Ефективність процесу політичного консультування




Зміст
Вступ 3
РОЗДІЛ І. ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА. 6
1.1 Поняття політичного іміджу 6
1.2 Структура та фактори політичного іміджу 9
РОЗДІЛ 2 ПРОЦЕС ПОЛІТИЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА ЙОГО ЕФЕКТИВНІСТЬ 15
2.1 Поняття політичного консультування 15
2.2 Проблема сприйняття та адекватності 17
2.3 Політична соціологія й політична гра 21
2.4 Інформаційний обмін: максимальний обсяг або стисла форма 24
2.5 На шляху до результату: соціологія, психологія й технологія 26
Висновки 31
Список використаних джерел та літератури 33
 

 

Висновки


Отже, провівши дане дослідження ми можемо зробити наступні висновки:
Сучасна практика формування політичного іміджу лідера або партії володіє широким арсеналом дієвих засобів від професійно поставленої політичної реклами до системи паблік рілейшнз. Використовуються вже апробовані методи “розкрутки кандидата”, його “упакування” і “продажу”, “зниження іміджу конкурента”, “війни компроматів” тощо. В сучасній політичній боротьбі нерідко застосовуються і “брудні” технології, вивчення яких допоможе протистояти їх впливові на громадську думку.
В той же час, при формуванні ефективного іміджу політика необхідно враховувати моральні цінності народу, котрі складають основу його свідомості. Йдеться про риси лідера, які хоче бачити в них народ, та які дозволяють лідерові здійснювати свої функції, в тім числі й переконувати електорат у правильності обраного рішення. Важливість цього аспекту пов’язана ще й з тим, що в цілому світі значно зросла залежність лідера від населення. Лідер не має можливості реалізовувати свою політику, не спираючись на широку підтримку народу.
В демократичному суспільстві політики повинні постійно підтверджувати легітимність свого перебування на високих посадах. Інакше кажучи, їм постійно, або, принаймні, у передвиборчий період, доводиться переконувати громадськість у тому, що вони гідні її репрезентувати.
Підсумуємо, що стратегія при створенні іміджу - правильно визначити вимоги й бажання публіки щодо того лідера, що їй потрібний. Механізми сприйняття політика і його дії можуть бути раціональними й ірраціональними. Поняття "самосвідомість суспільства" припускає аналіз раціональної сторони психічної діяльності мас. Але для повноти картини необхідно зупинитися на ірраціональних проявах психічної й поведінкової активності. Їхній аналіз виконує в цьому випадку важливу прогностичну функцію.
В той же час, одним з основних за значенням джерел нових ідей стають спеціальні дослідження, проведені як якісними, так і кількісними методами. Консультанти повинні не просто володіти технологією проведення досліджень, але ще й мати таку ознаку, як експертність, тобто консультант компетентний і має свіжі знання й інформацією у своїй області. Крім того експертність припускає опитування консультантом компетентних представників всіх частин політичного спектра незалежно від їхніх взаємин з конкретним замовником.
 
Список використаних джерел та літератури


а. Нормативно-правові акти:
1.    Закон України Про вибори народних депутатів України від 25.03. 2004. // Відомості Верховної Ради. - 2004. - №27-28.
2.    Закон України Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 25.03.2004. // Відомості Верховної Ради. - 2004. - №30-31
3.    Закон України Про вибори Президента в редакції Закону від 18.03.2004. // Відомості Верховної Ради. - 2004. - №20-21.
4.    Закон України Про політичні партії від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради - 2001 - №23 - ст. 118.

5.    Голдмен Как создается имидж в американской политике // США: ЭПИ. – 1990. – № 10. – С. 24
6.    Гринберг Т. Портрет лидера. - М., 1995. – 180 с.
7.    Гуревич П. Приключения имиджа. - М., 1991. – 156 с.
8.    Гуцал А. Ф., Недбаєвський Л. Політичний лідер в історичному інтер’єрі // Internet: www. niurr. gov. ua /uhr/ publishing / panorama 1~ 2_99 /me_1 gu/ htm
9.    Имидж лидера. Психологическое пособие для политиков / Под. ред. Е. В. Егоровой-Гантман. - М.; Об-во „Знание” России, 1994. –314 с.
10.    Имидж лидера. Психологическое пособие для политиков. - М., 1994. – 264 с.
11.    Королько В. Г. Основы паблик рилейшнз. М.: „Рефл-бук”. К.: „Ваклер”, 2002. –286 с.
12.    Масенко В.Ф. Технологія створення іміджу // Практична психологія та соціальна робота . – К., 1992. – 235 с.
13.    Матвеев Р. Ф. Теоретическая и прикладная политология. – М., 1994. –389 с.
14.    Московичи С. Век толп: Исторический трактат по психологи масс. - М., 1996. – 391 с.
15.    Недбаєвський C. Л. Этико-психологические аспекты построения имиджа украинского лидера //
16.    Ольшанский Д. В. Основы политической психологии. – Екатеринбург: Деловая книга, 2001. – 351 с.
17.    Підготовка і проведення виборчих кампаній / Автор-укладач В.О. Наумов. - 2-ге вид., - К.: Інтер-технодрук, 2004. – 251 с.
18.    Политическая реклама. - М.: Николо. Медиа, 2002. – 250 с.
19.    Політична еліта і демократична процедура // Нова політика. – 2001. – №6. – С. 41-45
20.    Почепцов Г. Г. Коммуникативные технологии двадцатого века.- М.: „Рефл-бук”, К.: „Ваклер”, 2000. – 410 ч.
21.    Президенти в асортименті // Галицькі контракти - липень 1999. – №29. – С. 56-59
22.    Супрун А., Янова Н. Политический маркетинг: новый взгляд на рейтинг // Социологические исследования. - 2000. – № 2. – С. 41-49
23.    Сучасна політична ситуація в оцінці громадської думки. - Вип. 3. – К., 1997. – С. 87-94


 
 

Студентські статті