Кредитний ринок України




Зміст
Вступ.................................................................................................................3
Розділ І. Теоретичні основи існування кредитного ринку...........................7
    1.1. Кредитний ринок: суть, значення та місце в економіці....................7
    1.2. Класифікація кредитів та методи кредитування на кредитному ринку..................................................................................................15
    1.3 Функції кредиту та його роль.............................................................25
Розділ ІІ.Оцінка ефективності функціонування кредитного ринку України...................................................................................................................29
    2.1. Динаміка процентної ставки на кредитному ринку України..............................................................................................29
    2.2. Обсяги наданих кредитних ресурсів на кредитному ринку України...............................................................................................35
    2.3. Ефективність наданих кредитів в економіку України ...................41
Розділ ІІІ. Перспективи розвитку кредитного ринку України...................................................................................................................48
    3.1.  Запобігання кредитних ризиків на кредитному ринку.......................................................................................................................48
  3.2. Забезпечення кредитів як засіб гарантування їх повернення.........55
Висновки ........................................................................................................63
Список використаних джерел.......................................................................70
Додатки...........................................................................................................73




Висновки
Кредитний ринок зародився на перших етапах розвитку товарного виробництва та обміну, коли на ньому видавався т.зв. лихварський кредит. Він видавася виробникам під високий позиковий процент, що часто призводило до розорення позичальників, особливо дрібних виробників. Позичальники звертались за лихварським кредитом, в основному, через нагальні потреби у коштах або через необхідність погасити попередні борги.
Кредитний ринок у своїх зрілих формах набув розвитку уже із розвитком ринкової економіки, коли кредит, в основному, спрямовується у підприємницьку сферу. На сьогоднішній день особливу роль на ринку кредитів відіграють комерційні банки. Вони акумулюють вільні грошові вклади та перетворюють їх у позичковий капітал, спрямовуючи у сферу підприємницької діяльності. Таким чином, лихварський кредит повністю трансформувався у підприємницький як специфічну форму кредиту.
Кредитний ринок, будучи складовою грошового ринку, розподіляється між двома його сегментами. Та його частина, на якій обертаються короткострокові кредити, належить ринку грошей, а на якій середньо- та довгострокові, - ринку капіталів.
Отже, з функціонального погляду кредитний ринок є системою економічних відносин, яка забезпечує нагромадження та перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення ресурсами  ринкового господарства. Відповідно до визначення суті „ринку” С.В.Мочерного кредитний ринок – це сегмент фінансового (грошового) ринку, на якому формується попит та пропозиція на специфічний товар – позичковий капітал. Його створюють, головним чином, банківські установи, а тому його іще називають ринком банківських кредитів. Крім того, на ньому діють і інші фінансово-кредитні установи (парабанки), що входять до кредитної системи.
Таким чином, об’єктом оперування на кредитному ринку є позичковий капітал, тому його іще називають ринком позичкових капіталів. Позичковий капітал – це грошові ресурси, які віддаються в позику під визначений процент на умовах поверненості, платності, забезпеченості тощо. Формою руху позикового капіталу є кредит.
Основою формування позикового капіталу є закономірності кругообороту капіталу у процесі відтворення, коли в окремих учасників економічних відносин з’являються тимчасово вільні капітали, а в інших виникає потреба у коштах. За допомогою кредиту тимчасово вільні кошти (а також заощадження населення) перетворюються у позиковий капітал.
За користування позичковим капіталом на кредитному ринку сплачується позиковий процент. Позиковий процент або процент за кредит – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності. Джерелом процента є додаткова вартість, що створюється у процесі продуктивного використання цього капіталу. За призначенням позиковий процент, з одного боку, відображає ефективне використанння позикового капіталу; з іншого – він має забезпечувати доходи банку, компенсувати його витрати.
Багато економістів розглядають позиковий процент як ціну капіталу, узятого в кредит. Оскільки позичальник-підприємець виступає як покупець капіталу-товару, то й відсоток, що його сплачує покупець кредиторові, є ціною цього капіталу. У даному разі сплата процента характеризує передачу певної частини вартості без одержання еквівалента. Вартість відсотка повністю переходить від позичальника до кредитора.
Економічна роль кредитного ринку полягає у тому, що він здатен об’єднати малі, розрізнені грошові ресурси в інтересах накопичення. Це дозволяє ринку активно впливати на процеси концентрації та централізації виробництва та капіталу.
