Контроль органів виконавчої влади за здійсненням делегованих повноважень у місцевому управлінні




ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………    3
РОЗДІЛ 1. ПРИНЦИП ДЕЛЕГУВАННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ У МІСЦЕВОМУ УПРАВЛІННІ…………………………………………………………………………..   9
1.1. Поняття та значення делегування повноважень у місцевому самоврядуванні………………………………………………………………………..    9
1.2. Взаємовідносини органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій у питаннях реалізації делегованих повноважень………………….....13
1.3. Проблеми, що виникають при делегуванні повноважень виконавчої влади органам місцевого самоврядування, а також у здійсненні таких повноважень……20
1.4. Проблеми розмежування власних і делегованих повноважень органів виконавчої влади  та місцевого самоврядування…………………………..............   24
Висновки до Розділу 1...............................................................................................  30
РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ ЗА ЗДІЙСНЕННЯМ ДЕЛЕГОВАНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ………………………………………............ . 32
2.1.Поняття та принципи здійснення контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади………………………………………………………………………………….    32
2.2. Контроль у сфері місцевого самоврядування та його співвідношення з
контролем у державному управлінні…………………………………………….... .  35
2.3. Відділ контролю апарату районної державної адміністрації, як контролюючий орган у сфері делегованих повноважень……………….............. .   41
2.4. Порядок здійснення контролю органів виконавчої влади за здійсненням делегованих повноважень органами місцевого самоврядування  ……………... .   45
Висновки до розділу 2.………………………………………………………….. .   50
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….............. .   52
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………... …….....................    57



