Організації зернового господарства України




курсова робота 35 сторінок



ИСНОВКИ

У процесі наукових спостережень нами було досліджено особливості територіальної організації зернового господарства, особливості виробництва зернових культур на території України. У першому розділі ми розглянули теоретичні аспекти дослідження ринку зерна та розміщення виробництва зернових культур, а саме місце зернового господарства в структурі АПК, структуру ринку зерна та територіальну організацію розміщення зернових культур. Аналізуючи ці питання ми прийшли до висновку, що зерновий комплекс є важливою ланкою в структурі як сільського господарства певної країни, так і світового господарства в цілому. Крім того, серед галузей рослинництва найважливішою є зернове господарство. Це – основа всього сільськогосподарського виробництва. Так, від зерна і продуктів його переробки значною мірою залежить і могутність держави, і добробут її населення. Зернове господарство формує продовольчий фонд і постачає фуражне зерно тваринництву, створює резервні державні запаси зерна і дає продукцію на експорт. А ще, ринок зернових культур займає чільне місце у структурі світового господарства. Це елемент, без якого неможливі відносини між країнами у сфері торгівлі зерновими культурами. Розміщення галузей рослинництва значною мірою залежить від посівних площ, їх структури та раціонального використання. Тому в структурі посівних площ зернові посідають перше місце. Зернові культури відіграють провідну роль в усьому світі, особливо там, де вирощуванню зернових сприяють природно-кліматичні та економічні передумови. У структурі виробництва зерна більша його частина припадає на озиму пшеницю, ячмінь та кукурудзу. У другому розділі ми дослідили сутність територіальної організації та розвитку зернових культур. Тут ми розглянули динаміку розвитку  ринку зерна України за 2006-2008 рр. та  дали економічну оцінку впливу факторів на розвиток виробництва зернових культур і визначили місце України на світовому ринку зерна. Зростання обсягів виробництва пояснюється підвищенням врожайності зернових культур, збільшенням площі відведеної під сільськогосподарські угіддя, свідомим нарощуванням обсягів експорту та вдосконаленням технології обробки вирощеного продукту. Причинами негативних змін є природно-кліматичні умови, такі як погіршення якості ґрунтів, зміна кліматичних умов, а також використання земель в інших господарських та виробничих цілях. Щодо України, то події, що відбуваються в зерновому господарстві України за часів незалежності, характеризуються нестабільністю: зменшення валового збору зерна, різке коливання цін на зерно протягом року, недостатня державна підтримка. Як наслідок це позначилося на знижені не тільки кількісних, а й якісних показників виробництва зерна, що в свою чергу, негативно вплинуло на конкурентоспроможність цін продукції та формування в останні роки адекватної ринкової оцінки вітчизняного зерна на зовнішніх ринках. У третьому розділі ми запропонували напрямки вдосконалення виробництва зернових культур та функціонування зернового ринку. А також визначили певні способи збільшення виробництва за рахунок оптимізації системи сівозмін. Крім того, на характер розміщення зернового комплексу впливають природні та соціально-економічні чинники. До природних відносять агрокліматичні, водні, земельні та біологічні ресурси, а до соціально-економічних – демографічні, технологічні та економічні чинники. Аналізуючи стан світового ринку зерна з точки зору вирішення поставлених завдань, необхідно виявити фактори, які не тільки стримують підвищення темпів зростання виробництва зерна, а й завдають шкоди під час його збереження, переробки і використання. Важливою технологічною особливістю вирощування зернових культур є науково обґрунтоване застосування добрив і засобів захисту рослин. Так, при використанні мінеральних добрив необхідно враховувати дані агрохімічного аналізу про наявність поживних речовин у ґрунті в засвоюваній рослинами формі і раціональне їх співвідношення. Високі врожаї неможливі без мікроелементів, потреба в яких не задовольняється у повному обсязі. Засоби захисту рослин слід застосовувати виходячи з економічного порога шкідливості хвороб, бур’янів та шкідників, а також із міркування безпеки для здоров’я людей і навколишнього середовища. Для того, щоб вивести зернове господарство на належний рівень та забезпечити його прибутковість, в першу чергу, товаровиробникам необхідна підтримка з боку держави, яка б спрямувалась на придбання та застосування новітніх технологій щодо вирощування зернових культур, високоврожайних, стійких проти хвороб, сортів посівного матеріалу, розробку науково обґрунтованих програм з підтримки зерновиробництва, які б реально працювали. підвищити міжнародну конкурентоспроможність України та надати можливості відновити статус провідного виробника та експортера зерна в світі.


 
 

Студентські статті