Закриття кримінальної справи на досудовому слідстві форми, види і процесуальний порядок




ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКІНЧЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ  УКРАЇНИ……..6
1.1. Підстави та форми закінчення досудового слідства……………………...6
1.2. Загальна характеристика закриття кримінальної справи на досудовому слідстві………………………………………………………………………15
Висновки до розділу 1……………………………………………………………..24

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ ЗА НЕДОВЕДЕНОСТІ УЧАСТІ ОБВИНУВАЧЕНОГО У ВЧИНЕННІ ЗЛОЧИНУ………………………………………………………………………………...26
Висновки до розділу 2……………………………………………………………..33

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ ЗА НАЯВНОСТІ ОБСТАВИН, ЯКІ ВИКЛЮЧАЮТЬ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ…………………………………………………………..35
3.1. Обставини реабілітую чого характеру…………………………………….35
3.2. Закриття кримінальної справи на досудовому слідстві за нереабілітуючими обставинами………………………………………………………..51
3.3. Формально-процесуальні підстави закриття кримінальної справи…..59
Висновки до розділу 3……………………………………………………………..64

РОЗДІЛ 4. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ……………………………………………66

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….69

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………76



В процесі дослідження проблеми застосування форм, видів та процесуального порядку закриття кримінальної справи на досудовому слідстві, було проаналізовано нормативно-правові акти та теоретичні розробки науковців, на підставі чого вирішені завдання та зроблені наступні висновки.
Закінчення досудового розслідування – заключний етап стадії досудового розслідування, в рамках якого підводяться підсумки роботи слідчого, аналізуються всі зібрані докази, завершується проведення процесуальних дій слідчими органами, учасниками процесу надається можливість реалізувати своє право на ознайомлення зі справою, слідчим приймається підсумкове рішення по справі.
Досудове слідство закінчується тоді, коли вирішено всі його завдання: всебічно, повно та об’єктивно досліджено всі обставини, які належать до предмета доказування, встановлено об’єктивну  істину у справі; виявлено та усунено причини й умови, які спряли вчиненню злочину; вжито заходів до захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб, відшкодування матеріальної та моральної шкоди; забезпечено правильне застосування закону.
Визнати досудове слідство закінченим – означає визнати, що більше немає необхідності провадження будь-яких слідчих або інших процесуальних дій,  спрямованих на збирання, перевірку та дослідження доказів: усі необхідні для прийняття підсумкового рішення докази зібрані, перевірені, досліджені та належним чином оцінені.
Досудове слідство закінчується прийняттям одного з таких рішень: 1) закриттям кримінальної справи (ст. 6, 213 КПК України); 2) винесенням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності (ст. 7 – 11-1 КПК України); 3) винесенням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного чи медичного  характеру; 4) складанням обвинувального висновку та направленням справи для віддання обвинуваченого суду.
Закриття кримінальної справи – юридичний акт, в силу якого закінчується досудове слідство та процесуальне провадження у кримінальній справі, вирішується доля зібраних по кримінальній справі речових доказів та майна, на яке був накладений арешт, відміняються обрані запобіжні заходи, а правовідносини учасників процесу після оскарження прийнятого рішення переводяться в русло цивільних правовідносин.
Кримінальна справа може бути закрита: 1) за недоказаністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину (прирівнюється доказаній невинуватості); 2) за наявністю обставин, які виключають провадження у справі (ст. 6 КПК України).
