Відповідальність за порушення умов договору та внаслідок помилки у договорах




                                                     ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ I. Суть і сутність цивільно-правової відповідальності………………6
1.1 Поняття цивільно-правової відповідальності у цивільному праві……...6
1.2 Види цивільно-правової відповідальності………………………………10
Висновок до Розділу 1…………………………………………………………………..14
РОЗДІЛ II. Порушення умов договору та помилки у договорах…………….16
   2.1 Відповідальність внаслідок порушення умов договору………………..16
   2.2 Помилки у договорах: їх види та наслідки для сторін………………….25
Висновок до Розділу 2…………………………………………………………………..30
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….35


                                           ВИСНОВКИ
      Цивільно-правова відповідальність є досить важливим інститутом цивільного права України. Її поняття сягає далекої давнини, адже навіть у додержавному суспільстві людина вміла відповідати за свої дії. Спочатку це було відшкодування порушеного права іншої особи в натурі, потім з’явилися гроші та інші матеріальні цінності, що значно, я вважаю, полегшило відповідальність особи за свої дії, але не скасувало її. Таким чином, поняття відповідальності пройшло довгий історичний шлях змін та трансформації.
      Такий інтерес до інституту цивільно-правової відповідальності ще в додержавному суспільстві  вказує на його значущість та неминучість застосування його норм для регулювання відносин між сторонами.
      Так як і цивільно-правова відповідальність вцілому, договірна відповідальність відіграє неабияке значення під час укладення сторонами певного договору.
    У  першому розділі ми дослідили поняття цивільно-правової відповідальності, з’ясували її суть, що допомогло дійти до висновку, що цивільно-правова відповідальність є поняттям неоднозначним, свідченням чого є співставлення даного поняття із такими категоріями як обов’язок та санкція. Зокрема, суть цивільно-правової відповідальності як санкції полягає у застосуванні до правопорушників саме санкцій, що спричиняють настання негативних наслідків для порушника у вигляді відшкодування шкоди. Дійсно, примусове виконання обов’язку в натурі виглядає до певної міри подібним до заходів цивільно-правової відповідальності. Визначення цивільно-правової відповідальності через поняття «обов’язок» полягає в тому, що в даному аспекті вона розглядається як гарант здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків. Також було досліджено питання примусового виконання зобов’язання в натурі і з’ясовано, що боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки все ж не звільняється від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, що часом несе досить негативні та достатньо невиправдані наслідки для боржника.
Проте, мету цивільно-правової відповідальності, яка полягає у гарантуванні здійснення цивільних прав та забезпеченні виконання цивільних обов’язків, не змінює навіть така різноманітність підходів вчених до з’ясування суті поняття даної категорії.
Також було досліджено види цивільно-правової відповідальності, здійснено розмежування між договірною і позадоговірною відповідальністю, порядок застосування даних видів відповідальності на практиці. Ми з’ясували, що договірна відповідальність настає у разі невиконання або неналежного виконання договору і відображається у вигляді відшкодування збитків та сплати неустойки. Позадоговірна відповідальність в основному має місце, коли сторони між собою знаходяться в недоговірних відносинах. Проте, є ряд випадків, коли сторони хоч і перебувають у договірних відносинах між собою все ж несуть відповідальність у вигляді відшкодування шкоди. В ході дослідження було з’ясовано, що виділяють ще солідарну, субсидіарну, а також повну та часткову види відповідальності. Поділ відповідальності