Договір як джерело зобовязання





Зміст

Вступ 3
Розділ І. Загальна характеристика зобов’язань 5
1.1 Поняття та склад зобов\'язання 5
1.2 Підстави виникнення зобов\'язань 11
Розділ ІІ Договір як джерело зобов’язання 16
Висновки 23
Список використаних джерел та літератури 25
 


Висновки


Таким чином, провівши дане дослідження ми можемо зробити наступні висновки:
Зобов'язання – це взаємовідносини учасників економічного обігу (товарообміну), врегульовані нормами зобов'язального права, тобто один із різновидів цивільних правовідносин, зміст якого становлять певні права й обов'язки його учасників. Цим зобов'язання відрізняється від неюридичних (а саме – політичних, моральних та інших зобов'язань), що не мають підтримки держави і тому не містять прав і обов'язків.
Варто зазначити, що зобов'язання є одним з різновидів цивільних правовідносин. Оскільки зобов'язання оформлюють процес товарообміну, вони належать до групи майнових правовідносин і відрізняються від правовідносин немайнового характеру, які із-за цього не можуть набувати форм зобов'язань.
В той же час, підкреслимо, що договір – це найбільш поширена підстава виникнення зобов'язання. У законодавчих системах деяких країн ці два поняття є ідентичними. Так, у ЦК Франції ці поняття використовуються як тотожні. Договірні зобов'язання становлять основну частину зобов'язань взагалі.
Підсумуємо, що договори та інші угоди – це правомірні дії, що сприяють розвитку економічного обігу і є підставами зобов'язальних правовідношень. Здійснення дій, що носять неправомірний характер у сфері економічного обігу, заважають його нормальному функціонуванню.
Слід зазначити, що договір – найбільш поширений вид правочинів. Лише незначна кількість односторонніх правочинів не входить до числа договорів (наприклад, заповіт). До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не витікає з закону або самого договору. Як і будь-який правочин, договір є вольовим актом, причому в даному випадку слід говорити про спільну волю сторін договору, їх спільне волевиявлення, що втілюється у договорі.
Втілення спільного волевиявлення сторін договору можливе лише за умови забезпечення свободи договору як принципу, що гарантує відсутність зовнішнього впливу на його учасників. ЦК України закріпив принцип свободи договору. Принцип свободи договору, закріплений ст. 627 ЦК України, означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Різноманітність форм та видів договорів вимагає їх певного впорядкування, тобто класифікації, що здійснюється за різними ознаками. За ними в нашій роботі ми і подали класифікацію різних договорів та коротко описали кожен вид.

 
Список використаних джерел та літератури


1.    Бартошек М. Римское право: понятия, термины, определения. - М: Юридическая література, 1989. – 341 с.
2.    Гречко В. В., Зіоменко Ю. І. Констітуційне право на особисту власність – К.: Політвидав України, 1989. – 65 с.
3.    Демин А.В. Нормативный договор как источник административного права//Государство и право. – 1998. №2. – С.15-22.
4.    Заболотний В. Організаційно-правові основи і особливості функціонування різних форм власності // Політика і час – 1991. – № 13. С. 15-23.
5.    Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. Посібн. Для студентів юрид. Вузів і фак. ун – ів / О. В. Дзера, Н. С. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 534 с.
6.    Зобов'язальне право: теорія і практика. / Дзера О.В., Кузнецова Н.С., Луць В.В. та інші. / За ред. О.В.Дзери. - К.: Юрінком. 1998. - 912 с.
7.    Котюк І.І. Основи публічного права. – К., 1998. – 451 с.
8.    Майнові права громадян юридичних осіб // Михайленко О. Р. Основи правознавства – К., 1997. – С. 171-181.
9.    Петрашецький Л.И. Теория права и государства. – С.-П., 2000. – 412 с.
10.    Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права (по изданию 1917 г.). - М.: Статут, 1998. – 353 с.
11.    Полешко А. Методологія права та її проблеми//Юридичний вісник. – 1996. – 24 жовтня.
12.    Правовое регулирование отношений собственности в Украине // Юрид. вестник – 1997. – №1. – С. 84-89.
13.    Рабінович П.М. Основи теорії права та держави. Посібник. – К., 2005. – 451 с.
14.    Савицька А. М. Суть цивільно-правової відповідальності // Юридична відповідальність. – Львів, 1995. – С. 5-6.
15.    Селіванов В. Проблеми трансформації власності права в Україні // Віче – 1997. №6. – С. 86-100.
16.    Цивільне право України. Книга перша.: Підручник. У 2 книгах. / Боброва Д.В., Дзера О.В., Довгерт А.С. та інші. / За ред. О.В.Дзери та Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 1999. – 864 с.
17.    Цивільне право. Загальна частина. / Підопригора О.А., Боброва Д.В., Дзера О.В. та інші / Під ред. Підопригори О.А., Бобрової Д.В. - К., 1995. – 416 с.
18.    Цивільне право: навч. посібник для студентів юридичних вузів та факультетів. А.О. Підопригора, Д.В. Боборова та ін. - К.: Вентурі., 1997р. - 544с.
19.    Цивільний кодекс України. Із змінами і доповненнями, внесеними
законами України від 17.01.2006. – К., 2006.


 
 

Студентські статті