Відшкодування матеріальної шкоди (цивільно-правовий аспект)




ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ 6
1.1 Загальні положення про відшкодування шкоди 6
1.2 Спеціальні випадки відшкодування завданої шкоди 14
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ВІДШКОДУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ ШКОДИ  22
2.1 Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою або недієздатною особою 22
2.2 Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки 25
2.3 Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров\'я або смертю 30
ВИСНОВКИ 37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 39


Висновки

Таким чином, провівши дане дослідження у відповідності до поставлених завдань ми можемо зробити наступні висновки та узагальнення:
Зобов'язання щодо відшкодування шкоди (деліктне зобов'язання) – це таке цивільно-правове зобов'язання, за яким потерпілий (кредитор) має право вимагати від заподіювача шкоди (боржника) відшкодування у повному обсязі протиправно завданої шкоди шляхом відшкодування її у натурі або відшкодування завданих збитків.
Підстава виникнення зобов'язань – це правопорушення, тобто протиправна винна поведінка заподіювача шкоди. Склад правопорушення містить чотири елементи – умови відповідальності: 1) наявність шкоди у потерпілого; 2) протиправність поведінки заподіювача шкоди; 3) причинний зв'язок між поведінкою заподіювача шкоди і завданою шкодою; 4) вина заподіювача.
Зазначимо, що майнова шкода може бути у вигляді позитивних збитків та упущеної вигоди.
Підстави звільнення від обов'язку відшкодування шкоди: 1) непереборна сила. 2) протиправні дії третіх осіб. 3) обставини, що характеризують стан заподіювача шкоди.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Варто підсумувати, що згідно зі ст.1178 ЦК шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла 14 років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, – якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Згідно зі ст.1179 ЦК неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
В той же час, шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо вони не доведуть, що шкода була завдана не з їх вини. Обов'язок останніх відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється у разі поновлення її цивільної дієздатності.
Особливостями відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є: а) шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки; б) обов'язок відшкодування шкоди покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки; в) володілець джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від того, заподіяно шкоду винною чи невинною поведінкою.
Узагальнимо, що підставами звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від обов'язку відшкодування є: а) непереборна сила; б) умисел потерпілого. в) груба необережність потерпілого спричиняє повне або часткове звільнення від відповідальності. г) неправомірне заволодіння джерелом підвищеної небезпеки третьою особою.
Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.




Список використаних джерел та літератури

1.    Закон України від 1 грудня 1994 р. «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»;
2.    Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України і Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. №6/5/3/41.
3.    Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»;
4.    Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»;
5.    Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 1 квітня 1994 р. №02-5/215 «Про деякі питання практики застосування спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди.
6.    Цивільний кодекс України із змінами і доповненнями від 17.01.2006  // Офіційний вісник України, 2008

7.    Бірюков І.А. та ін. Цивільне право України: Заг. ч.: [Навч. посіб. для студентів спец. вузів] / Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М.. – К.: Наук. думка, 2000. – 704 с.
8.    Боброва Д.В. Цивільне право України: підручник 2-кн. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 864с.
9.    Гражданское и семейное право / Под ред. Харитонова Е. - Харьков: Одиссей, 2000.- 651 с.
10.    Гражданское право / Под ред. Толстого Ю.К., Сергеева А.П.- М., 1996.- Т.2.- 518 с.
11.    Гражданское право Украины. Учебное пособие в двух частях//Под ред. В.А. Кройтора, С.А. Слипченко. – Харьков: Эспада, 2000. – 781 с.
12.    Доліненко Л.О. Доліненко В.О., Сарчевська С.О. Цивільне право України: Навчальний посібник. – К.: Прецедент, 2005. – 356 с.
13.    Жуковская О.Л. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности. – К., 2004. – 215  с.
14.    За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер. 2002. – 685 с.
15.    Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субъектами гражданского права. – Харьков, 2005. – 281 с.
16.    Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. - К., 2004. – 497 с.
17.    Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 2-е вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т. II. – 1088 с.
18.    Ромовська З. Українське цивільне право: Загальна частина: Академічний курс: Підручник. – К.: Атака, 2005. – 560 с.
19.    Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. Пособие. – К.: А.С.К., 2001. – 832 с.
20.    Цивільне право / За ред. Підопригори О.А., Бобрової Д.В – К., 2004. – 876 с.
21.    Цивільне право України / За ред. Дзери О.В., Кузнецової Н.С. - К.: Юрінком Інтер, 2000.- Т.2.- 910 с.
22.    Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У 2-х томах. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – Ч. 1. – 520 с.
23.    Цивільне право України: Навчальний посібник. / Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та інші. – К.: Прецедент, 2005. – 448 с.
24.    Цивільне право України: Підручник: У 2 кн./ О.В. Дзера та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – Кн. 1. – 736 с.
25.    Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. , О.В. Дзера (керівник авт. Кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.;
26.    Цивільне право: [Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак.] За ред. О.А.Підопригори і Д.В.Бобрової. – К.: ВЕНТУРІ, 1997. – 478 с.
27.    Цивільне право: підручник для студентів юридич. вузів та факультетів. – К.: Вентурі., 1997. – 544 с.

 
 

Студентські статті