на солідарну та субсидіарну було здійснено на основі такого критерію, як ступінь розподілу відповідальності за кількома боржниками за зобов’язанням. Відтак, солідарна відповідальність може встановлюватись за угодою сторін або ж диспозитивно і має місце за умов, коли кредитор має вибір: висувати свої вимоги до всіх боржників одночасно чи до одного з них. Суть субсидіарної відповідальності полягає в тому, що у відносинах між бржником і кедитором завжди є «запасний», додатковий боржник, до якого може бути направлена вимога кредитора у разі, якщо основний боржник не задовольняє його вимогу. Відтак, цивільно-правова відповідальність –це установлена законом негативна реакція держави на цивільне правопорушення, що проявляється у позбавленні особи певних цивільних прав чи накладенні на неї обов’язків майнового характеру.
У другому розділі ми дослідили питання відповідальності за порушення умов договору. Як з’ясувалося, відповідальність в таких випадках має місце у вигляді сплати неустойки і відшкодуванні збитків. Збитки включають в себе реальні збитки та упущену вигоду. В свою чергу, неустойка буває у вигляді штрафу та пені.  В ході роботи з’ясувалося,що відшкодування збитків має місце, коли однією стороною були порушені умови договору таким чином, внаслідок чого інша сторона за договором позбавилася того на що вона розраховувала при укладенні такого договору.  До того ж відшкодування збитків здійснюється лише в розмірі непокритих неустойкою. Неустойка, як вид відповідальності застосовується у разі порушення боржником свого зобов’язання, і передбачає сплату грошової суми або передання певного майна. В роботі також зазначено порядок відповідальності у вигляді неустойки за договором поставки, порядок нарахування пені за договором підряду, а також можливість зменшення збитків,які підлягають відшкодуванню  судами.
Також в даному розділі досліджувалось питання помилок у договорах, зазначено їх види,  наведено практичні ситуації відносно помилок та підстави їх виникнення в даних прикладах. Як з’ясувалося,є два види помилок: технічні та юридичні. До них відносять: неправильне використання спеціальних термінів, використання понять, які можна двояко тлумачити, а також описки різного роду та арифметичні помилки. Юридичні помилки проявляються, як правило у  перевищенні повноважень сторонами або укладення договору не уповноваженою особою, нехтування основоположними засадами законодавства,а відтак, укладенні договорів, які суперечать чинному законодавству, або інтересам суб’єкта підприємницької діяльності, укладенні договору, який не відповідає видам діяльності, які може здійснювати суб’єкт підприємницької діяльності, у разі невідповідності форми договору, вимогам законодавства, при неузгодженні сторонами істотних умов договору, змішуванні ознак одного договору із ознаками іншого, тощо. В ході роботи було виявлено, що дуже часто помилки допускаються щодо договорів, що стосуються реалізації майна, а саме: договору купівлі – продажу, поставки, тощо. Причиною допущення помилок в договорах даних видів є змішування ознак одного договору при укладенні іншого.
Отже, помилки  даних видів досить часто мають місце у договірних відносин, проте, як свідчить практика, їх допущення не завжди тягне за собою відповідальність.
        Варто зробити висновок, що питання цивільно-правової відповідальності є досить актуальним і буде актуальним доти, доки існуватиме інститут договірних відносин, і не тільки, оскільки, як і  все не досконале, договірні відносини не були ідеальними, тай ніколи такими не стануть, оскільки законодавець може прописати лише обов’язкову поведінку сторін, і аж ніяк не може прописати всі можливі негативні прояви такої поведінки, і тим паче не в силах якось вплинути на поведінку сторін під час виконання ними  договорів, аби попередити їх порушення. 














