Злочинна необережність як форма вини




Зміст
Вступ………………………………………………………………………………...4

Розділ  1.  Злочинна необережність як форма вини: історико-теоретичний екскурс……………………………………………………………………………...7

1.1.  Еволюція поняття необережної форми вини………………………………..7
1.2.  Поняття необережності як форми вини ……………………………………12
1.3.  Суспільна-небезпечність злочинів вчинених з необережною формою вини…………………………………………………………………………………18

Розділ  2.  Види злочинної необережності……………………………………..24

2.1.   Злочинна самовпевненість…………………………………………………..24
2.2. Злочинна недбалість………………………………………………………...30
2.3. Інші види злочинної необережності………………………………………..36

Розділ 3. Причини, мотивація поведінки особи та методика попередження злочинів що вчиняються з  необережності……………………………………43

3.1.   Причини й умови вчинення необережних злочинів……………………….43
3.2. Мотивація поведінки особи при вчиненні злочинів з необережності…...48
3.3. Основи методики попередження необережних злочинів…………………54
3.4. Відмежування вбивства з необережності від суміжних злочинів………..59

Висновок……………………………………………………………………………65

Список використаних джерел і літератури……………………………………68




ВИСНОВКИ
Дослідження даної кваліфікаційної роботи дозволяє нам зробити наступні висновки.
Ми можемо стверджувати що мета дослідження досягнута.
Були реалізовані всі завдання дослідження, а саме: було проаналізована історія розвитку інституту злочинної необережності як форми вини; поняття злочинної необережності та її суспільно-небезпечність; види злочинної необережності; причини та умови необережних злочинів, а також мотивацію поведінки особи при вчиненні необережних злочинів і дослідили основу методики попередження необережних злочинів.
Було встановлено що історія розвитку кримінального права дає підставу зробити висновок що завжди і у всіх країнах був розподіл між умисною та необережною формою вини який базувався на практиці, пов’язаною із злочинами проти життя. Було встановлено що інститут необережності розвивався і встановлювався ще з давніх часів і до нашого часу дійшов набувши значної актуальності.
Що стосується поняття злочинної необережності то на основі наведених матеріалів ми бачимо що поняття злочинної необережності як форми вини,  вказує тільки визначення злочинної самовпевненості та злочинної виходить із її видів які є законодавчо закріплені злочинна (недбалість та самовпевненість). В наслідок цього, однозначного поняття злочинної необережності, яке б за своїм змістом поєднувало б всі види злочинної необережності не існує  Тому ми будемо дотримуватися думки науковців –  необережна злочинність це частина більш широкого поняття – злочинність, самостійний елемент її структури.           
Було встановлено що діяння скоєні зі злочинною необережністю мають не менший рівень суспільної-небезпечності ніж ті злочини, які вчиняються умисно.
В законі про кримінальну відповідальність зазначено лише два види злочинної необережності: злочинна самовпевненість та злочинна недбалість. Але поряд з цими видами злочинної необережності мають місце і інші види даної форми вини: правова необережність, технічна необережність, професійна необережність, побутова необережність та ін.
Також виходячи зі ст..25 КК України, самовпевненість має місце тоді, коли особа передбачала можливість настання суспільно-небезпечність наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.
Відсутність у законі характеристики стану свідомості по відношенню до діяння при самовпевненості ускладнює відмежування самовпевненості від умислу, так як передбачення особою шкідливих наслідків притаманне як умисній формі вини, так і необережності у вигляді самовпевненості. Отже, злочинну самовпевненість і непрямий умисел зближує інтелектуальна ознака, яка міститься в передбаченні можливості настання суспільно небезпечних наслідків.
Що стосується злочинної недбалості то тут також законодавець не досконало регламентує даний вид злочинної необережності.
Вдосконаленням законодавчого визначення злочинної недбалості було б внесення в нього прямої вказівки на суб’єктивний критерій. Для більш повної характеристики інтелектуальної сторони психічної діяльності винної особи в злочинній недбалості необхідно в дану формулу закону включити ще й ознаки, які визначають ставлення особи до дії.
Суб’єктивний критерій дає можливість встановити чи могла конкретна особа, яка порушила правила обережності, з урахуванням її індивідуальних особливостей в даній конкретній обстановці, умовах місця і часу передбачати можливість настання суспільно небезпечних наслідків.
Причинами та умовами необережних злочинів вважаються недисциплінованість суб’єктів. Найпоширеніше злочини трапляються в сфері експлуатації транспортних засобів (перевищення швидкості; керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння ) та ін. Дуже часто водії керують транспортним засобом у стані стресу, стомлення та ін.
З наведених матеріалів що стосується мотивації поведінки особи то можна зробити висновок що: мотив і мета відіграють значну роль при визначенні кримінальної відповідальності, як у характеристиці винуватості особи, так і у вияві причин і умов протиправної поведінки, а також у визначенні суспільної небезпечності суб'єкта злочину.
Обережність і відсутність наміру на злодіяння є модусами нормального поведінки людини в суспільстві. Кожна осудна людина спроможна жити відповідно до зазначеного порядку, тобто спроможна задовольняти в умовах суспільства свої потреби обережно і без наміру на злодіяння.
Щодо методів  попередження злочинності то можна зазначити що перелік згаданих заходів в нашій роботі не є досконалий. Необхідно зауважити що злочинність розвивається і вдосконалюється, тому поряд з нею необхідно створювати нові методи впливу на злочинність. На даний час попередження злочинності є складним комплексом різних заходів попереджуючого впливу.  Зазначимо, що перелік заходів попередження злочинності, не може мати вичерпного характеру - настільки вони різноманітні і складні за своїм змістом.
Отже, висновки дають підставу пересвідчитися нам в тому що завдання які  поставленні при написані  кваліфікаційної роботи були виконані і  мета досягнута.      



