Євросоюз у країнах центрально-східної Європи





Зміст

Вступ 3
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ СХІДНОЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ
СПІЛЬНОТИ У ПОСТКОМУНІСТИЧНИЙ ЧАС 6
РОЗДІЛ 2 ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ В КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНО-
СХІДНОЇ ЄВРОПИ 12
2.1 Проблеми перебудови економіки в країнах центрально-східної
Європи 12
2.2 Досягнення країн центрально-східної Європи в сфері перебудови економіки 16
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ
ДО ЄВРОСОЮЗУ 25
Висновки 28
Список використаних джерел та літератури 31
 



Висновки
Провівши дане дослідження у відповідності до поставлених завдань можна зробити наступні висновки:
Посткомуністичний час окреслює епоху зі своїми особливими рисами з кінця 1980-х, тобто з часу розпадів комуністичних режимів у Східній Європі до сьогодення. І, нарешті, східна політика – це весь комплекс взаємовідносин Європейського Союзу щодо країн колишнього соціалістичного блоку та Радянського Союзу.
Починаючи від жовтня 1988 р., Європейське співтовариство уклало угоди про торгівлю та співробітництво з більшістю країн Центрально-Східної Європи. Невдовзі на зустрічі у Дубліні (Ірландія) керівники ЄЕС визнали за необхідне провадити політику щодо східних сусідів із перспективою залучити їх до структури Співтовариства. Тому вищезгадані угоди з Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною, Румунією, Болгарією замінили на так звані «Європейські угоди» («Europe Agreements»), які започаткували асоційоване членство. Ці угоди розширили європейський економічний простір і створили нову інтеграційну зону.
Курс на інтеграцію з країнами «Європейських угод» будо підтверджено на червневому зібранні 1993 р. ЄС у Копенгагені (Данія). На другий день зустрічі, 22 червня лідери країн-членів ЄС заявили Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Румунії та Болгарії, що вони можуть стати членами ЄС, якщо відповідатимуть вимогам повноправного членства.
Після вступу у 1995 році до Європейського Союзу Австрії, Швеції, Фінляндії спільний ринок став одним із найбільших економічних ареалів світу, поряд з Північноамериканською зоною вільної торгівлі (NAFTA) та країнами АСЕАН (ASEAN). У цій конкуренції ЄС хоче скористатися ресурсами та дешевою робочою силою країн Східної Європи.
У східній політиці ЄС особливо важливою є програма PHARE (Poland and Hungary Aid for Restructing Economy), яка була прийнята 1989 р. і почала здійснюватись з 1990 р. Бюджет програми постійно зростав, так, у 1990 р. він становив 500 млн. екю, у 1991 р. - 785 екю, а у 1992 р. - 1 млрд. екю.
Важливе місце у східній політиці ЄС належить взаєминам з країнами колишнього СРСР. Спочатку ці зв'язки творили на основі Угоди про торгівлю і співробітництво, підписаної з СРСР у 1989 р. З часом ця угода почала змінюватися на відповідні двосторонні угоди. З Росією ЄС передбачає розвивати дружні та взаємовигідні стосунки, підтримувати партнерство та співпрацювати у різних ділянках. Враховуючи економічні, фінансові, політичні аспекти, мова про членство Росії в ЄС не велась. Договір про партнерство і співробітництво з Росією був підписаний 24 червня 1994 р. Такі ж договори були підписані з Молдовою 28 листопада 1994 р. та Білоруссю 14 листопада 1994 р.
Підсумуємо, що східна політика Європейського Співтовариства активна і далекосяжна, а в перспективі передбачає розширення Євросоюзу. Вона виважена, протекціоністська і спрямована на вивчення особливостей регіону, щоб отримати потрібну інформацію та максимальні прибутки. У перспективі центральноєвропейські країни можуть перетворитися на джерело ресурсів і робочої сили, а також ринок збуту для ЄС, не останню роль Східна Європа відіграватиме в конкуренції ЄС із NAFTA та ASEAN. У політичному вимірі Європа і світ не позбудуться біполярності, лише розмежування зміститься на схід лінією Керзона (білорусько-польський та українсько-польський кордони).
Країни з перехідною економікою – це угруповання держав, які перебувають у процесі реформування політичної та соціально-економічної структури, трансформації існуючих тут раніше адміністративно-командних економічних систем у ринкову економіку. Переважно радикальні методи реформування своєї економіки обрали Польща, меншою мірою Чехія, частково Естонія. Більшість держав Східної та Центральної Європи (Болгарія, Угорщина, Словаччина, Словенія, Румунія) та весь регіон СНД надали перевагу еволюційному характеру ринкових перетворень.
Загалом на сьогоднішній день економіка більшості країн Східної та Центральної Європи значною мірою лібералізована. Серед країн, що постали на пострадянському просторі, найбільших результатів у цьому напрямі досягли Балтійські країни.
Складовою перетворень грошово-кредитної сфери у всіх пострадянських країнах стало введення власних валют, які на сьогодні є головним платіжним засобом цих країн. Однак більшість національних валют залишаються слабкими, що зумовлено як інфляційними процесами, так і загальноекономічним становищем ще нереформованих економік.
Ведучи мову про перспективи інтеграції України до ЄС зазначимо, що наближення до Європейського Союзу набуло найбільш чітких обрисів у другій половині 90-х, коли велась кропітка дипломатична робота з ЄС, підготовка Угоди про співпрацю, Україна стала членом Ради Європи, була розроблена "Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу". Проте існує дві основні причини, чому ми ще не там: 1) ми не готові бути в ЄС (економічно, політично та морально); 2) ЄС не готовий нас прийняти (ті ж складові). Тим не менш керівництво нашої держави робить багато кроків до інтеграції.