                             СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Нормативні акти:
1.    Конституція України від 28 червня 1996 року. // Відомості Верховної Ради України – 1996. - № 30
2.    Цивільний кодекс. – К.: Велес, 2006. – 272 с.
3.    «Про захист прав споживачів» Закон України від 12 травня 1991 р.  // Відомості Верховної Ради України. – 2007. - № 7. – С. 15
4.     «Про господарські товариства» Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної ради України. – 1991. - № 49. -  С. 26
5.    Статут про затвердження Уставу залізниць України:  Постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року // Офіційний вісник України. – 1998. - № 14. – С. 47

Література:
6.     Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: 2001. – С. 5
7.    Венская конвенция о договорах международной купли-продажи товаров: Комментарий / Отв. Ред. А. С. Комаров. – М.: Юрид. лит., 1994. – 125 с. 
8.    Відшкодування збитків за порушення контрактних зобов’язань // Юридичний журнал. – 2003. - № 6(12). – С. 58-60
9.     Власов А. Заключение под ошибкой. //  Юридическая практика. – 2007. - № 35. – С. 13
10.     Власов А. О долге, пене и инфляции. // Юридическая практика. – 2008. - № 31. – С. 13
11.    Возмещение убытков по договору перевозки // Юридическая практика. – 2004. - № 47. – С. 17
12.    Действительность агентського договора, заключенного с превышением   полномочий  // Юридическая практика. – 2004. - № 51. – С. 17
13.    Евтеев В. Понятие «разумных мер» к уменшенню и предотвращению убытков // Хозяйство и право. – 2000. - № 7. – С. 73
14.     Зозуляк І. До питання про правову природу істотних умов договору. // Юридична Україна. - 2007. - № 11. – С. 39
15.    Избранные труды по гражданскому праву. Иоффе О. С., М.; 2000. – 476 с
16.    Канзафарова Н. С. Гражданско-правовая ответственность (основные положения). – Одесса: Астропринки. – 1998. – 76с
17.     Козка О. Як розвивати власну справу. // Практика управління. – 2008. - № 6. – С. 8
18.    Коментар судової практики розгляду юридичних помилок у документах. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 352с. Теньков С. О.
19.    О значении ошибки продавца акций при заключении договора купли-продажи  // Юридическая практика. – 2008. - № 6. – С. 21
20.    Победоносцев К. П.  Курс гражданського права. – Москва, 2003. – С. 195
21.    Полномочия на заключение договора о предоставлении услуг электросвязи  // Юридическая практика. – 2004. - № 44. – С. 21
22.    Правова природа так званих «процентів річних» // Юридичний журнал. – 2002. - № 3. – С. 54- 58
23.     Примак В. Відповідальність як цивільно-правова санкція. // Юридична Україна. – 2003. - № 5. – С. 50, 53
24.     Примак В. Проблеми інституту цивільно-правової відповідальності у системі положень нового Цивільного кодексу. // Юридична Україна. – 2003. - № 7. – С. 36
25.     Примак В. Суть і «сутності» цивільно-правової відповідальності. // Юридична Україна. – 2003. - № 3. – С. 38, 40
26.     Присяжнюк А. Відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору у зв’язку з істотним порушенням договору. // Юридична Україна. – 2006. - № 3. – С. 56 – 57
27.    Про деякі практичні питання повернення боргу та відшкодування збитків // Юридичний журнал. – 2003. - № 9(15). – С. 117-119
28.    Пучковська І. Неустойка і завдаток як види забезпечення виконання зобов’язань та міри цивільно-правової відповідальності. // Вісник академії правових наук України. -2002. - № 1(48). – С. 149
29.    Рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України  // Право України. – 2006. - № 9. – С. 147
30.    Розенберг М. Г. Международная купля-продажа товаров (Комментарий к правовому регулированию и практике разришения споров). – М.: Статут, 2003. – С. 253
31.    Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за договором поставки» // Право України. – 1995. - № 9 – 10. – С. 56 – 57
32.    Савицька А. М. Суть цивільно-правової відповідальності // Юридична відповідальність. - Львів, 1975. - С. 5-6.
33.    Справи зі спорів, пов’язаних із виконанням зобов’язань та відповідальністю за їх порушення  // Юридична Україна. – 2007. - № 10. – С. 101
34.    Справи, пов’язані із визнанням угод недійсними, виконання   зобов’язань та відповідальністю за їх порушення // Юридична Україна. – 2006. - № 6. – С. 87-88
35.    Цивільне право України: Підручник // Є. О Харитонов, Н. О. Саніахметова. – К.: Істина, 2003. – 776 с
36.     Щедров І. Захист інтересів сторони при укладанні договорів купівлі- продажу, пост Обязательства должны исполняться надлежащим образом и в установленный законом срок согласно указаниям договора  // Судебная практика. – 2004. - № 41. – С. 22


 
 

Студентські статті