Загальна характеристика інституту неплатоспроможності




ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................................................................3

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ НЕСПРОМОЖНОСТІ:............................................................................................................................6
1.1. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК КОНКУРСНОГО ЗАКОНОДАВСТВА.........................6
1.2. ПОНЯТТЯ НЕСПРОМОЖНОСТІ ТА БАНКРУТСТВА.............................................18
1.3. УЧАСНИКИ КОНКУРСНОГО ПРОЦЕСУ......................................................................27

РОЗІДЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТАПІВ КОНКУРСНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:....................................................................................................................................40
2.1. ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО.....................40
2.2. САНАЦІЯ В ПРОЦЕДУРІ БАНКРУТСТВА.....................................................................53
2.3. ОГОЛОШЕННЯ БАНКРУТСТВА ТА ЙОГО НАСЛІДКИ.........................................64
2.4. ПРИПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО..............73

ВИСНОВКИ.........................................................................................................................................82

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ...............................................85



Висновки
Проаналізувавши законодавчі акти та теоретичні розробки нами були вирішенні поставлені завдання. В результаті їх вирішення ми прийшли до наступних висновків.
Конкурсний процес пройшов тривалий шлях розвитку. Його основу заклали положення римського права. На той час застосовувалися жорстокі санкції до боржника, він міг позбутися і власної свободи, і життя. Українське конкурсне право сформувалося в значній мірі під впливом російського права. В радянській період існування цього було не сумісно з монополією державної власності, що панувала в економіці. З розпадом СРСР і відродження ринкових відносин в Україні почався новий етап розвитку цивільно-правового регулювання банкрутства. Проте прийняття законів не розв’язало всіх проблем пов’язаних з банкрутством. Тож захист прав та інтересів кредиторів та боржників потребує внесення нових змін до законодавства. 
Таким чином, розвиток конкурсного процесу можна поділити на декілька етапів: 1) римський період; 2) розвиток європейського конкурсного права на основі рецепції римських правових інститутів та власних звичаєвих норм; 3) прийняття окремих кодексів, що регулюють інститут неспроможності; 4) сучасний період (з середини ХХ ст.), який характеризується зміною конкурсного процесу під впливом поглиблення ринкових та міжнародних відносин.
Відносини неспроможності виникають унаслідок неплатоспроможності господарюючого суб’єкта. Доктрина неплатоспроможності побудована на факті припинення боржником платежів за зобов’язаннями. Сучасне законодавство про неспроможність містить п’ять наступних ознак неплатоспроможності боржника:  характер грошових зобов’язань; базовий розмір грошових вимог; спірність вимог; термін несплати; наявність виконавчого провадження.
 Отже, банкрутство – це визнана господарським судом нездатність боржника, відновити свою платоспроможність за допомогою реабілітаційних процедур і погасити встановлені грошові вимоги кредиторів із-за  їх неоплатності.
Учасниками справи про банкрутство є кредитори, боржник, арбітражний керуючий, власник майна (орган, уповноважений управляти майном). В деяких випадках також беруть участь інші особи: інвестор, державний орган з питань банкрутства; орган місцевого самоврядування, центральний орган виконавчої влади, трудовий колектив боржника. Основними дійовими особами процедури банкрутства виступають сторони (кредитори і боржник) і арбітражний керівник. Решта учасників справи про банкрутство притягується епізодично, у випадках, вказаних в Законі.
Особливий статус має господарський суд. Господарський суд виконує контрольні та юрисдикійні функції над учасниками процедури банкрутства.
Починається провадження у справах про банкрутство відкриттям. Відкриття у справах про банкрутство можна поділити на кілька стадій: порушення провадження про банкруство, підготовче засідання господарського суду; виявлення кредиторів та інвесторів; попереднє засідання господарського суду; проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів.
Законодавством передбачено чіткі підстави для порушення провадження. Процедура банкрутства виникає у разі, коли вичерпані всі можливості отримання заборгованості за допомогою позовного провадження або іншого досудового вирішення. Сучасне законодавство України передбачає дві підстави для порушення справи про банкрутство боржника: справа може бути порушена за заявою кредиторів або на підставі заяви боржника. В даний час зберігається тенденція збільшення ініціації справ про банкрутство боржниками.
При порушенні справи господарський суд встановлює наявність наступних умов: якщо вимоги кредитора (кредиторів) до боржника за грошовими зобов’язаннями (зокрема по виплаті заробітної плати, сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів) сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати; якщо вимоги не були задоволені боржником протягом трьох місяців з дня встановленого для їх погашення;  якщо вимоги є безспірними.
Однією з найважливіших категорій правового регулювання відносин неспроможності (банкрутства) є мораторій на задоволення вимог кредиторів (далі - мораторій). Він відноситься до традиційних засобів неспроможності (банкрутства). Його мета зводилася до збереження (заощадження) майнових активів боржника. Мораторій – це припинення виконання боржником грошових зобов’язань, а також зобов’язань по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення зобов’язань.
Також досить часто застосовується розпорядження майном. Відповідно до ст. 1 Закону розпорядження майном боржника – це система заходів з нагляду і контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження і ефективного використання майнових активів боржника і проведення аналізу його фінансового становища. Розпорядження майном – це найперша судова процедура, що вижвається до боржника.
Завдання процедури розпорядження полягають в: 1) виявленні і збереженні майнових активів боржника; 2) виявленні кредиторів; 3) складанні і затвердженні реєстру грошових вимог кредиторів; 4) проведенні перших загальних зборів кредиторів; 5) ухваленні рішення про перехід на наступну стадію процедури банкрутства.