 
Список використаних джерел та літератури

1.    Указ Президента України “Про затвердження стратегії інтеграції України до ЄС” // Урядовий кур’єр. – 18 червня 1998.
2.    Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. - К.: Знання”, КОО, 2005. – 469 с.
3.    Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. - К.: Наук. думка, 2007. – 251 с.
4.    Дергачев В. Особенности мирохозяйственной интеграции Украины на основе свободных экономических зон // Экономика Украины. – 1996. - № 7. – с. 43-51.
5.    Егоров И., Михайлов В. Иностранные инвестиции в экономику Украины: тенденции и ожидания.// Финансовая Украина. - 18 февраля 1997.
6.    Економічний розвиток і державна політика. Практикум. /За заг. Ред. Розпутенка І. – К.: К.І.С., 2001 – с.121
7.    Киреев А.П. – Международная экономика: В 2-х ч. – Ч.1. Международная микроэкономика: движения товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. – М.: Междунородные отношения, 2006 –498 с.
8.    Кириченко О. Деякі аспекти входження України у світову господарську систему // Економіка України. – 2006. – № 7. – с. 75-82.
9.    Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 410 с.
10.    Международные экономические отношения / Под ред. Р. И. Хасбулатова. – М.: Новости, 2006. – 391 с.
11.    Международные экономические отношения: Учебник/Под ред. Жукова Е.Ф. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. –255 с.
12.    Михайлов В. Економіка зарубіжних країн. – К.: Либідь, 2005. – 329 с.
13.    Міжнародні економічні відносини. Історія міжнародних економічних відносин / Керівник авт. кол. Філіпенко А. С. – К.: Либідь, 2005. – 358 с.
14.    Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі. – К.: Україна, 1997. – 235 с.
15.    Пустовойтенко В. П. Україна зацікавлена в європейській інтеграції // Урядовий кур’єр. – 3 лютого 1998.
16.    Сіденко В. Прорив у Європу – яким чином? // Політика і час. – 2007. - № 11. – с. 18-27
17.    Скеленко О., Дрозденко В. Проблеми входження України до ЄС // Розбудова держави. – 2006. - № 2. – с. 31.
18.    Філіпенко А. С. Міжнародні економічні відносини (система регулювання МЕВ). – К.: Либідь, 2004. – 397 с.
19.    Фомичев В.И. Международная торговля: Учебник. – М.:ИНФА, 2001 – 510 с.
20.    Чистілін Д. Еволюційний розвиток світової економіки та інтеграція України // Економіка України. – 2005. - № 1. – с. 80-88.
21.    Школа І. М., Козменко В. М. Міжнародні економічні відносини: середовище, форми, бізнес та інтеграція. Навчальний посібник. – Чернівці, 2007. – 399 с.
22.    Школа І.М. Міжнародні економічні відносини. – Чернівці, 2005. – 465 с.
 
 

Студентські статті