Закриття кримінальної справи за недоказаністю участі обвинуваченого у вчинені злочину може мати місце за умов, коли:
а) у справі однозначно встановлено наявність події злочину (інакше справа закривається за відсутністю події);
б) у розслідуваній події вбачається всі ознаки складу злочину;
в) конкретній особі було пред’явлено обвинувачення;
г) у ході розслідування отримані дані, які викликають сумніви у винності обвинуваченого, а сукупність зібраних доказів, яка є, не дозволяє їх спростувати та зробити беззаперечний і однозначний висновок про доказаність участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
д) вичерпані всі можливості для усунення сумнівів, які є;
ж) з обставин справи виключається можливість вчинення розслідуваного злочину якоюсь іншою особою. Якщо ж недоказана винуватість лише конкретної особи, а розслідуваний злочин теоретично могла б скоїти і якась інша особа, справа закривається лише щодо особи, стосовно якої було винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого, а в цілому стосовно події злочину справа має на закриватися, а припинятися.
Згідно з конституційним принципом презумпції невинуватості всі сумніви у справі, якщо вичерпані всі можливості їх усунути, мають тлумачитися на розв’язуватися на користь обвинуваченого.
Обставини ж, які згідно з законом виключають провадження кримінальної справи і служать підставою для її закриття за своєю сутністю можуть бути систематизовані та поділені на три групи.
Перша група – обставини реабілітуючого характеру. Реабілітуючі підстави – це такі, в силу яких особа визнається невинною у вчиненні злочину, добропорядною та реабілітованою, або які вказують, що злочину не було. Реабілітуючі підстави звільнення особи від відповідальності вказані в п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 6 КПК України.
Сюди належать: відсутність події злочину, відсутність складу злочину, в тому числі наявність необхідної оборони або крайньої необхідності; недосягнення особою до моменту вчинення суспільно небезпечного діяння віку, при досягненні якого можлива кримінальна відповідальність.
Рішення про закриття справи за цими обставинами уповноважені приймати слідчі чи органи дізнання самостійно. Згоди суду чи санкції прокурора закон не вимагає.
При закритті кримінальної справи за реабілітуючими підставами слід роз’яснити обвинуваченому про право на відшкодування заподіяної йому моральної та матеріальної шкоди безпідставним притягненням до відповідальності, реабілітацію в повному обсязі відповідно до Закону України від «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Друга група – підстави нереабілітуючого характеру. Нереабілітуючі підстави – це підстави, що за наявності складу злочину тягнуть за собою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Особа звільняється від кримінальної відповідальності з огляду на акт амністії, що усуває покарання за вчинений нею злочин, або у зв’язку з помилуванням даної особи, а також у разі смерті особи, яка вчинила злочин.
Закон надає право слідчому закрити справу за всіма обставинами, названими в ст. 6 КПК України.
У разі закриття справи за нереабілітуючими підставами таке рішення слідчий приймає з санкції прокурора.
Третя група – формально-процесуальні підстави. Це підстави, що тягнуть за собою закриття кримінальної справи з огляду на наявність рішень щодо певного факту, які набули юридичної сили, чи відсутності волевиявлення певних учасників процесу, при умові що за законом справа порушується лише за наявності такого волевиявлення.
Дана група об’єднує також підстави, які констатують неможливість повторного розслідування фактів, що стосуються дій осіб, щодо яких компетентні державні органи прийняли рішення. Сюди належать такі підстави: наявність вироку, що набрав законної сили, або ухвали чи постанови суду про закриття справи за тією самою підставою, наявність постанови органу розслідування або прокурора про закриття справи за тим самим обвинуваченням (п. 9 ст. 6 КПК України).
За відсутності скарги потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності в справах, віднесених до справ приватного обвинувачення, – справа підлягає порушенню тільки за скаргою потерпілого, а примирення потерпілого з обвинуваченим по такій категорії справ (п. 6 ст. 6 КПК України) теж одна з підстав закриття справи.
Рішення про закриття справи за цими обставинами слідчий приймає самостійно. Таке рішення оформляється окремою постановою слідчого. Згоди суду чи санкції прокурора закон не вимагає.
Про закриття кримінальної справи на досудовому слідстві слідчий виносить постанову. Постанова про закриття кримінальної справи на досудовому слідстві складається зі вступної, описово-мотивувальної, резолютивної частин.