Наступним етапом відкриття у справах про банкрутство є підготовче засідання суду. Воно необхідне для: оцінки поданих документів; заслуховування пояснень сторін; розгляду обгрунтованості заперечень боржника; призначення розпорядника майна, якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити його було неможливо; розгляду та вирішення інших питань.
Для оздоровлення фінансового становища боржника застосовується санація. Санація є системою заходів, здійснюваних під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського становище боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу і (або) зміною організаційно-правової і виробничої структури боржника.
У процедурі санації важливо вирішити три завдання. По-перше, необхідно обрати засоби відновлення платоспроможності боржника. По-друге, підготувати умови для реалізації таких засобів. І по-третє, виконати всі поставлені завдання і сплатити (погасити) заборгованість перед кредиторами.
Заходами відновлення платоспроможності можуть бути: реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв;   ліквідація дебіторської заборгованості; продаж частини майна боржника; виконання зобов’язань боржника власником або інвестором; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу.
У разі неможливості здійснити заходи в межах санації господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Ліквідація – це припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Процедура ліквідації відкривається в чотирьох випадках: коли кредитори в особі комітету кредиторів заявляють клопотання про введення такої процедури як підсумок розпорядження майном; коли виявилися незадовільними результати процедури санації; коли суд  застосовує  спрощені  процедури  банкрутства; у разі банкрутства громадян-суб’єктів підприємницької діяльності.
Процедура ліквідації має наступні етапи: а) введення процедури; б) виявлення і оцінка ліквідаційної маси; в) реалізація майна боржника; г) задоволення вимог кредиторів; д) затвердження звіту ліквідатора.
Центральною фігурою при ліквідації є ліквідатор. Саме він розпоряджається майном, організовує його продаж, задовільняє вимоги кредиторів. Вимоги кредиторів задовольняються на підставі черг, яких у законодавстві встановлено шість.
Останнім етапом процедури ліквідації є затвердження звіту ліквідатора господарським судом. Дані дії фактично означають припинення діяльності боржника.
Останнім моментом провадження у справах про банкрутство є припинення провадження у справах про банкрутство. Закон передбачає вісім випадків припинення провадження у справах про банкрутство, проте найбільш застосованою та найскладнішою є мирова угода. Під мировою угодою в справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки і (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Її підписують – з одного боку представник кредиторів, а з іншого боржник чи арбітражний керуючий. В ній повинні зазначатися наступна інформація: про розміри, порядок і терміни виконання зобов’язань боржника; відстрочку або розстрочку прощення (списання боргів і їх частини). Застосування мирової угоди дає можливість підпримству-боржнику і надалі працювати.



















