Інформаційна діяльність НАТО у секторі безпеки України




План
I. ВСТУП                                                                                              3
II. РОЗДІЛ І :
СТАНОВЛЕННЯ ТА ОСНОВНІ ПРІОРИТЕТИ СУЧАСНОГО НАТО           6
III. РОЗДІЛ ІІ:
ПРОВЕДЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАТО У СИЛОВИХ СТРУКТУРАХ УКРАЇНИ.             15
2.1 Інформаційна політика Альянсу               15
2.2 Інформаційна підтримка «Партнерства заради миру»                                                16
2.3 Реформування ЗСУ до стандартів НАТО             17
2.4 Центр інформації та документації НАТО            21
2.5.1. Зміни в сфері військової освіти, як результат співпраці з Альянсом 26
2.5.2.Спільні освітні програми в рамках Україна – НАТО             29
2.5.3.Інтернаціоналізація військової освіти          34
2.6 Програми забезпечення перекваліфікації військовослужбовців, що проводяться за сприяння НАТО            37
2.7 Надання консультацій експертами НАТО, як один з видів інформаційної діяльності Альянсу             37
2.8 Інформаційна діяльність у структурах, що не відносяться до МО України. 38
2.9. Залучення українських миротворців до міжнародних операцій Альянсу.            40
IV. РОЗДІЛ ІІI:
ПРОЕКТ «ТИЖДЕНЬ НАТО В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ СЕКТОРУ СТРУКТУР БЕЗПЕКИ.»           43
V. ВИСНОВКИ                                          52
VI. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ      58
VII.   ДОДАТКИ                                                                                              61
 


ВИСНОВКИ:
1.    Створені в НАТО структури дають змогу країнам - членам Альянсу координувати свою політику задля виконання цих основоположних завдань. Вони забезпечують постійне проведення консультацій і здійснення співробітництва у політичній, економічній та інших невійськових галузях, розробляють спільні плани колективної оборони; займаються створенням інфраструктури та основних об'єктів і споруд, необхідних для функціонування збройних сил, опрацьовують заходи для реалізації спільних програм військової підготовки та навчань. У своїй діяльності вони спираються на розгалужену систему цивільних і військових структурних підрозділів, відповідальних за адміністративне управління, питання бюджету і планування, а також на установи, які створені державами - членами Альянсу з метою координації діяльності в окремих сферах, таких, наприклад, як зв'язок, необхідний для проведення політичних консультацій та командування і управління військами, або тилове забезпечення збройних сил.
2.    За роки свого існування НАТО стала військово-політичною потужною чи тепер радше навпаки політично-військовою структурою. В порівнянні з 1949 роком збільшилась кількість різноманітних цивільних та військових інституцій, що працюють в структурі НАТО, зросла чисельність персоналу, що постійно працює в цих структурах. Варто відзначити, що серед працівників різних структур НАТО вже є й наші земляки - українці, причому, які потрапили туди на роботу в наслідок відкритих конкурсів на заміщення посад, а не через договори між Україною та НАТО.
3.    Головною метою інформаційної діяльності Альянсу є розширення громадського розуміння питань безпеки та залучення громадян до ґрунтовного і конструктивного обговорення поточних аспектів безпеки та формування політики на майбутнє.
4.    Завдяки розвитку інформаційних технологій ПІМС має сучасну високорозвинену інфраструктуру. Застосовуючи вдалий підхід, творчі ідеї, сучасний розвиток ПІМС і надалі просуватиметься до інформаційної парадигми обслуговування, де участь "клієнта" є найголовнішою частиною цього процесу.
5.    Демократизація українського війська з самого початку вимагала всебічного глибинного реформування радянського військового угруповання, що дісталося Україні у спадок, з метою, по-перше, доведення якостей національних збройних сил до стану загальнодемократичних, по-друге, формування і прищеплення національному війську національної української самосвідомості, включаючи «ідеологічний багаж» і військові традиції;
6.    Цивільний контроль над Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями держави це — комплекс управлінських та інших заходів, що здійснюються державними органами законодавчої, виконавчої та судової влади, а також громадськими інститутами суспільства в інтересах встановлення та підтримання гармонійних цивільно-військових відносин у суспільстві, забезпечення боєготовності та боєздатності військових формувань, дотримання у військовій сфері конституційного порядку, чинного законодавства, державної та військової дисципліни за будь-яких обставин.
7.    Виявлено наявність тенденції до інноваційних змін до усієї військово-освітньої сфери, що виявляється у змінах концептуального, методологічного та ціннісного характеру. Розкрито показники і характеристики інноваційної діяльності, до яких віднесено нові знання, уміння, навички курсантів (слухачів), підвищення рівня їхнього особистісного розвитку, зменшення негативних наслідків і проявів, підвищення професійної компетентності педагогів та їхнє ставлення до освітньої діяльності, зростання авторитету військово - освітніх закладів у суспільстві.
8.    Обґрунтовано роль міжнародного співробітництва ЗС України в забезпеченні національної безпеки, зміцненні міжнародного авторитету України як демократичної, суверенної та незалежної держави, а також у розвитку сучасних ЗС, системи військової освіти.