Роль кредитного ринку в економіц проявляється по 2 основних напрямках:
-    надання кредитного капіталу приватному сектору, державі та населенню, а також іноземним позичальникам;
-    акумулювання вільного грошового капіталу і грошової пропозиції населення.
Функції кредитного ринку визначаються його суттю і роллю, яку він виконує. Слід виділити 5 основних функцій, які він виконує:
1.обслуговування товарообороту через кредит;
2.    акумулювання або збіргрошових заощаджень (накопичень) підприємств, населення, держави, а також іноземних клієнтів;
3.    трансформація грошових фондів безпосередньо в позичковий капітал і використання його у вигляді капіталовкладень для обслуговування процесу виробництва;
4.    обслуговування держави та населення як джерел капіталу для покриття державних та споживчих витрат (враховуючи велику роль кредитного ринку у покритті бюджетних дефіцитів і фінансуванні житлового будівництва через іпотечне кредитування);
5.    прискорення концентрації та централізаціцї капіталу, сприяючи створенню потужних фінансово-промислових груп.
Кредитування позичальника здійснюється згідно принципів кредитування. Принципи кредитування – це правила поведінки банку та позичальникка в процесі здійснення кредитних операцій. Отже, кредитування здійснюється на умовах платності, забезпеченості, гарантованості повернення, цільового та ефективного використання позичок та строковості на основі кредитної угоди.
На кредитному ринку всі види кредитів умовно можна об’єднати у наступні функціональні форми: банківський, споживчий, державний та міжнародний. Форма кредиту передбачає зміст і організацію кредитних відносин. Вона визначається за такими функціональними ознаками: характер кредитних відносин, склад учасників (суб’єктів) кредитної операції, об’єкт і  сфера кредитування тощо.
Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, що надаються продавцями покупцям у вигляді відстрочення платежу за продані товари, виконані послуги. Споживчий кредит – це кредит, який надається тільки в національтній валюті фізичним особам-резидентам на придбання споживчих товарів та послуг і який погашається поступово. Державний кредит – це кредит, коли позичальником є держава, а кредиторами – юридичні та фізичні особи. Міжнародний кредит – це надання позичкових капіталів одних країн іншим у тимчасове користування на засадах оплати та повернення у домовлені строки. Банківський кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах належного забезпечення, повернення у визначений строк, оплати та цільового характеру використання.
Дані для аналізу обмежено лише банківською системою, тому що, як відомо, більшість грошових ресурсів проходить саме через неї. Тим більше саме в банківській системі формується основа всього кредитного ринку – процентна ставка або ціна крендитних ресурсів.
Протягом 2003-2005 років загальна середньозважена процентна ставка на кредитні ресурси в Україні перебувала майже в незмінному стані, проте простежується певне зрушення у сторону зменшення від 14,7% до 14,2%, тобто на 0,5% менше. Таким чином, дана ситуація створила передумови для залучення більшої кількості грошових ресурсів у вигляді кредитів у економіку України.
Процентна ставка на гривневі кредити піддавалася постійній тенденції падіння із рівня 17,9% у 2003 році до рівня 16,0% у 2005 році. Таке стрімке падіння процентної ставки на кредити в національній валюті можна пояснити саме намаганням збільшити обсяги гривневих купюр у національному обороті.
Поряд із цим протягом 2003-2005 років спостерігається коливання процентної ставки на кредитні ресурси, що надаються у іноземній валюті. Так, у 2003 та 2005 роках її рівень є майже незмінним (11,9% та 11,6% відповідно), проте у 2004 році її було піднято аж до рівня 12,3%, що одразу ж скоротило обсяги інооземної валюти у господарському обороті.
Протягом 2003-2005 років в Україні встановлювалися різні процентні ставки для суб’єктів господарювання із постійною тенденцією до спадання із 17,2% у 2003 році аж до 13,9% у 2005 році. Дана ситуація була спричинена намаганням залучити якомога більшу кількість кредитних ресурсів даними суб’єктами для розширення виробничої сфери, підвищення ефективності роботи економічних суб’єктів господарювання.
Для фізичних осіб процентні ставки на кредити, надані у національній та іноземній валюті, також мають тенденцію до спадання. У даному випадку цікавим є те, що протягом 2003-2004 років урядом було заборонено надавати кредитні ресурси фізичним особам у російських рублях, що було зумовлено намаганням зменшити обороти та обсяги заощаджень населенням саме в даній валюті.
Зменшення процентної ставки на кредитні ресурси призвело до залучення більшого їх обсягу суб’єктами господарювання та фізичними особами загалом. Так, обсяги наданих кредитів проягом 2003-2005 років мають постійну тенденцію до збільшення.
