Відкриття справи як стадія цивільного процесу




ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ 6
1.1 Поняття цивільного процесуального права і його значення 6
1.2 Цивільне судочинство і його стадії 11
РОЗДІЛ 2. ПОРУШЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ У СУДІ 17
2.1 Позов як процесуальний засіб порушення цивільної справи в суді 17
2.2 Право на пред`явлення позову і процесуальний порядок його реалізації 19
2.3 Об`єднання і роз`єднання позовів 23
2.4 Процесуальні засоби, що забезпечують відповідачу захист своїх інтересів проти позову 26
2.5 Зміни в позовному спорі 29
2.6 Забезпечення позову 33
ВИСНОВКИ 37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 39
 

 

ВИСНОВКИ

Цивільне процесуальне право – це сукупність і система правових норм, предметом регулювання яких є суспільні відносини в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах територіальними судами загальної юрисдикції. Як самостійна галузь цивільне процесуальне право України характеризується певною системою. Система цивільного процесуального права – це сукупність норм та інститутів галузі права, зумовлених предметом правового регулювання. Вона визначається структурою ЦПК України та складається з двох частин – загальної і особливої.
У великій за обсягом і складній за змістом діяльності можна виявити три частини або стадії: розгляд і вирішення справи по суті, перевірка законності і обґрунтованості постановленого по ній рішення, звернення рішення до виконання. Кожна стадія має три фази (підстадії) розвитку, які послідовно змінюються одна одною:  порушення судочинства, підготовка до розгляду справи та її вирішення, до перевірки законності і обґрунтованості постановленого по ній рішення, до звернення рішення до виконання; вирішення по суті.
Зазначимо, що цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду з метою здійснення правосуддя в справах, що виникають по спорах з цивільних, сімейних, трудових, кооперативних, авторських та інших правовідносин, виступає позов. Позов втілює в собі право заінтересованої особи на порушення цивільної справи в суді і судової діяльності на захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, державних і громадських інтересів. Сам позов в цивільному судочинстві – це вимога до суду заінтересованої особи про здійснення правосуддя в цивільних справах на захист прав та інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою.
Для того щоб право на звернення до суду, на пред'явлення позову було реалізовано у конкретній справі, необхідні в наявності (відсутності) певні обставини, які б свідчили про те, що особа, яка звертається до суду за захистом власних майнових прав, може бути у такій справі позивачем, а друга, яка покликається до відповіді, – відповідачем. До умов реалізації права на пред'явлення позову відносяться: а) визнання особи суб'єктом цивільного процесуального права б) наявність спору про право цивільне  в) віднесення правової вимоги позивача на розгляд судових органів г) відсутність рішення суду, що набрало законної сили, постановленого у тотожній справі д) відсутність рішення товариського суду в межах його компетенції по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих підстав е) відсутність між сторонами договору про передачу даного спору на рішення третейського суду.
Підсумуємо, що об'єднання позовів полягає в тому, що в одному провадженні у справі може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою, одного і того ж позивача до того ж самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного і того ж відповідача. Об'єднання позовів сприяє економії процесуальних засобів і є перешкодою для прийняття судом протилежних рішень.
Реалізація в цивільно-процесуальному праві України принципів змагальності і процесуальної рівності сторін полягає в закріпленні ним системи процесуальних засобів. Вони складаються з процесуальних прав і обов'язків відповідача, процесуальних дій по їх реалізації і процесуальних форм їх виразу, і можуть бути поділені на загальні і спеціальні.
Позивач вправі протягом усього часу розгляду справи по суті змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Сторони можуть закінчити справу мировою угодою.
Підкреслимо, що забезпечення позову – це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996. - № 30. Ст. 141.
2. Закон України Про судоустрій України // Відомості Верховної Ради України. 1981. - № 24. - - Ст. 357. (Зі змінами і доповненнями)
3. Закону України Про статус суддів // Відомості Верховної Ради України 2002., № 25, ст. 105(Зі змінами і доповненнями)
4. Цивільний процесуальний кодекс України. // Відомості Верховної Ради України 2004, N 40-41, 42, ст.492 (Зі змінами і доповненнями)
5. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.// Відомості Верховної Ради України - 2003 р., № 40. (Зі змінами і доповненнями)
6. Гончарова Н. Юридичні особи в контексті нових ЦК і ГК України // Юридичний вісник України. 2004. № 10 (6–12 березня 2004 р.). С. 8.
7. Дзера О. Цивільне право України. в 2-х тт. Підручник.// К.Юрінком Інтер.-2005 р.
8. Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства. - К.: Видавничий Дім Ін Юре , 2002. – 415 с.
9. Изварина А. Ф. Гражданский процесс в вопросах и ответах: Учеб. пособие. - Ростов-на-Дону, 2000. – 220 с.
10. Карева Т. Ю. Принцип диспозитивности и институт защиты чужих интересов в гражданском процессе.// Правовая политика и правовая жизнь. 2003 . N 3. - С. 204-211.
11. Комаров В. В., Бигун В. А., Баранкова В. В., Тертышников В. И., Радченко П. И. Проблемы науки гражданского процессуального права. - Х.: Право, 2002. – 440 с.
12. Кохановська О.В. Доктринальні підходи до визначення місця інформаційних відносин у праві // Вісник Київському Національного університету імені Тараса Шевченка. – 2004. - №56
13. Кохановська О.В. Теоретичні проблеми цивільно – правового регулювання інформаційних відносин в Україні./ Право України. – 2004р. - №2.
14. Кройтор В. А. Гражданский процесс: Учеб. пособие для подготовки к зачету и экзамену. – Х. : Эспада, 2002. – 288с.
15. Міхеєнко М.М., Молдован В.В., Радзієвська М.К. Порівняльне судове право: Підручник. - К.: Либідь, 1993. - С 234-235.
16. Проблеми цивільного права та цивільного процесу на сучасному етапі розвитку законодавства: Матеріали міжвузівської курсантської (студентської) наукової конференції, 5 квітня 2004 року. - Донецьк, 2004. – 351 с.
17. Тертышников В. И. Гражданский процессуальный кодекс Украины: Научно-практический комментарий. – 4 изд., доп. и перераб. – Х. : Консум, 1999. – 415с.
18. Штефан М. Й. Цивільний процес: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти. – 2. вид., перероб. та допов. – К.: Видавничий дім Ін Юре , 2001. – 694 с.
19. Ярошенко І. С. Цивільне процесуальне право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни // Київський національний економічний ун-т. – К. : КНЕУ, 2003. – 159с.
 
 

Студентські статті