Аналіз інтеграційних процесів України до Євроатлантичних структур




               ЗМІСТ

Вступ..........................................................................................................3
Розділ І
Історія розвитку співробітництва України з Європейським Союзом.......................................................................................................5
1.1. Україна на шляху Європейської інтеграції .................................5
1.2. Критерії розширення і поглиблення європейської інтеграції та Україна............................................................................................11
Розділ ІІ
Багатовекторність  України періоду 1991-2004 року.............................17
2.1. Україна-Європейський Союз........................................................17
2.2. Україна-США.................................................................................21
2.3. Україна-Росія..................................................................................23
Розділ ІІІ
Перспективи розвитку відносин Україна-ЄС.........................................29
Висновки...................................................................................................35
Список використаних джерел та літератури.....................................37
                                   
      

Висновки

            У результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що на протязі багатьох років зовнішня політика України не була визначена і спрямована у чіткому напрямі.  У проголошеній самостійності ми побачили  зловживання службовим становищем,  байдужість населення до подій що є визначальними у їх житті, а найголовніше простежили зплановану дію тіньової політики минулої  корумпованої влади, що  базувала свої рішення на антиморальності та особистих інтересах та характеризувалась  клановістю бюрократії, зрослась з тіньовим капіталом і криміналітетом .  Влада відокремилась від суспільства створивши два незалежних носіїв влади - народ і представники влади, що суперечить не тільки гаслам демократичної держави, а й статтям Конституції.   
        Було відмічено, що традиційно популярними в Україні вважались дебати навколо “векторів” зовнішньої політики. Преважна більшість фахівців вважали, що пріоритетним напрямком мав би бути європейський чи євроантлантичний, що виражалося б у стратегії набуття членства в ЄС і НАТО. Деякі дослідники вважали більш перспективним і природнім східний напрямок – розвиток  відносин насамперед з Росією та іншими країнами СНД. Існував погляд і на ізоляціонізм, прихильники якої закликали покладатись на особисті ресурси і зосереджувати увагу на внутрішній політиці та розвитку країни без надмірної міжнародної політики.  Звичайно весь спектр цих думок залишається і на сьогодні, але треба пригадати, що потенціал багатовекторної політики під час другого президенського терміну Л.Кучми був повністю вичерпаний. Зовнішня політика фактично перетворилася на міжнародну еквілібристику, балансування між Сходом і Заходом, що завершилося останніми роками одновекторною орієнтацією на Росію.
         Така ситуація призвела до розмежування національних еліт, подальшої різкої поляризації зовнішньополітичних орієнтацій громадян. Минула еліта втратила як зовнішній, так і внутрішній кредит довіри до її політики на світовій арені через непослідовність, непердбачуваність курсу. Тому з потенційно впливового суб’єкта світових процесів Україна почала перетворюватися на об’єкт впливу.
           Післявиборчий етап розвитку України є новим етапом її зовнішньої політики. Постає необхідність “інвентаризації” здобутків і втрат на міжнародній арені за минулі роки, формування комплексу конкретних завдань на головних напрямах міжнародного співробітництва, вдосконалення механізмів забеспечення національних інтересів країни у сфері зовнішньої політики.
           Зовнішня політика нової України має спиратися на національний консенсус. По суті, цей консенсус  ще належить сформулювати, звільнивши громадську думку від тиску фобій та стереотипів, нав’язаних усіма інструментами маніпулювання свідомістю – від радянської пропаганди до сучасних “темників”. Необхідно створити механізми, які б забезпечили постійний та дієвий зв’язок між суспільством і владою: від загального гарантування свободи медія, системи доступу до інформації, до створення спеціалізованих громадських експертних і дорадчих рад та інших установ.
              Дослідження показало, що лише за допомогою послідовних конкретних кроків, поетапного досягнення основних демократичних, соціально-економічних, законодавчо-правових стандартів ЄС ( вступ до СОТ; отримання статусу країни з ринковою економікою; створення зони вільної торгівлі; адаптація українського законодавства до європейських норм; забезпечення реального захисту прав і свобод людини, свободи ЗМІ, незалежності судів;) Україна може стати повноправним членом ЄС.      


                             
                                          Література
1.    Багатовекторність  української політики має тенденцію до скорочення до одиниці// Закон і бізнес.- 1999.- 13 лютого.- с. 3
2.    Бубкін В. “Україна на шляху до європейської інтеграції”// національна безпека і оборона.- 2000.- №9.- с. 8
3.    Бураковський І., Немиря Г., Павлюк О. “ Дорога в майбутнє – дорога в Європу”:Європейська інтеграція України.- К., 2000.- 108 с.
4.    Вестервеллі Г. “Розширення Євросоюзу і демократії у Європй”//День.- 2002.-12 квітня.- с. 6
5.    Губерський Л.В. “Україна - ЄС”:формування нової стратегії взаємовідносин.-1999 - Вип. 13.- Ч.1.- с. 3-7
6.    “ Європейський вибір” України  без “ українського вибору”ЄС// Політика і час.- 2002.- №11.- с. 61-71
7.    Ковальова О. “Україна-Європейський Союз: інтеграційний потенціал і проблеми співробітництва”// Людина і політика.- 2002.- №6.- с. 22-30
8.    Ковальова О.” Громадянська думка на заході і на сході Європи щодо розширення Євросоюзу”//Трибуна:всеукраїнська газета.- К.- 2005.- №36.- 1 березня - с. 7
9.    Косюк Л. “Розширення Євросоюзу: наслідки для України”//Шлях перемоги.-2001.- 21 листопада.- с. 3
10.     Кублицький Д. “ Чи є Україна неперспективною для Євросоюзу?”// День.-2000.- 20 липня. - с. 6
11.     Нова зовнішня політика для нової України// Національна безпека і оборона.-2004.- №9.- с. 5-12
12.     Полохало В. “ Середній українець-соціальна основа негромадянського суспільства”// Політична думка.- 1999.- №4.- с. 32
13.     Рудяков П. “ Європейський Союз - Україна: еволюція підходів”//Політична думка.- 2002.- №1.- с. 87-96
14.     Рябчук.М. “Кінець української багатовекторності”// Сучасність.- 2002.- №12.- с. 58-83
15.     Сіденко В. “ Прорив в Європу - яким чином?”// Політика і час.- 1999.- №11.-с. 22
16.     Сушко А..,  Филипчук В. “ Заява на членство в ЕС: сроки и варианты для  Украины”// Зеркало недели.- 2005.- 5 февраля.- с. 5
17.     Угода про Партнерство і Співробітництво між Україною та ЄС/ www. rada.Kiev.ua
18.     Україна допомогла Євросоюзу повірити в свої сили// День: всеукраїнська газета.- К.- 2005.- №36.- 1 березня.- с. 3
19.    Шпек Р. “ путь в ЭС одолеет лишь идущие”// Зеркало недели.- 2003.- 22 марта.- с. 2
20.     Яворська Г. Про перспективи “статусу сусідства” у відносинах України з ЄС// Дзеркало тижня.- 2003.- 25 січня.- с. 5


 
 

Студентські статті