ВИСНОВКИ
Дослідження проблеми організації і структурування публічної влади на місцевому рівні є одним з основних напрямів юридичної науки. Важливе місце при цьому приділяється вивченню співвідношення державного управління і місцевого самоврядування, принципам, механізму і забезпеченню спільної діяльності місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування. Наявність такого інституту як делегування повноважень призвело до необхідності організації правомірного та надійного контролю з боку органів виконавчої влади за здійсненням делегованих повноважень органами місцевого самоврядування. Відповідно до Конституції України (ч. 3 ст. 143) органам місцевого самоврядування можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, в яких переважно представлені як інтереси територіальних громад, так і загальнодержавні (загальнонаціональні), а рівень їх обсягу, безперечно, означає довіру держави до обраних громадянами органів місцевої влади (органів місцевого самоврядування).
Зрозуміло, що в кожному конкретному випадку делегування (навіть того ж повноваження, але між різними органами) буде потребувати певних особливих умов лише для даного випадку, які неможливо врахувати в нормативному порядку.
Оскільки чинним законодавством (ст. 35 Закону “Про місцеві державні адміністрації”) передбачено можливість укладення договорів між органами місцевого управління, то в ідеалі було б правильним зафіксувати норму про обов’язкове укладання договору щодо делегування конкретних повноважень між конкретними органами, в якому чітко визначити умови здійснення
делегованих повноважень, тобто механізм фінансового, матеріального, організаційного, кадрового, інформаційного забезпечення виконання делегованих повноважень, а також порядок і терміни їх надання щодо кожного повноваження. Також, у договорі можливо передбачити додаткові заходи контролю за виконанням делегованих повноважень. Акт про делегування повинен обов’язково повинен прийматись делегуючим органом і точно визначити предмет і об’єм та умови делегації, перелік повноважень, принцип і критерії яких необхідно дотримуватись, форму контролю при здійсненні цих повноважень;
Надання органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади повинне здійснюватися лише за умови відповідного фінансового і матеріального забезпечення та здійснення законного та ефективного контролю за виконанням наданих повноважень, з боку органів виконавчої влади. З однієї сторони, таке положення речей має гарантувати повну реалізацію наданих повноважень на відповідному рівні, з іншої — не зашкодити їх здійсненню. Та на сьогодні держава, делегуючи повноваження органам місцевого самоврядування при формуванні бюджету, не передає їм необхідні для цього кошти. Тому доречно виписати в законі окремою статтею не просто державні повноваження, які делеговані органам місцевого самоврядування, а провести їх поділ. При цьому важливо, щоб у законі чітко і однозначно закріплювались державні повноваження, якими органи  місцевогосамоврядування можуть бути наділенні за певних умов, а якими повинні бути наділенні обов’язково. Загальнообов’язкові державні повноваження, які повинні делегуватись всім територіальним громадам відповідного рівня, повинні закріплюватись на необмежений строк.
Важливою умовою делегування органам місцевого управління окремих повноважень є організація надійного й ефективного контролю за їх виконанням із боку органів, що їх надали. Виходячи з розуміння суті контролю у сфері управління як спостереження за відповідністю діяльності керованого об'єкта тим приписам, які він отримав від керуючого суб'єкта, та виконанням прийнятих рішень, він є конкретним самостійним видом роботи.  Контроль може здійснюватись на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України і повинен передбачати відповідальність органів, яким делеговано повноваження чи їх посадових осіб за невиконання чи неналежне виконання цих повноважень. Однак будь-якого механізму здійснення такої відповідальності чинне законодавство не містить. Недоліком діючого законодавства є відсутність процедури призупинення повноважень у випадку невиконання, недостатнього виконання делегованих повноважень чи бездіяльності органів, що здійснюють делеговані повноваження. Цей факт не може не впливати на якість роботи зазначених органів і структур, а також їх посадових осіб у частині виконання ними делегованих повноважень. Адже наявність контролю за відсутності відповідальності веде не тільки до безкарності, але й до втрати контролем свого призначення. У зв’язку з цим вважаємо доречним і необхідним законодавчо закріпити:
- відповідальність органів і посадових осіб за невиконання чи неналежне виконання наданих їм повноважень;
- відповідальність за відмову без об’єктивно обґрунтованих причин від виконання делегованих повноважень;
- відповідальність органів, що делегували повноваження та їх посадових осіб за незабезпечення ресурсами, передбаченими для належного виконання делегованих повноважень;
- матеріальну відповідальність органів, що делегували повноваження та їх посадовихосіб, в випадку якщо їх рішення, дії чи бездіяльність призвели до неможливості подальшоговиконання делегованих повноважень чи потягли за собою матеріальні збитки.
 Оскільки система контролю не повинна шкодити реалізації прав і свобод людини і громадянина, потрібно передбачити обмеження щодо здійснення контролю. Так, потрібно визначити мету контролю, а саме - забезпечення законності рішень суб'єктів делегування повноважень, заборонити контролюючим органам втручатися у здійснення органами публічної влади власних повноважень, а також зобов'язав їх компенсувати матеріальні збитки, нанесені у зв'язку з незаконними діями контролюючих органів. Для полегшення системи контролю, потрібно встановити, що на актах з питань делегованих повноважень та їх проектах потрібно ставити штампи “делеговані повноваження”.
  Встановлення систем контролю за діями різних органів в нашій державі, на жаль, ще хаотичне. Акти з цих питань містять безліч прогалин, що дозволяє здійснювати контроль “у ручному режимі”, а також незаконно втручатися у дії органів і посадових осіб. Тому доречно встановити, що кожний акт про систему контролю обов'язково має включати визначення суб'єктів контролю; мету, вимоги, види та обсяг перевірок; визначення періодів та термінів перевірки; підстави та обов'язковість перевірок а також можливі чи обов'язкові наслідки за результатами контролю . Крім того, потрібно  встановити виключні права контролюючих органів , а саме: перевіряти документи з питань наділення, здійснення і реалізації делегованих повноважень; розглядати межі застосування делегованих повноважень; аналізувати ефективність застосування делегованих повноважень; звертатися до делегуючого органу у разі порушення вимог цього Закону або рішення делегуючого органу.
Сьогодні виконання як органами виконавчої влади, так і органами місцевого самоврядування делегованих повноважень наштовхується на низьку самодостатність територіальних громад, в тому числі, на неналежний рівень фінансових ресурсів для забезпечення виконання делегованих повноважень. Особливої уваги з боку юридичної науки потребують питання удосконалення механізму здійснення контролю органів виконавчої влади  за здійсненням делегованих повноважень органів місцевого самоврядування та  правового регулювання інституту делегованих повноважень з огляду на підвищення рівня їх реалізації. Інститут делегованих повноважень має велике значення для функціонування місцевих органів влади, зумовленого принципами, цілями і завданнями локальної демократії. Відсутність фундаментальних досліджень інституту делегованих повноважень є значною перешкодою на шляху становлення, розвитку і взаємодії місцевих органів публічної влади.
Вирішення перелічених та інших проблем можливо розпочати з визнання на державному рівні місцевого управління та встановлення загальної конкретної мети — досягнення ефективного управління на місцях. Це повинно знайти своє відображення в Концепції державної регіональної політики.
Загалом процес становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні ставить на порядок денний багато проблем, розв'язання яких значною мірою визначатиме подальший стабільний розвиток не тільки окремих населених пунктів і регіонів України, а й українського суспільства в цілому. Розв'язання проблем місцевого самоврядування невіддільне від нашої спільної стратегічної мети - будівництва незалежної демократичної держави з цивілізованою економікою, розвинутою системою соціальних гарантій, держави, пріоритетом для якої є інтереси людини.      




























СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Нормативно-правові акти та законопроекти

1. Конституція України  //  Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30 – Ст. 140 – 146.
2.    Про місцеве самоврядування в України: Закон України від 21.05.1997р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. –  № 24. – 59 с.
3.    Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 21. – 21 с.
4.    Про затвердження Порядку  контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади: Постанова КМ України від 9 березня 1999р.// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 339. – 5 с.
5.    Про затвердження типового положення  про  відділ контролю апарату  районної державної адміністрації: Постанова КМ України від 21 серпня 2000р. //  № 1290.
6.    Про місцеве  самоврядування : Європейська Хартія  від 15 жовтня 1985 року // Місцеве самоврядування. – 1997. – № 1 – 2. – 128 с.
 
1.    Монографії, статті, навчальні та практичні посібники

7.    Андресюк Б.В. Місцеве самоврядування в Україні: проблеми і перепективи / Б.В. Андресюк. – К .: Атіка, 2000. – 264 с.
8.    Ант А. Чи буде самоврядування в Україні європейським? / А. Ант //  Віче. – 1998. – № 10. – С. 89 – 93.
9.    Арістова С.Г. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”: теорія і практика / С.Г.Арістова // Матеріали X наукково-практичної конференції [“Державно-правова реформа в Україні”],(  Київ 15 – 18  листопада. 2000 року). –  К., 2000. – 385 с.
10.     Бабич Б.М. Контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування :  за і проти  / Б.М. Бабич //  Командор. – 1997р. – № 2. – С. 19 – 25.
11.     Батанов О. Концептуальні засади співвідношення контролю в органах
місцевого самоврядування з контролем в місцевих органах державної
виконавчої влади / О. Батанов // Право України. – 1999. – № 5. – С. 15 – 19.
12.     Битяк Ю.П. Повноваження та організація діяльності місцевих державних адміністрацій, їх відносини з органами місцевого самоврядування / Ю.П Битяк // Держ. буд-во та місц. самоврядування. – Х.: Право, 2002. – Вип. 4. – С. 3 – 15.
13.     Біленчук І.А, Кравченко В.С. , Підмогильний Г.І., Місцеве самоврядування в Україні / І.А. Біленчук, В.С. Кравченко, Г.І. Підмогильний. – К .: Атіка, 2002. – 304 с.
14.     Борденюк В.І. Деякі аспекти співвідношення державного управління і місцевого самоврядування в контексті реформи адміністративного права / В.І. Борденюк // Вісник УАДУ при Президентові У країни.– 2000. – № 1. – С. 32 – 34.
15.     Борденюк В.І. Деякі проблеми відтворення конституційного статусу місцевого самоврядування на законодавчому рівні / В.І.Борденюк // Проблеми державно-правової реформи в Україні: Зб. наук. праць. Вип. 3 / Ін-т законодавства Верховної Ради України; Редкол. – К., 1997. – 55 с.
16.     Воронов М.П.,  Болдирєв С. В. Про правові гарантії місцевого самоврядування / М.П. Воронов,  С. В. Болдирєв  // Право України. – 2001р. – № 3. – С. 27 – 29.
17.     Вершинін М.Є. Правове регулювання діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування / М.Є.Вершинін // Командор. – 2002р. – № 4. – С. 17 – 19.
18.     Гнилорибов В.В., Тихонов В.В. Государственное управление и местное самоуправление в Украине: Учебное пособие / В.В.Гнилорибов, В.В. Тихонов. – Луганск: из-ство СНУ им. В. Даля, 2004. – 376 с.
19.     Голікова Т.М. Регіональне самоврядування – шлях до демократизації суспільства / Т.М Голікова // Регіональна економіка. – 1998. – № 3. – С. 63 – 65.
20.     Делія.Ю.Ф. Делеговані повноваження : немає підконтрольності без відповідальності / Ю.Ф. Делія // Право України . – 1999. – № 4. – С. 36 – 38.
21.     Журавський В. С., Серьогін В. О., Ярмиш О. Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підруч. для студ. вищ. навч. зак /   В. С. Журавський, В. О Серьогін, О. Н Ярмиш  . – К.:  Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 672 с.
22.     Кампо В. Дві системи місцевої влади: взаємодія, а не протистояння! Розмежування функцій і повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування (питання методології) / В. Кампо  // Місцеве самоврядування. – 1998. – № 1-2. –С. 46 – 48.
23.     Карлов О.О. Формування інституту місцевого самоврядування / О.О. Карлов // Вісник УАДУ при Президентові України.– 2004. – № 1. – С. 114 – 116.
24.     Коваленко А.І. Конституційно-правове регулювання місцевого самоврядування в Україні: питання теорії і практики / А.І. Коваленко. – К .: Атіка, 2002. –  547 с.
25.     Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. Вип. 1. Актуальні питання втілення в життя положень Конституції Україні / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. – Розд. ІІІ. – 325 с.
