Звичаєво-община група правових систем




ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ ПРАВОВИХ СИСТЕМ 6
1.1 Теоретичні основи дослідження правових систем 6
1.2 Підходи до класифікації правових систем 13
РОЗДІЛ 2. ЗВИЧАЄВО-ОБЩИННА ГРУПА ПРАВОВИХ СИСТЕМ 22
2.1 Загальна характеристика звичаєвого права та звичаєво-общинної групи правових систем 22
2.2 Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки 24
2.3 Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і
Мадагаскару  27
ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 33

 

ВИСНОВКИ

Правова система – це один із різновидів соціальних систем. Еволюція соціальних систем призводить до їх ускладнення, набуття завершених форм.  Існує безліч різних визначень систем, які пропонують вчені-філософи, соціологи, юристи. Узагальнивши їх, можна зробити висновок, що система – це упорядкована сукупність елементів, взаємопов’язаних і взаємодіючих один з одним, яка має відносну самостійність і органічну єдність, характеризується внутрішньою цілісністю і автономністю функціонування.
До елементів правової системи відносяться: право як сукупність створених і охоронюваних державою норм, законодавство як форму вираження цих норм, правові установи, які здійснюють правову політику держави, судову та іншу юридичну практику, механізм правового регулювання, правореалізаційний процес, права, свободи і обов’язки громадян, систему утворених та функціонуючих у суспільстві правовідносин, законність і правопорядок; правову ідеологію (правосвідомість, юридичні доктрини та теорії, правову культуру тощо); суб’єкти права (індивідуальні і колективні); системні зв’язки, які забезпечують єдність, цілісність та стабільність системи; інші правові явища, які утворюють начебто «інфраструктуру правової системи».
Зазначимо,  що правові системи можна класифікувати за різними критеріями: юридичними, економічними, географічними, етнографічними, ідеологічними тощо. Співвідношення цих критеріїв у різних державах – різне. О. Скакун виокремлює романо-германську правову систему; англо-американську; змішану, що виникає на стику таких класичних типів правових систем, як романо-германський і англо-американський; традиційну релігійну правову систему; соціалістичну правову систему.
Підсумуємо, що звичаєво-общинні групи правових систем сформувалися на основі норм-звичаїв, які склалися природним шляхом, а також правових норм, що запозичилися у колоніальних держав. Цю групу складають правові системи країн, що розвиваються (Африки, Мадагаскару).
Серед ознак даної правової сім’ї виділяють певні особливості: 1. Домінуюче місце у системі джерел права-звичаїв і традицій, що мають, як правило, неписаний характер. 2. Звичаї і традиції являють собою синтез норм, міфів, моральних вимог, що склалися природним шляхом і визнані державою. 3. Звичаї і традиції регулюють в першу чергу відносини груп чи спільнот, а не окремих індивідів. 4. Нормативні акти (писані закони) мають вторинне значення, хоча у наш час їх питома вага зростає і зростає. 5. Правовий прецедент не набуває певного значення як джерело права. 6. Юридична доктрина не відіграє суттєвої ролі в юридичному житті даних суспільств.
Стан сучасного права країн Африки визначається специфікою розвитку цього регіону. Внаслідок цього їх правові системи тривалий час формувалися шляхом взаємовпливу традиційного, звичаєвого та західного права. Сучасний політичний розвиток країн Африки обумовлює досить складні проблеми трансформації права та правових систем цього континенту.

 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Алексеев О.М. Общая теория права. Юридическая література/О.М. Алексеев. – М., 1981, т.1. – 424 с.
2.    Волинка. Г.К. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навч. посіб./Г.К. Волинка. – Т.: Карт-бланш, 2002. – 247с.
3.    Давид Р. Основные правовые системы современности/Р. Давид. – М., 1988. – 342 с.
4.    Давид Р., Жоффре-Спінози К. Основні правові системи сучасності/Р. Давид. – М., 1997. – 387 с.
5.    Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права. Академічний курс/ О.В. Зайчук. – К.:Юрінком Інтер, 2006. – 578 с.
6.    Копейчикова В.В. Загальна теорія держави і права/В.В. Копейчикова. – К., 1997. – 424 с.
7.    Кульчицький В. С., Настюк М. І., Тищик Б. Й, Історія держави і права України/В.С. Кульчицький. – Львів, 1996. – 453 с.
8.    Машков А. К. Правові системи світу/А.К. Машков. – К., 1996. – 366 с.
9.    Музиченко П. Історія держави і права України/П. Музиченько. – К., 1999. – 520 с.
10.    Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. Справочник / Ф.М. Решетников. – М.: Юридическая литература, 1993. – 356 с.
11.    Саідов А.Х. Порівняльне правознавство і юридична географія світу/А.Х. Саідов. – М., 1993. – 512 с.
12.    Синиціна І.Є. Звичай і звичайне право в сучасній Африці/І.Є. Синиціна. – М.,1978. – 371 с.
13.    Скакун О.Ф. Теорія держави і права/ О.Ф. Скакун. – Харків: Консул, 2001. – 656 с.
14.    Суптаев М.А Обычное право в странах Восточной Африки/М.А. Суптаев. – М.: Наука, 1984. – 256 с.
15.    Сюкияйнен Л.Р. Мусульманське право/Л.Р. Сюкияйнен Л.Р. – М., 1986. – 381 с.
16.    Теорія держави і права: Юрінком Інтер Навч. посіб./під ред. С.Л. Лисенкова. – 2-ге вид, перероб. і доп. 2005. – 608 c.
17.    Тихомиров Ю.А. Курс порівняльного правознавства/Ю.А. Тихомиров. – М., 1996. – 457 с.
18.    Хома Н. Історія держави та права зарубіжних країн: Навч. посіб. для студент. вищ. закл. освіти./ Н. Хома. – Л.; К.: Магнолія плюс: Каравела: Новий світ-2000, 2003.- 474 с.
19.    Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебное пособие для высших учебных заведений/В.Н. Хропанюк. – М.: И.П.П. „Отечество”, 1993. – 525 с.
20.    Цвайгерт К., Кетц Х. Вступ в порівняльне правознавство в сфері приватного права/ К. Цвайгерт. – М., 1995. – 310 с.
21.    Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов/А.Ф. Черданцев. – М.: Юрайт, 2000. – 298 с.


 
 

Студентські статті