Кодифікація права України в Гетьманщині




курсова робота, 35 сторінок

Зміст
Вступ
Розділ 1. Джерела права в Україні періоду Гетьманщини.
Розділ 2. Кодифікаційні роботи в Україні у ХVІІІ ст.
Розділ 3. Правове регулювання за збірником «Права, за якими судиться малоросійський народ»:
 3.1. Цивільно-правові норми;
 3.2. Закріплення злочинів і покарань;
 3.3. Правове регулювання судочинства.
Висновки
Список використаних джерел та літератури



Висновки
В період Гетьманщини завершується формування української національної правової системи. В цей час відбуваються перші спроби. Кодифікації правових норм.
Слід зазначити, що в ХVІІІ ст. велику роль все ще відіграє звичаєве право. Проте все частіше вони закріплюються в актах, затверджених державними органами. Особливо поширювалося російське законодавство, що пов’язується з наступом абсолютизмом на українську козацьку автономію.
В ХVІІІ ст. значною мірою було поновлено дію Литовського статуту 1588 року, Саксонське зерцало, «Порядку». Законість цих джерел підтверджували загальноімперські акти та акти українських гетьманів. Поширювалося застосування Магдебурзького права, причому не тільки в містах, а й в усіх ланках судової системи України.
Важливе місце серед джерел права Гетьманщини посідали нормативні акти військово-адміністративної влади, передусім гетьмана. Ці акти мали форму універсалів, ордерів, інструкцій, листів, декретів, грамот.
У першій чверті  ХVІІІ ст. у процесі динамічного розвитку суспільно-політичного та правового життя України виникла гостра потреба кодифікації. Це було пов’язано з тим, що на території України використовувалася велика кількість найрізноманітніших джерел права, норми яких нерідко дублювалися чи суперечили однаодній, що створювало певні труднощі.
Було декілька спроб кодифікації. Так, генеральний суддя Ф. Чуйкевич на основі попередніх правових нормативних актів уклав збірник «Суд и расправа в правах малороссийских». Іншим прикладом кодифікації стала «Книга Статут и прочие права малороссийские», укладена В.П.Кондратьевим.
В той же час з’являється скорочений переказ тексту Литовського Статуту, що дістав назву «Экстракту». Автор його не відомий, але він широко застосовувався судами України.
Та найбільш вдалою спробою створити єдиний кодекс Гетьманської України є праця над «Правами, за якими судиться малоросійський народ».
Для роботи над даним Зводом законів 28 серпня 1728 року була створена кодифікаційна комісія. Робота тривала 15 років. Склад комісії постійно змінювався.
У 1743 році після завершення роботи над кодексом усі 18 упорядників власноручно його підписали. Однак цариця Єлисавета не затвердила Звід. Тож «Права, за якими судиться малоросійський народ» так і не вступив в дію.
Незважаючи на це, даний нормативно-правовий акт показав високий рівень розвитку правової думки України.
Норми Зводу відображали галузі права, що склалися на той час: державне право, кримінальне право, цивільне право та процесуальне право.
При розгляді форми державного правління «Права, за якими судиться малоросійський народ» визнають вищість монарха в державі. Інше населення ділилося на дві категорії: місцеві (тутешні) та чужоземці. Місцеві, в свою чергу, поділялися на вільних та невіьних.
Детально Звід врегулював цивільні правовідносини, чітко визначив основні інститути цивільного права, об’єкти, закріпив право приватної власності, договірне право.
В сфері кримінального права відбувся чіткий розподіл на окремі види злочини. До того ж була впорядкована система покарань. Слід зазначити, що досить часто вони мали занадто жорстокий характер.
Звід установлював чітку ієрархію судів, визначав їхню компетенцію, підсудність, судові штати. Звід знав інститут адвокатури.
Звід не проводив відмінності між процесом цивільним і кримінальним. Форма процесу була обвинувально-змагальною, вирішальну роль у ній відігравала ініціатива сторін. Водночас Звід знав і елементи слідчого процесу, зокрема як докази використовувались документи і тортури. Вельми детально розглядалися основні стадії процесу.
    «Права, за якими судиться малоросійський народ» було феодальним збірником законодавства. В більшій мірі він захищав життя та здоров’я, приватну власність козацької верхівки. Проте і бідніші верстви населення дістали можливість законним чином захищати власні права. 



























Список використаних джерел та літератури
1. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХVІІ – ХVІІІ ст.: кордони, населення, право. – К.: Основи, 1996. – 222 с.
2. Історія держави і права України: Курс лекцій. / За ред. В.Г. Гончаренка. – К.: Вентурі, 1996. – 288 с.
3. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – К., 1997. – 240 с.
4. Історія держави і права України: Навчальний посібник. / О.О. Шевченко, В.О. Самохвалов, М.О. Шевченко. – К.: Вентурі, 1996. – 290 с.
5. Історія держави і права України: Навчальний посібник./ Під ред. А.С. Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 384 с.
6. Історія держави і права України: Підручник для юридичних факультетів: В 2-х частинах. / За ред. Рогожина А.И. – К.: Ін Юре, 1996. – Т.2. – 448 с.
7.  Історія держави і права України: Підручник в 2-х частинах. / За ред. Тація В.Я., Рогожина В.Д., Рогожина А.И. – К.: Ін Юре, 2003. – Т.1. – 656 с.
8.  Історія держави і права України: Хрестоматія. /За ред. О.О. Шевченка. – К.: Вентурі, 1996. – 224 с.
9. Исаев И.А. История государства и права России: Учебник. – М.: Юристъ, 2000. – 608 с.
10. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. – Львів: Світ, 1996. – 296 с.
11. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник. – К.: Знання, 1999. – 662 с.
12. Отечественное законодательство ХI –  ХХ веков: Пособие для семинаров: В 2-х частях. / Под ред. О.И. Чистякова. – М.: Юристъ, 1999. – 464 с.
13. Тарановский Ф.В. История русского права. / Под ред. В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 2004. – 272 с.
14. Шевчук В. Козацька держава. – К.: Абрис, 1995. – 392 с.
 
 

Студентські статті