Кароліна. Середньовічна Німеччина





Зміст

Вступ..............................................................................................................3

Розділ 1. Суспільно-політичний устрій Середньовічної Німеччини.....................................................................................................5

Розділ 2. Розвиток німецької правової думки......................................10

Розділ 3. „Кароліна” як джерело німецького феодального права:
3.1. Система злочинів та покарань..............................................15
 3.2. Кримінальне судочинство......................................................19

Висновки.....................................................................................................25

Список використаних джерел та літератури.......................................28

Висновки
Для з’ясування значення „Кароліни” в розвитку правової думки континентальної Європи, ми визнали за необхідне проаналізувати суспільно-політичний розвиток та стан правової думки Середньовічної  Німеччини.
Німеччина в даний період пройшла декілька етапів розвитку: розвиток феодальної, відносно централізованої держави та період феодальної роздробленості. Ці етапи проходили й інші країни, проте Німеччину виділяють специфічні риси.
Становлення ранньофеодальної держави відбувається з ХІ століття. В цей час формуються основні суспільні класи. Ієрархічна його будова відображається в так званих „щитах”, що знайшло відображення в „Саксонському зерцалі”. Селяни на входили до цих рангів. Вони складали найбільш безправну верству населення Німеччини. Сільське населення можна поділити на невільне та особисто вільне.
В той же час створюються міста. Вони виникають на місці колишніх бургів – прикордонних укріплень, що захищали від вторгнення загарбників. Тож деякі сільські жителі переходять у стан міщан.
Найбільшого розвитку німецька держава досягла в Х-ХІІ століттях. На цей час територія країни досягла небачених розмірів, та й сама держава офіційно називалася „Священна Римська імперія”. Проте в Німеччині відбувся парадокс. Сильна держава не мала сильної влади. Офіційно на чолі країни стояв імператор. Але він мав обмежені повноваження. Фактично країною керували малочисельні курфюрсти. Вони зосередили в своїх руках величезні землі та почувалися справжніми господарями в них.
Правова думка розвивалася в двох напрямках: державне управління та кодифікація правових актів, що регулюють цивільні й кримінальні відносини.
До першого слід віднести „Золоту Буллу”. Цей акт визначав порядок призначення імператора та визначав його повноваження в управлінні Священною Римською імперією.
Під час Реформації з’явилися твори, які планували будувати суспільно-політичне життя на основі рівності всіх жителів на чолі з єдиним спадковим імператором. Вони відобразили погляди „неблагородного” населення на внутрішньополітичне становище Німеччини. До зазначених творів слід віднести „95 тез”, „Статейне письмо” тощо.
До правових актів, що регулювли цивільні та кримінальні відносини в середньовічному німецькому суспільстві слід віднести «Саксонське зерцало» та «Кароліну».
Першим серед них було «Саксонське зерцало». Воно встановлювало суспільний поділ, містило норми, які охороняли приватну власність феодала, передбачало цивільну та кримінальну відповідальність за їх порушення.
Але одним із найважливіших джерелом німецького законодавства була «Кароліна». Про це свідчить те, що її правові норми застосовували понад 300 років.
«Кароліна» – це збірник кримінально та кримінально-процесуального законодавства. Вона сформувалася під впливом суспільно-політичної ситуації в ХVI ст. та попередніх правових норм. Велике значення для її формування відіграли звичаї.
Призначення «Кароліни» було визначити систему злочинів та покарань за їх вчинення, процес кримінального переслідування злочинців. Слід відмітити, що вона значно сильніше охороняє права феодалів, ніж сільського населення та міщан.
Уложення Карла V виділило наступні види злочинів: проти релігії (богохульство, чаклунство); проти власності (крадіжка, грабунок, підпал); проти особи (убивство, згвалтування, наклеп, образа); проти моралі (двоєженство, подружня зрада, кровозмішування, звідництво); проти порядку здійснення правосуддя (неправдиві свідчення, лжеприсяга); проти держави (зрада, бунт, підробка монет); проти порядку торгівлі (обмір, обважування).
Як ми бачимо, «Кароліною» охоронялися ті цінності, що притаманні і для нас, наприклад, власність особи, її життя та здоров’я. Звичайно держава передбачила покарання за порушення її прав (незаконне карбування монет). Великої уваги кодекс приділив забезпеченню моральності суспільства. Проте в ньому знайшли відображення народні звичаї. Про це свідчить виділення чаклунства як злочинної дії.
Покарання призначалися в залежності від важкості скоєнного. Проте за більшість злочинів передбачалося застосування смертної кари. Досить часто вона здійснювалася через колесування, четвертування, повішання, спалення. Відшкодування шкоди передбачалося лише при здійсненні незначної крадіжки. Такий стан справ можна пояснити жорстокістю середньовічного суспільства. Лише застосування суворих покарань могло забезпечити правопорядок.
Кримінальне судочинство ділилося на декілька етапів. На першому – здійснювався допит підозрюваного. При цьому завжди застосовувалися тортури. Німецький законодавець виходив з того, що лише  в такому випадку особа дає правдиві свідчення.
Другий етап передбачав допит підозрюваного без тортур з метою остаточного з’ясування його показань. В цей час також здійснювався допит свідків.
Останнім етапом було безпосереднє судове засідання та прийняття рішення. Одразу після оголошення вироку і здійснювалося покарання.
«Кароліна» в порядкувала здійснення кримінального переслідування. Встановлювався чіткий перелік осіб, що брали участь в судочинстві. Ними були суддя, судові засідателі (шеффени) та судовий писар. Вони брали участь на всіх етапах розслідування. Кодекс визначав, що всі процесуальні дії повинні відображатися в процесуальних документах (протоколах). Також ставилися вимоги до свідків та їх показань.
Серед недоліків «Кароліни» необхідно зазначити застосування тортур. Це могло призводити до покарання невинуватого, який під впливом фізичних знущань зізнавався у вчиненні злочину.
  Багато понять введених в «Кароліну» закріплено в сучасному законодавстві. Зокрема, протоколи процесуальних дій, показання свідків, засідателі тощо. Крім того, кодекс закріпив необхідну оборону. Її поняття з того часу майже не змінилося.  
Таким чином, Уложення імператора Карла V значно вплинуло на розвиток кримінального права та кримінального процесу не тільки Німеччини, а й всієї Європи. Тож вивчення «Кароліни» сприятеме належному розумінню сучасного законодавства України.