Список використаних джерел та літератури
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної ради України 28 червня 1996 року. – К.: Преса України, 1994. – 80 с.
2. Господарський процесуальний кодекс України. – К., 2003. – 146 с.
3. Закон України  «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р.// Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 34. – Ст. 27. 
4. Закон України «Про банкрутство» від 14.05.1992р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 27. – Ст. 56. 
5.    Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1999р. // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 28. – Ст. 5. 
6.    Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника обо визнання його банкрутом» від 30.06.1999р.// Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 29. – Ст. 73. 
7.    Закон України «Про порядок погашения зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цілъовими фондами» від 21.12.2000р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 52. – Ст. 5. 
8.    Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведения досудової санації державних підприємств" в1д 17.03.2000р. № 515// Офіційний вісник України - 2000. - № 12. - Ст. 467.
9.    Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 31, 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника обо визнання його банкрутом " від 06.05.2000р., №65 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 19. - Ст. 73.
10.    Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі
питания практики застосування Закону України «Про банкрутство» від 18. 11. 1997 р. № 2-5/444// Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1998. - № 1. - С. 85-100.
11.    Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про внесения змін і доповнень до деяких роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України» від 24.04.1999р. № 02-5/195/Правова база з питань банкрутства суб’єктів господарювання. Збірник нормативних актів. — К.: Атіка, 2000. — С. 157-158.
12.    Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питания практики застосування окремих норм діючого законодавства при вирішенні спорів» від 30.06.1996р. № 01-8/342// Правова база з питань суб’єктів господарювання. Збірник нормативних
актів. - К.: Атіка, 2000. - С. 115-116.
13.     «Про деякі питания практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства» : Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 10.05.2000р. № 01 — 8/204// В1сник Вищого арбитражного суду України. - 2000. - № 3 . - С. 167-170.
14.    Алексеев С. С. Теория права. - М.: БЕК, 1994. - 220с.
15.    Асєєва Н. Окремі проблеми застосування законодавства про банкрутство // Право України. – 2004. – № 11. – С. 26-28.
16.    Астахов В.П. Анализ финансовой устойчивости фирмы и процедуры, связанные с банкротством. — М.: Ось-89, 1995. — 80с.
17.    Бондик В. Особенности функционирования института мирового соглашения в арбитражном процессе // Предпринимательство, хозяйство и право. — 2000. - № 11. —С. 33-35.
18.    Витрянский В. Новое законодательство о несостоятельности (банкротстве) //Хозяйство и право. — 1998. - № 3. — С. 38-48.
19.    Васильєв В.С. Доказування та докази у господарському процесі України: Монографія/ С.В. Васильєв, Л.М. Ніколаєнко. – Х.: Еспада, 2004. – 192 с.
20.    Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2004. – 624 с.
21.    Власов В. И. Социальная защита в условиях банкротства // Государство и право. - 1995. - № 4. - С. 48-54.
22.    Власов В.И. Ускоренное банкротство и занятость населения // Юридический мир. - 1999. - № 9. - С. 43-48.
23.    Господарське право / Під ред. В.С.Щербини. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 336 с.
24.    Господарське право України / Галянтич М.К., Грудницька С.М., Міхатуліна О.М. – К., 2005. – 419 с.
25.    Господарське судочинство в Україні: Судова практика / Упорядник В.С. Москаленко, Відповідальний редактор. Д.М.Притика. – К., ІнЮре, 2004. – 904 с.
