Особливості формування та організації діяльності Верховної Ради




дипломна робота, 100 сторінок

ВИСНОВКИ

    На підставі проведеного нами дослідження, аналізу чинного українського законодавства, зареєстрованих у Верховній Раді України законопроектів та спеціальної юридичної літератури ми можемо зробити наступні висновки.
    Парламентом називають загальнонаціональний колегіальний представницький орган державної влади, який повністю або частково обирається народом (виборчим корпусом), діє на постійній основі, і який здійснює у механізмі державного владування насамперед законотворчу, установчу, контрольну, бюджетно-фінансову, зовнішньополітичну та інші функції.
1)    Верховну Раду України можна віднести до парламенту змішаного типу та парламенту з абсолютно обмеженою компетенцією, який діє на основі певних принципів, закріплених в чинному законодавстві. Діяльність українського парламенту спрямована на здійснення важливих для держави завдань та виконання ряду функцій, найважливішими серед яких є: законодавча, установча та контрольна. В зв’язку з цим Верховна Рада займає провідне місце серед вищих органів державної влади, відіграє значну роль в сфері ідеології та ідеологічного впливу на населення, є ареною для узгодження суперечностей та одночасно ареною для боротьби політичних партій за владу.
2)    Формування Верховної Ради України відбувається шляхом виборів за пропорційною системою: депутати обираються в єдиному багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за закритими виборчими списками, які формують самі політичні партії (виборчі блоки політичних партій). Така виборча система, яка існує на сьогоднішній день в Україні, практикується лише в декількох державах світу. Вона була запроваджена в ході конституційної реформи 2004 року, проте абсолютно себе не виправдала, а тому суспільство відчуває гостру необхідність змінити існуючу на сьогодні виборчу систему. Найбільш ефективною і такою, що відповідає європейській практиці, є запровадження в Україні пропорційної виборчої системи з голосуванням за відкритими списками, що дасть змогу працювати в парламенті саме тим особам, яких бажають бачити українські громадяни. При цьому варто обмежити перебування народного депутата України в законодавчому органі двома строками підряд, що дозволить періодично оновлювати склад парламенту, тим самим підвищуючи ефективність його роботи.
Окрім того, що стосується самої процедури виборів, то, на нашу думку, доцільно було б прийняти Виборчий кодекс з метою уніфікації норм законодавства про вибори депутатів; скасувати можливість голосування «проти всіх» так, як це зроблено в багатьох зарубіжних країнах; визначити граничні строки передачі виборчої документації від дільничної до окружної виборчої комісії і від окружної до Центральної виборчої комісії; враховувати при встановленні підсумків голосування лише дійсні, а не подані голоси виборців; і, нарешті, почати втілювати в життя положення Закону України «Про Державний реєстр виборців».
3) Важливу роль в організації діяльності будь-якого парламенту відіграє його внутрішня структура. Якщо вона оптимальна для даної держави, то, відповідно, і парламент працюватиме краще та ефективніше. На сьогоднішній день в Україні діє однопалатний представницький орган. Проте ідея запровадження в нашій державі двопалатного парламенту має місце вже давно – починаючи з 1996 року, коли приймалася Конституція України, під час всеукраїнського референдуму 2000 року і під час конституційної реформи 2004 року. Активно обговорюється вона і зараз. Вважається, що із запровадженням двопалатної структури Верховної Ради України значно підвищиться якість та ефективність законодавчого процесу, посилиться роль Верховної Ради в системі стримувань і противаг, буде забезпечено представництво політичних сил та територіальних громад в парламенті. Однак наголос робиться на тому, що це має бути двопалатний парламент із слабкою верхньою палатою, яка лише в майбутньому може перетворитися на сильну, коли цьому сприятиме обстановка в країні.
4) З процедурою припинення повноважень Верховної Ради України також не все так просто. Конституція України не проводить чіткого розмежування між статусом парламенту, який припиняє свої повноваження по завершенню чергової каденції, і статусом парламенту, який достроково припиняє свої повноваження. І оскільки дане питання не врегульоване нашим законодавством, то ми прийшли до висновку і вважаємо, що після видання указу Президента про дострокове припинення повноважень парламенту останній позбавляється повноважень колективного органу, зокрема законодавчих, і його пленарні засідання визнаватимуться нелегітимними, хоча самі народні депутати України можуть діяти самостійно до скликання першої сесії новообраного парламенту. Але в разі необхідності прийняття важливого для держави рішення (наприклад, щодо запровадження в Україні воєнного чи надзвичайного стану) Президенту надано право скликати розпущений парламент і тоді його рішення будуть визнаватися легітимними в силу їх суспільної значущості.


 
 

Студентські статті