Проблеми формування сучасної політичної еліти в Україні




ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади явища політичної еліти
1.1. Суть політичної еліти………………………………………………………….5
1.2. Політичні концепції елітарності…………………………………………...…8
1.3. Шляхи формування політичної еліти……………………………………….12
РОЗДІЛ 2. Формування політичної еліти в Україні в контексті її еволюції. Особливості радянської еліти
2.1. Історія формування політичної еліти України до 1991р. Феномен радянської еліти…………………………………………………………………………15
2.2. Проблеми формування української політичної еліти в період 1991р. – 2004р……………………………………………………………………………………...20
2.3. Президентські вибори в Україні кінця 2004 – початку 2005 року та шляхи формування нової демократичної політичної еліти…………………………………...26
 ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………..33
ДОДАТКИ




ВИСНОВКИ
Отже,  політична еліта – це організована група, яка здійснює владу в суспільстві (правляча еліта) або перебуває в опозиції до правлячої верхівки (контреліта) та безпосередньо чи опосередковано бере участь у прийнятті й організації виконання політичних рішень.    
Щодо теоретичних пошуків обгрунтування явища елітарності, то виділемо два основних підходи до визначення політичної еліти – ціннісний (започаткований В. Парето) і функціональний.
    Відзначимо, що зміст функцій та завдань політичної еліти визначаються історичними особливостями певної держави, суспільства, соціальних груп, чиї інтереси вона представляє, потребами національно–державного розвитку. Тому основною метою діяльності політичної еліти є реалізація волі націй, класів, соціальних груп, задоволення загальносуспільних потреб.
    Отже, в першому розділі ми проаналізували теоретичні засади явища політичної еліти, визначили її суть, проаналізували політичні концепції елітарності тта з’ясували можливі шляхи формування політичної еліти та проблеми, що з ними пов’язані.
    Політична еліта не є соціально однорідним утворенням. Вона внутрішньо диференційована і має певну структуру, яку складають різні типи і види еліт.
 Виділяють три основні структурні підсистеми політичної еліти: внутрішнє коло влади; коло політично–урядової еліти, коло суспільно–господарської еліти; коло групи натиску і коло регіонально–локальних керівників.
Виокремлюють також субеліту – суспільну  верству, “за рахунок якої поповнюється політична еліта”.
Сучасні еліти за обсягом владних повноважень поділяються на вищі, середні та адміністративні.
Перші спроби науково-теоретичного осмислення феномену елітаризму, сягають найдавніших часів. Однак перші концепції еліт у їх сучасному розумінні з'являються лише наприкінці XIX - на початку XX ст. і пов'язані з іменами Гаетано Моски, Вільфредо Парето і Роберта Міхельса. В їхніх працях намічені важливі властивості і параметри політичної еліти, які дозволяють оцінювати різні елітарні теорії сучасності.
Існує дві сучасні системи рекрутування політичних еліт: антрепренерська та система гільдій. Перша має відкритий характер, широкий електорат, низький, з невеликою кількістю фільтрів, ступінів інституціоналізації, забезпечує високу конкурентність та відкрите суперництво. Система гільдій характеризується закритістю – відбір здійснюється лише з представників політичної еліти, наявність обмеженого електорату та приховане суперництво.
У другому розділі ми проаналізували формування політичної еліти в Україні в ході її еволюції, з’ясували проблеми формування та функціонування політичної еліти в період 1991-2004 років та визначили альтернативні шляхи створення нової демократичної еліти, що зможе відповідати як сучасним вимогам розвитку цивілізації, так і інтересам українського суспільства.
Серед останніх, зокрема: перетворення “віртуальної” Конституції на реальну, формування громадянського суспільства та утворення чітко визначених та цілеспрямованих груп інтересів різних соціальних класів, прошарків, професійних груп, забезпечення взаємодії між державою, національною елітою та громадянським суспільством, політичний плюралізм, вільна конкуренція політичних еліт, дотримання законності, демократичних процедур функціонування всіх гілок влади, боротьба з корупцією на всіх рівнях суспільного життя, що забезпечить рекрутування еліт без врахування соціального статусу та матеріальних доходів.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Конституція України.
2.     А. Реймон. Демократия и тоталитаризм. – М., 1993. – с. 42-43.
3.    Ашин Г.К. Современные теории элиты: критический очерк. – М., 1985.
4.    Гальчинський А. Помаранчева революція і нова влада. – К.: Либідь, 2005. – с. 6-11.
5.    Гарань О. Еліти в історії України // Сучасність, 1993. – №13.
6.    Дж.Мейс. Блукання лабіринтом або дисфункціональність українських еліт // Сучасність, 1997. – №3.
7.     Енциклопедія політичної думки: Пер. з англ. / За ред. Девіда Міллера. – К.: Дух і Літера, 2000. – с. 469.
8.    Журавський В. С. Політична еліта України: теорія і практика трансформації. – К.: Логос, 1998. – с.264.
9.    Крип’якевич І. П. Історія України.- Львів, 1990. – С. 163.
10.    Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. Львів, 1996.
11.     Марченко Ю., Телепко О. – К.: “К.І.С.”, 2001. – с. 55.
12.    Основи політичної науки. Під ред. Б.Кухти. – Львів, 1987. – Ч.2.
13.    Политология: Хрестоматия. Под ред. М.А. Василика. – М., 2000.
14.    Політологія. За ред. А.Колодій. – Київ, 2000.
15.     Полонська-Василенко Наталія. Історія України: в 2-х т. – К., 1992.- т.І.- C.220.
16.    Скуратовський В. Історична ритміка українських еліт // Політична думка.–1994. -  №3.
17.     Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). – К., 1993.-С.70-71.


 
 

Студентські статті