Виникнення політичної ідеології лібералізму




План

Вступ 3
Розділ I. “Виникнення політичної ідеології лібералізму” 6
1.1 Виникнення та розвиток лібералізму 6
1.2 Основні ідеї лібералізму 10
Розділ 2 Основні представники лібералізму 14
2.1 Взагалі політологи виокремлюють політичні доктрини аристократичного та демократичного лібералізму. 14
2.2 Політичні доктрини демократичного лібералізму ґрунтуються насамперед на ідеях К. Гельвеція і Ж. Ж. Руссо. 17
Розділ 3. “Еволюція політичної доктрини лібералізму”. 21
3.1 Причини поширення політичної ідеології лібералізму серед країн Європи та країн Північної Америки. 21
3.2  Лібералізм на сучасному етапі розвитку. 23
Висновок. 28


Висновок.
У сфері політики лібералізм виник як реакція на авторитарні режими. Ліберали прагнули обмежити права спадкової влади, встановити інститути парламентського правління, розширити коло, мають право голосу осіб, і забезпечити гарантії цивільних свобод. Такого роду заходи розглядалися одночасно як реалізація політичної свободи і як засіб досягнення економічних реформ, на яких наполягали ліберали.
В економічній області лібералізм був реакцією на втручання держави в рішення економічних питань. Ліберали виступали за вільну конкуренцію усередині країни і свободу торгівлі між різними країнами. Із їхньої точки зору, приватне підприємництво, діюче на ринку згідно принципу конкуренції, є прямим виразом фундаментальних економічних свобод і джерелом політичної свободи. На погляд лібералів, свобода торгівлі між різними країнами служить засобом дозволу конфліктів і попереджає можливі військові зіткнення. Усередині окремої країни індивіди, переслідуючи свої власні інтереси в умовах конкуренції, непрямим чином сприяють реалізації інтересів всієї країни в цілому. Так само у відносинах між різними країнами індивіди, переслідуючи свої власні інтереси в умовах вільної торгівлі, непрямим чином сприяють реалізації інтересів всієї світової спільноти в цілому. Коли все мають рівні можливості і права доступу до товарів, послуг і ресурсів, свобода торгівлі сприяє об'єднанню країн світу в єдине економічне співтовариство. Ґрунтуючись на ідеях давньогрецьких мислителів Лукреція і Демокріта, лібералізм як самостійна ідеологічна течія в основному сформувався на ґрунті політичної філософії кінця XVII -- початку XVIII ст.
Лібералізм є багатовимірним соціальним феноменом, покликаним до життя специфічними потребами західного суспільства, яке переживало у XVIII - XIX ст. всебічну модернізацію і різке прискорення соціального розвитку. Лібералізм актуалізується скрізь, де виникають об'єктивні умови й потреби прискорення соціального розвитку й “згущення інновацій”.
“Новий” (сучасний) лібералізм орієнтує на здобуття добробуту для всіх громадян, обгрунтовуючи роль держави як важливого агента соціальної згоди, фундатора й гаранта соціального контракту. Політичні екстремуми початку ХХ ст. призвели до виникнення лібералізму “держави загального добробуту”. Кінець ХХ ст. знаменує народження чергової версії лібералізму. Вона водночас репрезентує і всеперемагаючий ліберальний проект (“кінець історії”), і певну кризу (втрата головного опонента - “реального соціалізму” - креативно збуджуючого фактору внутрішнього розвитку). У той же час лібералізм доби глобалізації і комунікативної революції виступає формою планетарної комунікативної експансії, перетворення культурних світів, втягування цивілізаційних континентів до Ліберальної Суперцивілізації.


 
 

Студентські статті