  
      



































Список використаних джерел та літератури
1. Дживелегов А.К. Средневековые города в Западной Европе. – М.: Издательский дом «Книжная находка», 2002. – 304 с.
2. История средних веков.– М.: Высшая школа, 1964. – 702 с.
3. История средних веков. В 2-х томах: Учебник./ Под ред. С.П. Карпова. – М.: Издательство Московского университета, 2005. – Т.1. – 681 с.
4. История государства и права зарубежных стран: В 2-х частях/ Под ред. проф. Жидкова О.А. – М., 1998. – Ч.1. –  461 с.
5. История государства и права зарубежных стран: В 2-х частях: Учебник для вузов. /Под ред. Крашенниковой Н.А и Жидкова О.А. – М.: НОРМА – ИНФРА – М, 1999. – Ч. 1. – 624 с.
6. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. / За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: НАВСУ, Правові джерела, 2000. – 352 с.
7. Макарчук В.С. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 416 с.
8. Нефедов С. История средних веков. – М.: Владос, 1996. – 363 с.
9. Омельченко І.К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К., 2000. – 136 с.
10. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник. – Харьків: Право, 1999. – 402 с.
11. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1996. – 464 с.
12. Хома Н.Б. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. – Львів: Новий світ – 2000, 2003. – 475 с.
13. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник: У 2-х томах./ За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1998. – Т.1. – 504 с. 
14. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: В 2-х тт. / Под ред. К.И. Батыра. – М.: Юристъ, 1996. – Т.1. – 392 с.
15. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права: Учебное пособие./ Под ред. проф. З.М. Черниловского. – М.: Гардарика, 1998. – 413 с.
16. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. – М.: Юристъ, 1996. – 576 с.
17. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1997. – 304 с.
18. Шульженко Ф.П., Наум М.Ю. Історія вчень про державу і право: Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 192 с.
 







 
 

Студентські статті