26.     Колодій А.М.,Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посібник /А.М Колодій, А.Ю Олійник.—К.: Юрінком Інтер, 2001. – 304 с.
27.     Коломийчук  В.С. Проблеми  регіонального самоврядування в Україні. / В.С Коломийчук //. Регіональне управління і місцеве самоврядування. – 2004. – № 6. – С. 117 – 119.
28.     Корнієнко М. Місцеве самоврядування та “урядова вертикаль”: модель організації виконавчої влади / М. Корнієнко // Місцеве самоврядування . – 1997. – № 3-4. – С. 60 – 65.
29.     Корнієнко М. Пошук варіантів місцевого самоврядування ще продовжується / М. Корнієнко // Місцеве та регіональне самоврядування України. – К., 1994. – Вип.., 4 (9). – 36 с.
30.     Кравченко В. В., Пітцик М. В. Муніципальне право України: Навч. Посіб / В.В. Кравченко . – К.: Атіка-Н, 2003. – 560 с.
31.     Кравченко В.В. Розмежування повноважень за чіткими критеріями:  Регулювання наданих органам місцевого самоврядування певних повноважень виконавчої влади  / В.В. Кравченко // Місцеве самоврядування . – 1997. – № 3 – 4. – С. 58 – 65.
32.     Красноокий О. Ще раз про співвідношення державного контролю / Красноокий О // Право України. – 2006. – №3. – С. 35 – 37.
33.     Крижанівський С. Територіальній громаді – належні повноваження: Місц. самоврядування і соц. Партнерство/ С. Крижанівський. // Місцеве самоврядування. – 1998. – № 5 – 7. – С. 173 – 175.
34.     Кряжков В. Местное самоуправление: правовое регулирование и структура. / Кряжков В. // Гос. и право. – 1992. - №1. – С. 73 – 75.
35.     Лазор О.Д. Основи місцевого самоврядування: Навч.посіб.3-тє видання допов. і перероб. / О.Д. Лазор. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 157 с.
36.     Мельник О.Ю. Державне управління: Навч.посібник / О.Ю. Мельник. – К.: Знання-Прес,2003. – 127 с.
37.     Оніщук М.В Конституційні засади місцевого самоварядування в Україні (основи муніципального права): Навч.посібник / М.В.Оніщук. –  К.: «Видавничий Дім «Ін Юре»,2001. – 236 с.
38.     Повноваження – різні, відповідальність – спільна. Засінання “Круглого столу”, організоване ред. ж-лу  “Місцеве самоврядування ” у виконкомі Львівської міської ради // Місцеве самоврядування . – 1998. -№ 3-4(11). – 65 с.
39.     Серьогіна С.Г. Взаємодія держави й місцевого самоврядування: теоретико-правовий аналіз / С.Г.  Серьогіна // Пробл. законності. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – Вип. 83. – С. 3 – 13.
40.     Смирнова Т. С. Правове регулювання місцевого самоврядування в Україні: Навч. Посіб / Т. С. Смирнова  – К.: Вид. Дім “КМ Академія”, 2001. – 262 с.
41.     Стеценко П.О.Управління регіональним розвитком. Навч. Посібник / П.О. Стеценко. – К.: Вища школа,2000. – 85 с
42.     Сторожук І.П. Принцип делегування повноважень у місцевому управлінні / І.П. Сторожук // Право України. - 1999. - № 5. – С. 31 – 37.
43.     Теплюк М.О. Деякі проблеми законодавчого регулювання місцевого самоврядування в Україні // Проблеми державно-правової реформи в Україні: Зб. наук. праць. Вип. 3 / Ін-т законодавства Верховної Ради України; / Теплюк М.О. – К., 1997. – 198 с.
44.     Ткачук А., Браун Т. Місцеве самоврядування: проблеми і перспективи / А.Ткачук, Т. Браун – К.: Заповіт, 1997. – 186 с.
45.     Чапала Г.В. Місцеве самоврядування в системі публічної влади: теоретико-правовий аналіз / Г.В. Чапала// Право України. – 2005. – №7. – С. 36 – 39.
46.     Чемерис А., Лесечко М., Рудніцька Р. Системний підхід до проблеми організації державного управління та місцевого самоврядування /А. Чемерис,  М.Лесечко, Рудніцька Р.  – Львів: ЛФ УАДУ, 2000 – 32 с.
47.     Швидко Г., Романов В. Державне управління і самоврядування в Україні. ): Навч.посібник / Г. Швидко, В.Романов. –  К.: «Видавничий Дім «Ін Юре»,2005. – 216 с.
48.     Шевчук Ю. Вчимося на власних помилках : [Комент. Голови Ком. Верховної Ради України з питань держ. Будівництва та місц. Самоврядування Ю. Іоффе щодо пробл. Удосконалення законів про місцеве самоврядування в Україні] / Ю.  Шевчук // Голос України. – 2000. – 7 груд. – 43 с.
49.     Ярмиш О. Н., Серьогін В. О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. Ю.М. Тодики. – Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2002. – 672 с.

3.Дисертації та автореферати

50.    Любченко П. М. Компетенція місцевого самоврядування: організаційно-правові питання реалізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юридич. наук: спец.12.00.02/ П. М. Любченко. – Х., 2003. – 17 с.



 
 

Студентські статті