26.    Грамотенко Т.А., Мясоедова А.В., Любанкова Т.П. Банкротство предприятий: экономические аспекты. — М.: ПРИОР, 1998.-176с.
27.    Грек Б. Банкрутство в Україні: минуле й сьогодення // Право України. – 2004. № 6. – С. 24-30.
28.    Гуц Д.О. Банкротство— инструмент исполнения денежных обязательств. Практическое пособие. — М.: ПРИОР, 1998. —176с.
29.    Дедов Д. Признаки несостоятельности как критерий эффективности нового Закона о банкротстве // Хозяйство и право.- 1999. -№8.~ С. 30-36.
30.    Джунь В. В. Інститут неспроможності. світовий досвід розвитку і особливості становления в Україні: Монография. - Львів: Інститут технології бізнесу і права, 2000. — 180 с.
31.    Джунь В. В. Про засади реформування процесу режиму інституту неспроможностг // Вісник Вищого арбітражного судуУкраїни. - 1999. - № 1. - С. 143-147.
32.    Джунь В.В. Про необхідність розширення кола реорганізаційних процедур інституту неспроможності // Право України. —1999. - № 2. - С. 10-14.
33.    Дубинчин А. Институт несостоятельности и внеконкурсное удовлетворение требований к должнику-юридическому лицу//Хозяйство и право. - 1999. - № 10. - С. 26-31.
34.    Жук Л.А. Правовое и организационно-экономическое регулирование хозяйственной деятельности. – К: Кондор, 2002. – 315 с.
35.    Зинченко С., Казачанский С., Зинченко О. Поиск новой модели законодательства о банкротстве // Хозяйство и право. — 2001. - № 3. - С. 29-40.
36.    Знаменский Г.Л. Хозяйственное законодательство Украины. — К.: Наук, думка, 1996. — 64 с.
37.    Знаменский Г.Л. Совершенствование хозяйственного законодательства: цель и средства. — К.: Наук, думка, 1980. — 187 с.
38.    Иванов Г.П., Семенихин А.И. Банкротство: причины и последствия // Финансы. — 1993. - № 2. —С. 30-36.
39.    Кращенко Д. Банкротство предприятий: его признаки //Право и экономика. - 2000. - № 6. - С. 15-18.
40.    Кришевич О.В. Господарське законодавство: Навчальний посібник / О.В. Кришевич, В.В. Мачуська, О.В. Перепадя. – К.: КНЕУ, 2005. – 182 с.
41.    Лаптев В.В. Предмет и система хозяйственного права. —М.: Юрид. лит., 1969. -176с.
42.    Литвинова Т.П., Верховець А.А. Про необхідність вдосконалення законодавства про банкрутство // Вісник Вищого арбітражного суду України. — 1998. - № 2. —С. 231.
43.    Ломидзе О., Ломидзе Э. Проблемы защиты по неденежному обязательству при банкротстве организации-должника//Хозяйство и право. - 2001. - № 3 . - С. 107-114.
44.    Мамутов В.К., Чувпило О.О. Господарське право зарубіжних країн: Підручник. – К., Ділова Україна, 1996. – 352 с.
45.    Мамутов В. К. Кодификация хозяйственного законодательства Украины в новых экономических условиях // Государство и право. - 1994. - № 6. - С. 77-87.
46.    Мартемьянов В. С. Хозяйственное право. - Т.1. Общие положения. Курс лекций. - М.: БЕК, 1994. — 312 с.
47.    Мироненко Н. Банкротство: правовое регулирование и практика применения // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1996.  - С. 6-14.
48.    Никитина О.А. Банкротство предприятий // Юридический мир. - 1997. - № 4. - С. 52-60.
49.    Никитина О.А. О некоторых вопросах, связанных с удовлетворением требований кредиторов при ликвидации должника //Хозяйство и право. - 1996. - № 6. - С. 90-93.
50.    Орловский Ю.П. Банкротство предприятий и право трудового коллектива// Право и экономика. — 1997. - № 5 — 6. - С. 34-41.
51.    Основы немецкого торгового и хозяйственного права. – М.: БЕК, 1995. – 288 с.
52.    Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право. Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996. - 286с.
53.    Подцерковный О. Проблемы примирения сторон в арбитражном процессе // Підприємництво, господарство та право. —2001. - № 4. - С. 10-14.
54.    Полозенко Д., Варгіч С. Банкрутство і шляхи його подолання // Вісник Національного банку України. — 1999. - № 10. — С. 59-61.
