миллер Д., Галантер Е., Прибрам К. Планы и структура поведения. — М., 1964.
19.    Немов P.С. Психология. Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений. В 2 кн. Кн.1. Общие основы психологии.-М.: Просвещение: Владос, 1994.- 576 с.
20.    Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. – К.: Вища школа, 1982. – 215 с.
21.    Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского и М.Г.  Ярошевского.  –  2    е  изд.,  исправл.  и  доп.  –  М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
22.    Симонов П.В. Мотивированный мозг. Высшая нервная деятельность и естественнонаучные основы общей психологии. — М., 1987.
23.    Субботский Е.В. Исследования проблем взаимопомощи и альтруизма  в  зарубежной  психологии  //  Вопросы  психологии. – 1977. – №1. – С.164
24.    Субботский  Е.В.  Формирование  морального  действия// Вопросы психологии. – 1979. – №3. – С47    55.
25.    Смирнова Е.О., Холмогорова В.М. Соотношение непосредственных и опосредованных побудителей нравственного поведения детей // Вопросы психологии, 2001, №1.
26.    Хекхаузен X. Мотивация и деятельность: В 2-х т. T.I. - М.: Мир, 1986.- 450 с
27.    Schwartz S.H. Normative influence on altruism. Advances in Experimental Social Psychology.V.10. – N.Y.,1977.
 
 

Студентські статті