Порівнюючи 2003 та 2004 роки бачимо, що всього кредитів залучено на 20744 млн.грн більше, тобто на 30,6%, а в 2005році на 54839 млн.грн. більше, ніж у 2004 році, тобто на 61,9%.
Зокрема, у 2004 році суб’єктами господарювання було залучено кредитів на 25,4% більше, ніж у 2003 році, що відповідає сумі 14936 млн.грн., а в 2005 році – на 48,9%більше, ніж у 2004 році, тобто на 36110 млн.грн.
Фізичні особи також вирішили, що варто отримувати кредитні ресурси, що є дешевшими. Так, у 2003 році їх було залучено на суму 8986 млн.грн, а вже у 2004 році – 14794 млн.грн., що на 64,6% або на 5808 млн.грн більше. Уже в 2005 році фізичні особи у зв’язку із значним зменшенням процентної ставки отримали кредитів на суму 33523 млн.грн., що на 126,6% або 18729 млн.грн. більше.
Така ситуація на кредитному ринку зумовила збільшення в грошовому обороті обсяги кредитних грошей та привела до підвищення споживчого попиту на загальному ринку України.
Намагання збільшити частку кредитів для суб’єктів господарювання за рахунок зменшення рівня процентних ставок порівняно із рівнем процентної ставки для фізичних осіб прийшло в дію. Таким чином, частка кредитів суб’єктам господарювання у загальному обсязі наданих кредитів перевищує 85% у 2003 році та 75% у 2005 році. Відповідно, збільшення даної частки прозвело до зменшення частки кредитів, наданих фізичним особам.
Зменшення ціни як короткострокових, так і довгострокових кредитів призвело до відповідного збільшення їх обсягів на кредитному ринку. Так, обсяг короткострокових кредитів збільшився у 2004 роців порівняно із 2003 роком на 3293 млн.грн. або на 8,8%, а у 2005 році – уже на 84244 млн.грн. або на 35,1% порівняно із 2004 роком. При цьому для суб’єктів господарювання даний приріст становив 2681млн.грн. (7,8%) та 11744 млн.грн. (31,7%) відповідно, а для фізичних осіб – 613 млн.грн. (21,1%) та 2499 млн.грн. (71,1%) відповідно.
Поряд із збільшенням обсягів короткострокових кредитів також збільшився обсяг довгострокових. Так, у 2004 році дане відхилення порівняно із 2003 роком становило 17450 млн.грн. або 57,1%, а в 2005 році порівняно із 2004 роком – 40596 млн.грн. або 84,6% , що було зумовлено зниженням процентної ставки на довгострокові кредити.
Відповідно, збільшилися обсяги залучення довгострокових кредитів у розрізі суб’єктів господарювання та фізичних осіб. Так, суб’єкти господарювання отримали кредитів на 12256 млн.грн  або 50,1% більше у 2004 році, ніж у попередньому 2003, а вже у 2005 році на 24336 млн.грн. або 66,4% більше, ніж у 2004 році. Фізичні особи у2004 році отримали кредитних ресурсів на 5196 млн.грн або 85,4% більше, ніж у 2003 році, а вже у 2005 – на 16229 млн.грн. або на 143,8% більше, ніж у 2004 році.
Надаючи кредитні ресурси, банківська установа в будь-який момент може зіткнутися з проблемою неможливості позичальником вчасно розрахуватися за них, тобто з пролемою неплатоспроможності позичальника. Вона може виникнути на будь-якому етапі його кредитування банківською установою. Тому для вирішення цього питання банки вирішують при наданні кредиту отримувати певне забезпечення під нього. Таким чином, в разі виникнення неплатоспроможності позичальника банківська установа отримує повні та незаперечні права на отримане в забезпечення майно чи грошові кошти у вигляді дебіторської заборгованості тощо.
Більша частина кредитів надається під різні форми забезпечення. В країнах з розвинутою ринковою економікою найбільш розповсюдженими є наступні види забезпечення кредитів:
гарантія або поручительство третьої сторони;
переуступка контрактів дебіторської заборгованості;
застава товарних запасів, дорожніх документів, нерухомого майна, цінних паперів, дорогоцінних металів; страхування.





Список використаних джерел
1.    Закон України “По банки і банківську діяльність” від 07.12.2002 р. №872-XII (зі змінами і доповненнями) // Закони України. – К., 1996. – Т. 1.