55.    Поляков Б.М. Право несостоятельности (банкротства) в Украине. – К.: Концерн Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 44о с.
56.    Поляков Б. Практика применения Закона Украины "О возобновлении платежеспособности должника или признании его банкротом "// Предпринимательство, хозяйство и право. — 2000. - № 10. - С. 37-39.
57.    Поляков Б.М. Вдосконалення процессуального законодавства про банкрутство // Вісник господарського судочинства. — 2001. -№2.~ С. 52-56.
58.    Поляков Б. Правове становище кредиторов у процедурі банкрутства // Право України. — 2001. - № 7. — С. 39-43.
59.    Поляков Б. Совершенствование форм финансового оздоровления должника в процедурах банкротства // Підприємництво, господарство і право. — 2001. - № 3. — С. 85-87
60.    Притыка Д.Н. Арбитражный суд: проблемы организациии деятельности. — К.: Орияны, 2000. — 320 с.
61.    Радзивилюк В. Некоторые вопросы ключевой терминологии Закона Украины о банкротстве // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997. - № 5. - С. 30-33.
62.    Радзівілюк В.В. Деякі питания удосконалення законодавства про банкрутство: концепция розвитку законодавства України // Матеріали наук.-практ. конф. (травень 1996р.) — К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. - С. 199-200.
63.    Самошот И. Некоторые правовые аспекты оплаты услуг арбитражного управляющего в процессе производства по делу обанкротстве// Бизнес. - 2001. - 12 марта. - (№ П.) - С. 81-84.
64.    Сибилев Д.М. Закон Украины "Об исполнительном производстве": Научно-практический комментарий. - Х.:Логос, 2000. — 109с.
65.    Степанов В.В. Несостоятельность (банкротство) в России, Франции, Англии, Германии. — М.: Статут, 1999. —208с.
66.     Степонов О. Мораторій на задоволення вимог кредиторів: окремі проблеми правозастосування // Право України. – 2004. – № 10. – С. 44-47.
67.    Степанов О. Пролемні питання визнання недійсними правочинів боржника у процедурі неспроможності банкрутства // Право України. – 2004. – № 12. – С. 47-50.
68.    Телюкина М.В. Очередность удовлетворения требований кредиторов несостоятельного должника // Дело и право. 1996. -№ 7. - С. 38-45.
69.    Телюкина М. Внешнее управление имуществом должника и проблемы правосубъектности юридических лиц // Юридический мир. - 1997. - № 12. - С. 32-35.
70.    Телюкина М.В. Наблюдение как процедура банкротства//Хозяйство и право. - 1998. - № 9. - С. 53-56.
71.    Телюкина М.В. Акционирование долга, обмен долга на доли участия и продажа бизнеса предприятия, находящегося в процессе производства по делу о несостоятельности // Юридический мир. -    1998. - № 3. - С. 16-24.
72.    Телюкина М.В. Конкурсное право: Теория и практика несостоятельности (банкротства). – М.: Дело, 2002. – 536 с.
73.    Телюкина М.В. Способы предупреждения банкротства юридического лица // Адвокат. — 1999. - № 9. -С. 11-17.
74.    Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навчальний посібник. — К.:КНЕУ, 2000. — 410 с.
75.    Тітов М.І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуалъні аспекти. — X.: Консум, 1997. — 192 с.
76.    Торкановский Е. Антикризисное управление// Хозяйство и право. - 2000. - № 1. - С. 14-30.
77.    Фурсов Д.А. Судопроизводство по делам о несостоятельности (банкротстве) // Адвокат. — 1998. - №9. — С. 30-31.
78.    Хозяйственное право: Конспект лекций. — М.: ПРИОР, 2000. – 160 с.
79.    Хозяйственное право: Общ. Положения / Под ред. В.В.Лаптева .- М.: Наука, 1983. - 287с.
80.    Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, К.С. Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интре, 2002. – 912 с.
81.    Шершеневич Г.Ф. Конкурсный процесс. – М.: «Статут», 2000. – 477 с.
82.    Шумский П.В. Хозяйственное право Украины: Конспект лекций. – К.: КМУГА, 1996. – 232 с.
83.    Щербина В.С. Господарське право України: Навчальний посібник — К.: Юрінком Інтер,
2001 с. - 384 с.
 
 

Студентські статті