Далекосхідна група правових систем




ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ І. Типи правових систем на сучасному етапі 6
1.1Родина загального права 6
1.2 Романо-германська правова система 10
1.3 Родина мусульманського права 14
Розділ ІІ Поняття китайського права, напрямки, джерела 19
2.1Філософське вчення Конфуція 19
2.2 Джерела права 22
2.3 Система та права китайського права 24
Розділ III. Поняття японського права і особливості формування 28
3.1Основні риси японського права 28
3.2 Джерела права та правова система Японії 31
3.3 Сучасні закони і кодекси Японії 34
Висновки 37
Список використаних джерел та літератури 39
 



                                              ВИСНОВКИ 

Таким чином, правова система кожної держави відбиває закономірності історичного розвитку суспільства, його історичні, національні, культурні особливості. Виникнення й історія розвитку правової системи держави свідчать про те, що на зміст і динаміку правової системи впливає вся духовна культура суспільства: релігія, філософія, мораль, художня культура, наука. На правову систему великий вплив робить політика, політична культура.
Правове різноманіття не можна розглядати як історичний анахронізм, зв'язуючи його з традиціями минулих століть і юридичним консерватизмом. Історія кожної держави і групи країн загальної долі чи пов'язаних між собою міцними економічними, культурними узами і географічною близькістю формує стійкі правові погляди, традиції і правову культуру. Відношення до права неоднаково в населенні Північної, Центральної і Південної Європи. Законослухняність англійців, скандинавів і німців контрастує зі зневагою до формальних норм у кавказькому регіоні, у мусульманському світі. Отже, одне з корінних правових розходжень полягає в різних ідеологічних, релігійних і світоглядних джерелах права.
Родини романо-германського і загального права є, безсумнівно, основними в сучасному світі. Немає ні однієї правової системи, що не запозичила б ті чи інші елементи в однієї з цих родин, і може навіть видатися, що всі інші системи – це не більш, ніж пережитки, покликані зникнути в більш-менш далекому майбутньому в міру прогресу цивілізації. Однак подібна думка – це не більш ніж проста гіпотеза, що не відповідає реаліям сучасного світу. Звичайно, усі держави якоюсь мірою запозичають західні ідеї, оскільки це являється їм необхідним для збереження незалежності і прогресу в розвитку. Однак наші сучасники не схильні відмовлятися від уявлень, що ще недавно були загальновизнаними в їхніх країнах. Мусульманський світ, Індія, Далекий Схід, Африка далекі від того, щоб беззастережно приєднатися до західної цивілізації.
За змістом і технікою виконання закони Японії не поступаються європейським, однак їхнє практичне застосування значно слабкіше. Як і раніше, в силі залишаються традиції, правові норми та інститути національно-історичного походження. Особливу роль відіграють правила зовнішньо пристойної поведінки – поступливість, примирення, доброзичливість, які виключають зовнішній тиск на особу. З сучасними кодексами і процесуальними нормами вживаються традиції позасудового вирішення спорів.
Сучасна правова карта світу розкриває розмаїття правових систем і в той же час свідчить про прагнення держав до зближення, єдності в законодавстві, право використовуваній діяльності в сфері регулювання ринкових відносин, охорони навколишнього середовища, у регулюванні інших сфер суспільного і державного життя.

 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ


1.    Алексеев О.М. Общая теория права. Юридическая литература. – М., 1981, т.1. - 424 с.
2.    Давид Р. Основные правовые системы современности. – М., 1988. – 342 с.
3.    Давид Р., Жоффре-Спінози К. Основні правові системи сучасності. – М., 1997. – 387 с.
4.    Копейчикова В.В. Загальна теорія держави і права. – К., 1997. – 424 с.
5.    Кульчицький В. С., Настюк М. І., Тищик Б. Й, Історія держави і права України. - Львів, 1996. – 453 с.
6.    Машков А. К. Правові системи світу // Світ сучасної людини.- К., 1996.- 366 с.
7.    Музиченко П. Історія держави і права України. – К., 1999. - с. 385 – 398
8.    Нода И. Сравнительное правоведение в Японии: прошлое и настоящее/ Очерки сравнительного права. – М., 1981. – 471 с.
9.    Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. Справочник - М.: Юридическая литература, 1993. – 356 с.
10.    Саідов А.Х. Порівняльне правознавство і юридична географія світу. – М., 1993. – 512 с.
11.    Синиціна И.Е. Звичай і звичайне право в сучасній Африці. – М.,1978. – 371 с.
12.    Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Харків: Консул, 2001. – 656 с.
13.    Суптаев М.А Обычное право в странах Восточной Африки. - М. "Наука", 1984. - 256 с.
14.     Сюкияйнен Л.Р. Мусульманське право. – М., 1986. – 381 с.
15.    Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навч. посіб. – Т.: Карт-бланш, 2002. – 247с.
16.    Теорія держави і права: Юрінком Інтер Навч. посіб./ За ред. С.Л. Лисенкова.– 2-ге вид, перероб. і доп. 2005. – 608 c.
17.    Тихомиров Ю.А. Курс порівняльного правознавства. – М., 1996. – 457 с.
18.    Хома Н. Історія держави та права зарубіжних країн: Навч. посіб. для студент. вищ. закл. освіти.- Л.; К.: Магнолія плюс: Каравела: Новий світ-2000, 2003.- 474 с.
19.    Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебное пособие для высших учебных заведений. - М.: И.П.П. "Отечество", 1993.- 525 с.
20.    Цвайгерт К., Кетц Х. Вступ в порівняльне правознавство в сфері приватного права. – М., 1995. – 310 с.
21.    Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Юрайт, 2000. – 298 с.



 
 

Студентські статті