У вступній частині постанови вказується такі дані: місце і час складання; ким складена; за якою справою винесена ця постанова.
В описово-мотивувальній частині вказуються: всі юридично значимі факти й обставини, які встановлені в процесі слідства; особливості події злочину або розслідуваного діяння та ким воно вчинене; кваліфікація або інша юридична оцінка діяння, у зв’язку з яким проводилося розслідування; фактичні та юридичні підстави і мотиви закриття справи; процесуальні норми права, якими керувався при цьому слідчий.
Резолютивна частина постанови має логічно випливати з її описово-мотивувальної частини. Тут мають бути вказані: а)суть прийнятих рішень про закриття справи із зазначенням підстав закриття та відомостей про особу, щодо якої справа закривається, або відомостей про подію, у зв’язку з якою справу було порушено; б)    рішення про долю речових доказів і майна, на яке накладено арешт; в)    рішення про скасування запобіжного заходу; г)    рішення про скасування арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію; д)    рішення про скасування арешту на вклади; є) рішення про повідомлення зацікавлених осіб про закриття справи, про роз’яснення їм права на оскарження прийнятого рішення, а також про роз’яснення права на реабілітацію особі, яка була незаконно притягнута до відповідальності.
   Незважаючи на вище визначене законодавче регулювання сучасне кримінально-процесуальне законодавство в Україні не зовсім розвинуте, і потребує подальшого розвитку. В практичнiй дiяльностi правоохоронних органiв нерiдко мають мiсце факти безпiдставного порушення кримiнальних справ, неякiсного проведення досудового слiдства , а також незаконного закриття справ. Цi негативнi явища досить пов’язанi мiж собою.
   В юридичнiй лiтературi приводиться аналiз причин помилок i порушень закону, якi допускаються при закритті кримінальних справ. До таких причин слід  вiдности: намагання деяких практичних працiвникiв штучно покращити показники розкриття злочинiв; невмiння деяких працiвникiв вести розслiдування складних кримiнальних справ; намагання окремих працiвникiв ухилитися вiд розслiдування важких справ; намагання приховати процесуальнi помилки та порушення,допущенi при розслiдуваннi справ;  вiдсутнiсть знань кримiнально-процесуального та кримiнального законодавства; зловживання владою.
     У кримінальному судочинстві принцип презумпції невинуватості подається як система нормативних правил, що реалізується в його стадіях, окремих процесуальних діях і відповідних правовідносинах учасників. Вона перш за все спрямована до органів держави, що здійснюють кримінальний процес. Особи, які проводять дізнання, – слідчий, прокурор і суд – в силу вимог закону повинні виходити із припущення про невинуватість підозрюваного або обвинуваченого до того часу, поки на підставі зібраних доказів вони не дійдуть вірогідного висновку щодо винуватості і не сформулюють його у відповідному процесуальному акті – обвинувальному висновку або вироку. Презумпції невинуватості покладає на слідчого також обов’язок зберігати тайну слідства, не допускати невиправданого ускладнення досудового провадження, хибності в оцінці доказів тощо.
У суспільстві, що будується на засадах верховенства права та поваги до невід’ємних прав людини, органи дізнання та слідчі не повинні зосереджувати свою увагу лише на пошуку та покаранні винних. Вони мають стати гарантами створення належних умов для повної і безперешкодної реалізації законних прав і інтересів усіх учасників процесу. А для цього необхідно не так вже й багато, а саме – дотримання Кримінально-процесуального кодексу усіма учасниками кримінального процесу та закріплення в ньому надійних гарантій того, щоб розслідування кримінальної справи не призводило до невиправданого втручання у сферу автономії особи та до незаконного обмеження особистих прав наших громадян.
Отже, найважливішою проблемою є недотримання слідчими при закритті кримінальних справ на досудовому слідстві норм кримінально-процесуального права. Для виправлення даної ситуації важливим є діяльність прокуратури та суду в процесі перевірки рішень осіб, що здійснюють слідство.

























СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – К.: Атіка, 2001. – 160 с.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 94 с.
4. Кримінально-процесуальний кодекс України.  – К.; Вид. Паливода А.В., 2001. – 268 с.
5. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. — К.: Форум, 2003.
6. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В. Т. Маляренка, Ю. П. Аленіна. – Харків.: ООО «Одісей», 2003. – 1203 с.
7. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. / За заг.ред. В.Т.Маляренка, В.Г.Гончаренка. – К.: «Юрисконсульт», КНТ, 2008. – 896 с.
8. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
9. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон України від 01.12.1994 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
10. Про застосування аміністії в Україні: Закон України від 01.10.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 48. – Ст. 263.
11. Положення про порядок застосування помилування: Указ Президента України від 12.05.2000 № 2 588/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 27. – Ст. 68.
12. Постанови Пленуму Верховного Суду України  кримінальних  справах (1973 - 1998). – К., 1998. – 295 с.
13. Про додержання судами України процесуального законодавства яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ: постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.12.1985 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних і цивільних справах. – К., 1995. – С. 217-224.
14. Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Вреховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку: постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1976 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних і цивільних справах. – К., 1995. – С. 225 – 230.
15. Батюк О. В. Актуальні питання форм закінчення досудового слідства / О.В. Батюк, Ю.О. Новосад //Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - 2007. - С.23-26.
 16. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія / Ю.В. Баулін. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.
17. Благодир С.М. Закриття кримінальної справи в досудовому слідстві: Автореферат дис. к.ю.н. (12.00.09) / С.М. Благодир // НАВСУ. – К., 1998. – 18 с.
 18. Безлепкин Б.Т. Возмещение вреда, причиненного гражданину судебно-следственными органами / Б.Т. Безлепкин. – М., 1979. – 256 с.
 19. Бойков А.Д. Состояние и задачи научных исследований в области советского уголовного процесса и судоустройства / А.Д. Бойков // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. – М, 1980. – № 66. – С. 91-100.
20. Бурдаков В.Л. Обжалование действий и решений следователя / В.Л. Бурдаков. – Волгоград,  1990. – 385 с.
21. Быков В.М Ломовский В.Д. Приостановление производства по уголовному делу В.М. Быков, В.Д. Ломовский. – М, 1978. – 401 с.
 22. Глинські Н.В. Обґрунтування рішень у кримінальному процесі: Автореферат дис. к.ю.н. (12.00.09) / Н.В. Глинські // Національна юридична академія України ім.Я.Мудрого. – Х., 2003. – 20 с.
23. Головко Л.В. Освобождение от уголовной ответственности и освобождение от уголовного преследования / Л.В. Головко // Государство и право. – М., 2000. – № 6. – С. 41-45.
 24. Гончаров І.Д. Кримінально-процесуальне право України. Досудове слідство: Навчальний посібник / І.Д. Гончаров. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 593 с.
 25. Гришин Ю.А. О структуре обвинительного заключения / Ю.А. Гришин // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – Луганськ: РВВ ЛІВС, 1998. – № 4. – С.138-143.
26. Гришин Ю.О. Закінчення досудового слідства зі складанням обвинувального акта: Автореферат дис. к.ю.н. (12.00.09) / Ю.О. Гришин / Національна юридична академія України ім. Я.Мудрого. - Х., 2000. - 19 с.
27. Давыдов М.П. Основания привлечения в качестве обвиняемого / М.П. Давыдов // Сб. ученых тр. Свердлов, юрид. ин-та.– 1977. – Вып. № 17.
28. Даневский В.П. Наше предварительное следствие: его недостатки и реформа / В.П. Даневский. – К.: 2003. – 142 с.
 29. Дубинский А.Я. Исполнение процессуальних решений следователя: правовые й организационные проблемы / А.Я. Дубинский. – К.,  1984. – 345 с.