9.    Показано, що зростання ролі міжнародного співробітництва ЗС України, підвищення його значення у зовнішній, у тому числі військовій, політиці держави зумовлені низкою об'єктивних причин, серед яких - необхідність розбудови нової системи європейської безпеки, що ґрунтується на пріоритетності політичних, економічних та дипломатичних засобів порівняно з військовими; необхідність об'єднання зусиль міжнародної спільноти для зміцнення наявних і створення нових механізмів попередження і врегулювання криз; розвиток ЗС України відповідно до сучасних вимог, що зумовлює використання всього спектра досвіду, набутого провідними державами світу.
10.    Визначено дієвий механізм розробки та втілення в життя цільових програм, що спрямовуються на досягнення пріоритетних цілей військового будівництва і включають: постановку завдання; визначення стратегії; планування; реалізацію заходів. На основі аналізу результатів проведених заходів узагальнюється досвід, опрацьовуються відповідні пропозиції та рекомендації щодо його впровадження в ЗС України та військовій освіті.
11.    Нині, по суті, відбувається формування нової філософії національної системи військової освіти, що являє собою надзвичайно складний процес. Власне, йдеться про розробку методологічних, концептуальних та ціннісних основ процесу реформування всієї військово-освітньої сфери, що потребує детальної концептуалізації основних засад, з'ясування, виявлення найперспективніших напрямів і форм їх реалізації в освітній практиці військових навчальних закладів України.
12.    За час свого існування Центр інформації і документації НАТО в Києві досягнув значних успіхів. Його діяльність охоплює практично всю територію України, що втілюється як у розповсюдженні інформації про Організацію Північноатлантичного Договору поштою і через Інтернет, так і у співробітництві з різними неурядовими організаціями; крім того організовуються за сприяння Центру і різноманітні семінари і конференції, присвячені тематиці НАТО, відбуваються візити посадових осіб НАТО і Ради Північноатлантичного співробітництва в Україну та візити українських урядовців, журналістів, школярів до штаб-квартири НАТО у Брюсселі.
13.    Інформатизація військової освіти це складний процес удосконалення і доведення до стандартів Альянсу засобів збирання, зберігання, розповсюдження, пошуку та обробки інформації, а також процес підвищення інтелектуального потенціалу всіх суб'єктів навчально-виховного процесу в системі військової освіти, тобто розвиток здібностей щодо сприйняття і створення інформації.
14.    В рамках співробітництва України з НАТО в цивільно-військовій сфері реалізуються ряд важливих ініціатив і програм. Здійснюються спільні проекти Україна - НАТО з мовної перепідготовки військовослужбовців, звільнених в запас або відставку. Хід проекту вважається успішним, а досвід України взятий за основу при реалізації аналогічних програм.
15.    Проведення консультацій є одним з основних засобів роз‘яснення політики Альянсу.  Підтверджуючи спільну мету у застосуванні широкого спектру питань для консультацій та співробітництва, Україна та НАТО зобов'язуються розвивати та зміцнювати свої консультації та співробітництво у різних сферах.
16.    Уже більше десяти років Україна виступає як значний контрибутор військового і цивільного персоналу до операцій 00Н з підтримання миру. За його кількістю наша держава стабільно посідає провідне місце в групі перших 20-30 країн серед більш ніж 80 держав-учасниць ОПМ 00Н, що досить яскраво свідчить про зовнішнє враження стосовно наших військових, їх діяльність, а також залишає відповідний слід в історії інших держав та можливих напрямах нашої міжнародної політики.
17.    Участь Збройних Сил України в міжнародних миротворчих операціях здійснюється шляхом надання миротворчого контингенту, миротворчого персоналу, а також матеріально-технічних ресурсів та послуг у розпорядження відповідних органів, які визначаються рішенням на проведення такої операції.
18.    Метою проекту “Тиждень НАТО в навчальних закладах сектору структур безпеки ”є на основі досвіду і результатів попереднього проекту та завдань Цільового плану Україна-НАТО на  2004 рік, сприяти активізації методів та форм поширення розуміння та інформації щодо Євроатлантичної інтеграції України в освітній сфері.
19.    Перша особливість нового проекту полягає в переході від  загально-інформаційних і дискусійних семінарів  до системи тематичних і орієнтованих на конкретну аудиторію комплексних заходів, які базуються на сучасних методиках і технологіях навчання.
20.    Другою особливістю проекту є визначення нових шляхів об’єднання зусиль різних силових відомств України щодо спільних дій в рамках цілісного сектору безпеки та врахування і взаємозв’язок з іншими вимірами заходів ЦП, за участю законодавчих, виконавчих установ і міжнародних організацій.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.    Анохин П.К. Философские аспекты теории функциональной системы. – М, 1978. – 400 с.
2.    Бєланов В.Є Розширення НАТО: за і проти //Політика і час. - 1998 .- №3
3.    Вашингтонський договір 1949 року.- Брюссель, 1949 .
4.    Гнелиця Д., Ткачук А. Це просто НАТО. – К, 2002. – 64 с.