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Нормативно-правові акти:

1.    Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1885 года. – СПб., 1912. – 874 с.
2.    Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – 249 с.
3.    Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – Київ: Атіка, 2001. – 160 с.
4. Постанова № 2 Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р . „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи” – 72 с.

   2. Книги:

а) за прізвищем автора:

4.    Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М., 1980. – С.187;
5.    Гринберг М.М. Советское уголовное право: Часть Общая. Свердловск, 1974. – 538 с.
6.    Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, 1974. – 243 с.
7.    Дагель П.С., Михеев Р.И. Теоретические основы установления вины. – Владивосток, 1975. – 168 с.
8.    Загородников Н.И. Преступление против жизни. – М., 1961. – С.218.
9.     Злобин Г. А., Никифоров Б. С. Умысел и его формы. – М.: Юрид. лит., 1972. – 424 с.
10.     Кириченко В.Ф. Виды должностных преступлений по советскому уголовному праву. – М.: Изд-во АН СССР, 1959. – 184 с.
11.     Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. – М., 1976. – 286 с.
12.     Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. – 232 с.
13.    Кучер В.Г. Квалификация неосторожного убийства // Комментарий судебной практики за 1987-1988 гг. – М., 1989. – 320с.
14.     Лановенко И. П. Охрана трудовых прав. – Киев: Наук. думка, 1975. – 205с.
15.     Лановенко И. П. Уголовная ответственность за преступления против трудовых прав и безопасности производства в Украинской ССР. – К., 1975. – 367 с.
16.     Макашвили В.Г. Уголовная ответственность за неосторожность. – М. 1957. – 209 с.
17.     Неклюдов Н.А. Общая часть уголовного права. – СПб., 1875. – 648 с.
18.     Познышев С.В. Очерк основных начал науки уголовного права. Общая часть. – М., 1923. – 438 с.
19.     Рарог А.И. Общая теория вины в уголовном праве. М., 1980. – С
20.     Самощенко И.С. Понятие правонарушения по советскому законо-дательству. – М., 1965.  – 321 с.
21.     Тарарухин С.А. Установление мотива и квалификация преступления. – Киев, 1977. – 151 с.
21. Трухин А.М. Неосторожное преступление как сознательный и воленаправленный акт // Актуальные вопросы государства и права на современном этапе. – Томск, 1989.- 487 с.
22.     Угрехелидзе М. Г. Проблема неосторожной вины в уголовном праве. – Тбилиси: Мецниереба, 1976. – 131 с.
23.     Харазашвили Б.В. Вопросы мотива поведения преступника в советском праве. – Тбилиси, 1963. – 286 с.
24.     Шахриманьян И.К. О причинах автотранспортных преступлений. – М.: НИЛ ПДД, 1974. – 305 с.
25.     Якушин В.А. Ошибка и ее уголовно-правовое значение. – Казань, 1988. – С.59.
б) За назвою:
26.     Криминология / Под ред. А.И.Долговой. – М., 1997. – 784 с.
27.     Криминология / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой, Г.М.Миньковского. – М., 1994. – 762 с.
28.     Преступная неосторожность (уголовно-правовое и криминологическое исследование) / И.П.Лановенко, Ф.А.Лопушанский, А.Н.Костенко и др. – Киев: Наук. думка, 1992. – 220 с.
29.     Совершенствование мер борьбы с преступностью в условиях научно-технической революции. - М.: Из-во "Наука", 1980. – 136 с.
30.     Теоретические основы предупреждения преступности. - М., 1977. – 129 с.
31.     Уголовное право. Часть общая. – М., 1966. – 605 с.