 30. Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования / А.Я. Дубинский. – К., 1975. – 245 с.
31. Ефимичев С.П. Правовые и организационные вопросы окончания предварительного расследования с обвинительным заключением / С.П. Ефимичев. – В., 1977. – 345 с.
32. Жуков А.М. Предупредительная деятельность следователя по уголовному делу / А.М. Жуков. – М., 1990. – 267 с.
 33. Зеленецкий В.С. Возбуждение государственного обвинения в советском уголовном процессе / В.С. Зеленецкий. – Х., 1979. – 346 с.
 34. Казаджан М.А. Прекращение уголовного дела следователя органов внутренних дел / М.А. Казаджан. – Ташкент, 1987. – 694 с.
 35. Каретников А.С. Процесуальные основания возвращения уголовного дела к доследованию / А.С. Каретников. – М., 1978. – 452 с.
 36. Каткова Г. В. Закінчення досудового слідства та складання обвинувального висновку з кримінальної справи: Навч. посіб / Г.В. Катков, А.Г. Катков. – X.: Рубікон, 2002. – 285 с.
37. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України / Є.Г. Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 2003.– 576 с. 
 38. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 739 с.
39. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Підручник./ Ред. кол. Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с. 
 40. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навчальний посібник /
Є. Г. Коваленко. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 576 с.
41. Комлев Б. Использование доказательств в обвинительном заключении / Б. Комлев // Законность. – 1997. – № 7. – С.17-20.
 42. Коржанський М.Й. Презумпція невинуватості і презумпція вини: Монографія / М.Й. Коржанський. – К.: Атіка, 2004. – 216 с.
43. Коханов В. А. Обвинительное заключение по уголовному делу / В.А. Коханов, А.В. Савин.- М., 1973.
 44. Красницька А.В. Поняття “документ”, “акт” у кримінальному судочинстві / А.В. Красницька // Науковий вісник НАВСУ. - К., 2002. - Вип..4. - С.152-161.
45. Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / Відп. ред. В.П.Шибіко. – К.: Юрїнком Інтер, 2000. – 840 с.
 46. Кримінальний процес України: Підручник / Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 688 с.
47. Кримінальний процес України: Підручник / Є. Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтре, 2006. – 704 с.
48. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К. – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 492 с.
49. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юридичних вузів і факультетів / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенківський та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 515 с.
50. Кримінальне право України: Посібник для курсантів та студентів юридичних учбових закладів. – К.: Наукова думка, 1995. – 456 с.
51. Кримінальний процес України: Підручник для вищих закладів освіти / За ред. Ю.М.Грошового і В.М.Хотенця. – Х.: Право, 2000. – 496 с.
52. Кубинська О.П. Кримінальний процес України: Навчальний посібник./ О.П. Кубинський, О.А. Кубинська. – К.: Прецедент, 2005. – 202 с.
 53. Кудрявцев В. П. Теоретические основы квалификации преступлений / В.П. Кудрявцев. – М., 1972. – 596 с.
54. Кузнєцов В.О. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частина: Навчальний посібник / В.О. Кузнєцов. – К.: Істина, 2005. – 380 с.
55. Лившиц Е.М. Тактика следственных действий / Е.М. Лившиц, Р.С. Белкин, – М.: Новый юрист, 1997. – 382 с.
56. Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу: навч. посібник / Л.М. Лобойко. – К.: ЦНЛ, 2005. – 176 с.
57. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник / Л.М. Лобойко. – К.: Істина, 2005. – 583 с.
 58. Лопушанский Ф.А. Следственная профилактика преступлений / Ф.А Лопушанский. – К., 1980. – 382 с.
 59. Маляренко В.Т. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною ред. В.Т.Маляренка, В.Г.Гончаренка. - К.: Вид. “Форум”, 2003. - 938 с.
60. Маляренко В.Т. Про закриття кримінальної справи (окремі аспекти) / В.Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 3. - С. 56-62.