2.    Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші, фінанси, кредит. – К., 2002.
3.    Бровкова Е. Г. Продивус И. П. Финансово-кредитная система государства. — К., 1997.
4.    Бровкова Е.Г., Продус И.П. Финансово-кредитная система государства. Киев, 1997.
5.    Василик О. Д. Державні фінанси України Навч. посібник. — К.: Вища школа, 1997.
6.    Васюренко О.В. Банківські операції: Навч.посіб. – 2-ге вид., випр. І доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2001. – 255с. – (Вища освіта ХХІ століття).
7.    Государственные финансы: Учеб. Пособие / ІІод ред. В.М.Федосова, С.Я. Огородника, В.Н. Суторминой. – К.: Либідь, 1991.
8.    Грозєан, Рене Клаус. Як працювати з банком: Успіх роботи з банком – кредити, грошові вклади, платіжки або перекази / Пер. З нім. – К.: Основи, 1998. – 343с.
9.    Гроші та кредит / Авт. кол.: За ред. М.І. Савлука. – К.: Либідь, 1992.
10.    Гроші та кредит: Підручник / За ред. Професора Б.С.Івасіва. – К.: КНЕУ, 1999. – 404с.
11.    Деркач Н.И., Гордеева Л.П. Бюджет и бюджетный процесс в Украине. – Днепропетровск, 1995.
12.    Економічний тлумачний словник: Власність, приватизація, ринок цінних паперіву (українсько-ангшлійсько-російський)/ Л.М.Алексєєнко, В.М. Олексієнко. – Тернопіль: Астон, 2003. – 672с.
13.    Жуков Е.Ф. Общая теория денег и кредита. – М.: Банки и биржи, 1995.
14.    Заблоцький Б.Ф.Перехідна економіка:Посібник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. – 512с. (Альмаматер).
15.    Костіна Н.І. Гроші та грошова політика. К.: НІОС, 2001.
16.    Любунь О.С., Любунь В.С., Іванець І.В. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 351с.
17.    М.М.Александрова, С.О.Маслова. Гроші.Фінанси. Кредит. : Навчально-методичний посібник. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – К.: ЦУЛ, 2002. – 336с.
18.    Общая теория денег и кредита: Учебник / Под ред.проф. Е.Ф.Жукова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 304с.
19.    Общая теория финансов: Учеб. пособие / Под ред. Л.А. Дробозиной. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.
20.    Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія). К.:КНЕУ, 1999.
21.    Основы банковского дела./ Под редакцией д-ра экон. Наук Мороза А.Н. – К.:Издательство «Либра»,1994. – 330с.
22.    Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави — К.: НІОС, 1998.
23.    Сабанти Б.М. Теория финансов: Учеб. Пособие. - М.: Менеджер, 1998.
24.    Сало І.В. Фінансово-кредитна система України та перспективи її розвитку. – К.: Наук. Думка, 1995.
25.    Степанишин Т.П. Основи банківської справи: Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 112с.: іл. – Бібліогр.: с.103-105.
26.    Сумароков В.М. Государственные финансы в системе макроэкономического регулирования. – М.: Финансы и статистика, 1996.
27.    Теория финансов: Учеб. Пособие / Под ред. Н.Е. Заяц, М.К. Фисенко. – Минск: Вышейш. шк., 1997.
28.    Тиркало Р.І., Щибиволюк З.І. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії, експрес-діагностика, рейтинг. Навч.посібник, - К.: „Слобожанщина”, 1999. – 236с.

29.     Фінансово-банківська статистика. Практикум: Навч.посібник/ П.Г. Вашків, П.І.Пастер, В.П.Сторожук, Є.І.Ткач; Заред.Є.І.Ткуача. – К.: Либідь, 2002. – 324с.
30.    Финансово-кредитный словарь. — М.: Финансы и статистика, 1994.
31.    Финансы и кредит: Учеб. пособие / Под ред. А.Ю. Казака. — Екатеринбург, 1994.
32.    Финансы, денежное обращение и кредит: Учебник/ Под ред.проф.Н.Ф.Самсонова. – М.: ИНФРА – М, 2001. – 448с. – (Серия „Высшее образование”).
33.    Финансы. Денежное обращение. Кредит. Учеб. пособие / Под ред. Л. А. Дробозиной — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997.
34.    Финансы: Учеб. пособие / Под ред. Л М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.
35.    Финансы: Учебник / Под ред. В. М. Родионовой. — М.: Финансы и статистика, 1995.
 
 

Студентські статті