Використання пропорційної виборчої системи на виборах до Верховної ради




курсова, 36 сторінок

План
Вступ
Розділ І. Суть поняття пропорційна виборча система
Розділ ІІ. Практика використання пропорційної виборчої системи в Україні та в світі
Розділ ІІІ. Наслідки застосування пропорційної виборчої системи для України
Висновки
Список використаних джерел та літератури



Висновки
Як нам відомо, партії відіграють далеко не останню роль у нашому житті, житті кожної держави. Тому, багато хто зацікавлений у тому, щоб партії, які є представниками від народу, діяли ефективно, робили все можливе для реалізації інтересів кожного.
Ефективність діяльності та вплив партій на політичне життя, навіть тип партійної системи, яка склалася у тій чи іншій країні, великою мірою впливає на спосіб голосування, тип виборчої системи. Адже саме від нього залежить кількість мандатів, які отримає партія у парламенті, що є не мало значимим.
На сьогодні виділяють три типи виборчих систем: 1) система абсолютної більшості або мажоритарна; 2) пропорційна система (система пропорційного представництва); 3) змішана (мажоритарно-пропорційна). Кожна з цих систем має свої сильні та слабкі сторони, своїх прихильників та опонентів. Всі вони, за певних обставин, можуть бути цілком прийнятним засобом представництва групових інтересів в органах державної влади – через посередництво партій.
Наша увага, в основному, була спрямована на пропорційну виборчу систему, на її особливості як в Україні, так і у світі. Ми звернули увагу на те, що вона використовується у багатьох країнах, особливо в країнах-членах ЄС. Це можна пояснити, на нашу думку, їх історичними особливостями, культурним та державним розвитком.
Варто зауважити, що в Україні використовується пропорційна виборча система з закритими списками, що є одним з основних її недоліків, адже нині ця проблема досить часто обговорюється. На нашу думку, треба знайти таку модифікацію виборчої системи, за якої виборець, по-перше, матиме більше інформації про тих, за кого збирається віддати свій голос, а, по-друге, матиме шанс не лише вибирати партійний список кандидатів, але хоча б номінально впливати на порядок кандидатів у ньому, що неодмінно дасть позитивний результат.
Доцільно нагадати, що у Польщі при системі відкритих регіональних списків виборці доволі рідко змінюють порядок кандидатів у списку. Але все ж таки інколи змінюють. І вже одна ця пересторога змушує партії значно уважніше і об’єктивніше ставитися до підбору кандидатів.
Звичайно, включити до бюлетеня повні списки кандидатів (номінально по 450 кандидатів від кожного суб’єкта) неможливо. Але ж можна дати виборцю право в клітинці бюлетеня, де він відмічає свій вибір, поставити номер того кандидата зі списку, якому він віддає перевагу. Таке доповнення, на нашу думку, викличе більше зацікавлення виборців кандидатурами, які пропонує шанована ними партія.
Ми вважаємо, що можна групу кандидатів закріпити за регіоном (спрощена модель регіонального списку) і при розподілі мандатів брати до уваги кількість голосів, поданих за партійний список у цьому регіоні: більше голосів – більше мандатів припадає на групу.
Звичайно ж, Україні треба вдосконалювати політичну систему, сприяти чіткішому політичному структуруванню суспільства. Для цього необхідно забезпечувати пропорційне відображення суспільних настроїв у виборних органах. Слід зазначити, що так само потрібно піднімати і роль громадянина в суспільних процесах, в управлінні державою, без чого все інше залишиться порожньою декларацією.
У кожній із цих моделей система залишається пропорційною, округ – єдиний загальнонаціональний, але виборець отримує право формувати поіменний склад депутатського корпусу. Певна річ, внесення таких змін ускладнить процедури підрахунку голосів та встановлення результатів виборів. Але ж ми і нині маємо не менш складні процедури підрахунку голосів до обласних та районних рад (багатомандатні округи), але щось ніхто не заперечував проти цих виборчих систем.
Отож, якщо врахувати ці пропозиції, то подальші наслідки застосування пропорційної виборчої системи будуть більш позитивними, матимуть більше плюсів, ніж мінусів.



Список використаних джерел та літератури
1.    Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. - №30. – С. 141
2.    Про вибори народних депутатів: Закон України від 25 березня 2004р. // Відомості Верховної Ради . – 2004. - №27-28. – С. 366
3.    Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України»: Закон України від 25 березня 2004р. // Відомості Верховної Ради. – 2005. - № 38, С. 449
4.    Проект Закону України “Про вибори народних депутатів України”, внесений народним депутатом України А. Білоусом // Секретаріат Верховної Ради України. Сектор реєстрації законопроектів. – 1999. – С. 48
5.    Білоус А. Виборче законодавство та партійна система України в порівнянні з деякими країнами ЄС та Східної Європи // Нова політика. – 1999. – №1. – 24 с.
6.    Веймер, Девід Л., Ейден Р. Аналіз політики: Концепції і практика / Пер. з англ. Дзюб І., Олійник А.; Наук. ред. Кілієвич О. – К.: Вид. Павличко С. «Основи», 2000. – 654 с.
7.    Виборча система України
8.    Гелей С. Д., Рутар С. М. Політико-правові системи світу: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 84 с.
9.    Дербишайр Д., Дербишайр Я. Политические системы мира: В 2 т. Том 1: Пер. с англ. – М: РИПОЛ КЛАССИК, 2004. – 512 с.
10.    Захарчин Н. Тернопіль закликав Раду відмовитися від пропорційної системи виборів
11.    Захарчин С. «Проблема комунікаційного зв’язку між виборцем і депутатом. Вплив громадськості на хід політичного процесу в контексті пропорційної виборчої системи»
12.    Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз. – К., 1996. – 420 с.
13.    Избирательную систему Украины еще латать и латать
14.    Кіс Т. Виборчі системи та їх політичні наслідки // Нова політика. – 1996. – № 4. – 46 с.
15.     Колодій А., Климанська Л., Космина Я. Політологія. – 2-е вид. перероб. та доп. – К.:Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 663 с.
16.    Місце та значення політичних партій після політичної реформи: питання політичної комунікації
17.    Особливості пропорційної системи
18.    Панкевич Р. Проблеми типології виборчих систем
19.    Панкевич Р. Сучасна типологія виборчих систем Європи // Вісник Львівського університету, Вип. 2, 2000. – 262 с.
20.    Пропорційна виборча система
21.    Пропорційна система: переваги та небезпеки
22.    Рейнолдс Е., Рейллі Б. Міжнародний інститут демократії та сприяння виборам. Посібник з розробки виборчих систем: Перекл. Сеник Г., Салівонова М. К.: Нора-Друк, 2003. – 365 с.
23.    Романюк А., Шведа Ю. Партії та електоральна політика. – Львів: ЦПД – „Астролябія”, 2005. – 366 с.
24.    Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Львів: Тріада плюс, 2004. - 392с.
25.    Романюк А., Шведа Ю. Партії та електоральна політика. – Львів: ЦПД – „Астролябія”, 2005. – С. 148  366 с.
26.    Рябов С.Г. Політичні вибори: Навчальний посібник. - Київ, Тандем, 1998. – 322 с.
27.    Рябов С., Томенко М. Основи теорії політики / Розд. 6. «Політичні партії і партійна політика» - К.: Тандем, 1996. – С. 17
Томенко М. Итоги парламентских выборов в Украине. Политические ориентации и предпочтения населения // Полис. – 1998. – № 3. – С. 81 – 83.


 
 

Студентські статті