5.    Горбулін В. П. Національна безпека - щит держави // Урядовий кур`єр. -1996. - 22 серп. - С. 3-4.
6.    Горбулін В.П. Національна безпека України та міжнародна безпека // Політ. думка. - 1997. - №1. - С. 76-88.
7.    Європа на шляху до інформаційного суспільства. Збірник документів Європейської комісії 1994-1995 рр. – К.,2000. – 176 с.
8.    Жовква І. Партнерство Україна – НАТО. – К, 2002. – 32 с.
9.    Засідання Ради Національної безпеки // Урядовий кур`єр. - 1995. - 4 лют. - С. 1.
10.    Каспрук В. НАТО і заповнення інформаційної програми // Час. - 1998.
11.    Концепція інформатизації військової освіти. Затверджена начальником головного управління військової освіти МО України 28 жовтня 1997р.
12.    Коротко о НАТО: Информационный обзор вопросов й проблем, стоящих перед Североатлантическим Союзом в конце девяностых годов.- Брюссель: Бюро информации й печати НАТО, 1996.- 78 с.
13.    Костенко Ю. Національна безпека // Розбудова держави. - 1996. - №11. - С. 9-14.
14.    Кочетков А.А. Из опыта информационной деятельности НАТО; впечатления и размышления // Власть .- 2000. - № 17.
15.    Кремень В.Г. Єдність завдань реформування та збереження стабільності – запорука розвитку вищої освіти // Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи. – 2000. - № 3. – с.4-17. 
16.    Кремень В.Г. Сучасна освіта в контексті реформування // Учитель.-1999.- № 11, 12. – с. 18-21
17.    Кудін В. О. Освіта в інформаційному суспільстві – К., 1998. – 151 с.
18.    Кузьо Т. Наша діяльність - обмін інформацією.// Час. - 1998. - 13 – 20 листопада.
19.    Кузьо Т. Політика НАТО щодо України є для неї вигіднішою, ніж політика ЄС. //День. - 1998. - 1 жовтня .
20.    Макаренко Є.А. Актуальні проблеми міжнародної інформації. Збірник статей - Рівне: РІС КіСУ. 2001 - 268 с.
21.    Марченко Н., Янішевський С. Реформування Збройних Сил України: пріоритети, передумови та перспективи. – К, 2001. – 176с.
22.    НАТО : Довідник - К.: Молодь, 1999-544 с
23.    НАТО. Мадридський саміт 1997 року //НАТО-ревю.-1997. спеціальний випуск.
24.    Наукове та методичне забезпечення  впровадження педагогічних інновацій: Зб. наук. пр. / Ред. Л.І. Даниленко. – Херсон, 1999. – 254 с.
25.    Національна доктрина розвитку освіти. Затверджена Указом президента України від 17 квітня 2002р., №347/2002 // Професійно-технічна освіта. – 2002. -№ 3. – с. 2-8
26.    Нещадим М.І. Військова освіта України: історія, теорія, методологія, практика: Монографія. – К, 2003.- 852 с.
27.    Парламентський контроль у сфері безпеки і оборони: Матеріали міжнародної конференції (Київ, 27-28 вересня 2002). – К.: НІПМБ, DCAF. – 196 C.
28.    Перепелиця М.О. Воєнна безпека України на межі ХХ ст. -  К, 2001. – 235 с.
29.    Почепцов Г. Особливості формування системи національної безпеки на перехідному етапі // Спостерігач. - 1996. - №20. - С. 22-27.
30.    Про введення в дію Концепції інформатизації Збройних Сил України: Наказ Міністра оборони України від 11 лютого 1994 р., №30  
31.    Про введення в дію Норм забезпечення обчислювальною технікою у ЗС України: Наказ начальника Генерального Штабу ЗС України від 14 листопада 1995 р., №225  
32.    Про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО. Парламентські слухання 23 жовтня 2002р. – К, 2002. – 57 с.
33.    Про державну політику інформатизації України: Указ Президента України від 31 травня 1993 р., №186/93. // Збірник указів Президента України. - №2. – 1993. – С. 176
34.    Про першочергові заходи в галузі інформатизації ЗС України: Наказ Міністра оборони України від 20 травня 1995 р., №128 
35.    Про підготовку до створення фонду алгоритмів і програм ЗС України: Наказ Міністра оборони України від 6 травня 1999 р., №18  
36.    Ратушний М. Державне будівництво та національна безпека України // Воля і батьківщина. - 1996. - №1. - С. 3-9.
37.    Реформа сектора національної безпеки і підвищення транспарентності. Збірник інформаційних матеріалів Центру Разумкова за 2004р. – Одеса, 2004. – 32 с.
38.    Спірін О., Паламарчук В. Концепція національної безпеки України: регіональний аспект // Урядовий кур'єр. - 1997. - 1 березня - С. 8.
39.    Стратегічна Kонцепція Альянсу 1999р
40.    Україна - НАТО: здобутки, проблеми перспективи: Заочний круглий стіл.//Національна безпека і оборона. - 2000. - № 8 .
 
 

Студентські статті