3.Статті:

а) із книг, збірників, документів, хрестоматій:

32.     Гринберг М.С. Источник повышенной опасности и его значение в советском уголовном праве // Вопросы государства и права. – Томск, 1966. – С. 16 – 23.
33.     Волков Б.С. Криминологическое исследование личности преступника в советском праве // Теоретические проблемы учения о личности преступника. – М., 1979. – с. 18 – 24.
34.     Дагель П.С. Классификация мотивов и ее криминологическое значение // В сб. "Некоторые вопросы социологии права". – Иркутск, 1967. – С. 272 –275.
35.     Дагель П.С. Неосторожная преступность и ее общественная опасность в условиях  научно-технической революции // Проблемы борьбы с преступной неосторожностью в условиях научно-технической революции. – Владивосток, 1976. – С.6 – 18.
36.     Кригер Г.Л. Влияние характера общественной опасности преступления на дифференциацию и индивидуализацию ответственности // Проблемы правосудия и уголовного права. – М., 1978. – С. 44–58.
37.     Рарог А.И. Вина в советском уголовном праве /Под ред. В.В. Здравомыслова. – Саратов: Изд-во Саратовск. Ун-та, 1987. – 186 с.
38.     Хан-Магомедов Д.О. Научно-технический прогресс и вопросы ответственности за нарушения правил использования техники. – В кн.: Научно-технический прогресс и проблемы уголовного права. – М., 1975. – С. 23 – 37.
39.     Хрестоматія з історії середніх віків. За ред. М.П.Граціанського і С.Д.Сказіна. – К., 1951. – Т.1. – С.162.

б) із журналів:

40.     Кригер Г. Разграничение умысла и преступной самонадеянности // Сов. юстиция. – 1980. – №17. – С. 14–15.
41.     Петелин Б. Значение мотива и цели при неосторожном преступлении // Сов. юстиция. – 1973. - №7. – С. 8 – 11.
42.     Пионтковский А.А. Уголовный закон в борьбе с отрицательными последствиями научно-технического прогресса // Сов. государство и право. – 1972. – № 4. – С. 65 – 71.
43.     Сахаров А.Б. О классификации преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. Вып.17. – М., 1972. – С. 42 – 54.
44.     Серебрякова В.А. Об использовании социологических методов при изучении преступлений, совершаемых по неосторожности // В сб. Проблемы  социологии права. Вып. 1. – Вильнюс, 1970. – С. 145 – 147.
45.     Сергеева Т.Л. К вопросу об определениии преступной небрежности //  Сов. уголовное право. – 1947. –№4. – С. 21 – 28.
46.     Стучков Н.А. Изучение обстоятельств, обуславливающих преступность в СССР // Сов. государство и право. – 1971. – №12. – С.98-99.
47.     Тарновский Е. Распределение преступности по профессиям // Журнал Министерства юстиции. –1907. – №8. – С.26 – 31.
48. Аргородский М. Д. Научный прогресс и уголовное право //  Сов. государство и право. – 1969. – №12. – С. 39–45.
 
 

Студентські статті