 61. Мариупольский Л.А. Обвинительное заключение в советском уголовном процессе / Мариупольский Л.А., Статкус В.Ф., Тульчина В.С. – М, 1969. – 465 с.
62. . Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина / П.С. Матишевський, П.П. Андрушко. – К: Юрінком Інтер, 1999. – 398 с.
63. Мінюков П.М. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) органів внутрішніх справ і проблеми керівництва досудовим слідством: Нвчальний посібник / П.М. Мінюков. – К.: Кондор, 2004. – 214 с.
 64. Михайлов В.А. Процессуальный порядок преращения уголовных дел в стадии предварительного расследования / В.А. Михайлов. – Волгоград, 1970. – 745 с.
65. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України: Підручник / М.М. Михеєнко, В.Т. Нор. – К.; Либідь, 1999. – 536 с.
66.  Медведев М. Ю. Уголовный процесс / М.Ю. – М.: Юриспруденция, 1999. – 382 с.
 67. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах: Навчальний посібник / О.Р. Михайленко. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 255 с.
 68. Молдован А.В. Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навчальний посібник / А.В. Молдован. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 352 с.
  69. Муравин А. Б. Уголовный процесс: Учеб. пособие / А.Б. Муравин. – Харьков, 2000. – 395 с.
 70. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / Під ред. Тертишника В.М. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1056 с.
71. Науковий коментар Кримінального кодексу України. / Коржанський М.Й. – К., 2001. – 556 с.
72. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
 73. Озерський І.В. Кримінальний процес України: Навчальний посібник / І.В. Озерський. – К., 2003. – 399 с.
74. Павловский О. Формулирование обвинения / О. Павловский // Законность. - 2000. – № 11. – С.16-17.
 75. Прохоров Г.Ю. Прекращение уголовного дела с применением мер административного взыскания / Г.Ю. Прохоров. – М., 1986. – 382 с.
 76. Рзаев А.А. Прекращение уголовного дела по нереабилитирующим основаниям в стадии  предварительного расследования / А.А. Рзаев. – Краганда, 1982. – 395 с. 
 77. Статкус В.Ф. Обвинительное заключение. Пособие для практических работников / В.Ф. Статкус, В.З. Веселый. – М., 1970. – 72 с.
 78. Строгович М.С. Уголовный процесс / М.С. Строгович. – М., 1946. – 739 с..
 79. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посібник / В.М. Тертишник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 61-62.
 80. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник / В.М. Тертишник. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с.
81. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / В.М. Тертишник. – К.: А.С.К., 2002. – 1056 с.
 82. Строган А.Ю. Склад злочину як підстава кримінальної відповідальності: Навчальний посібник / А.Ю. Строган. – К.: Атіка, 2007. – 424 с.
83. Уголовный процесс: Учебник для вузов./ За ред. А.В. Гриненко. – М.: Норма, 2004. – 480 с.
 84. Хруслова Л.  Закриття кримінальних справ / Л. Хруслов //Прокуратура. - Людина. - Держава. – 2004. – №1 (31). – С.50-57.
85. Шимальський О. І. Покарання та його місце у сфері боротьби із злочинністю / О.І. Шимальський // Держава і право. — Вип. 16. — К., 2002. — С. 295—296.
 86. Шуваткин А. Составление обвинительного заключения / А. Шуваткин // Законность. – 2003. – № 5. – С.34-35.
 87. Шумило М.Є. Закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину – підстава, що надає право на реабілітацію / М.Є. Шумило // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 4. – С. 46-48.
 88. Шумило М.Є. Реабілітація в кримінальному процесі України: Монографія / М.Є. Шумило. – Харків: Арсіс, 2001. – 320 с.
 89. Яновська О.Г. Кримінально-процесуальне право України: Навчально-методичний посібник / О. Г. Яновська. – К.: КНЕУ, 2003. – 208 с.

 
 

Студентські статті