Зайнятість в умовах ринкової економіки




Зміст

Вступ 3
Розділ І. Історія вчень про зайнятість 5
1.1 Класична і неокласична теорії зайнятості 5
1.2 Теорія К. Маркса про зайнятість і безробіття 8
1.3 Теорія зайнятості Д. Кейнса та неокейнсіанців 9
1.4 Інституціоналізм та концепція економіки пропозиції 11
Розділ ІІ Зайнятість в умовах ринкової економіки 14
2.1 Поняття та типологія зайнятості 14
2.2 Безробіття 22
Висновки 38
Список використаних джерел та літератури 41



Висновки
Таким чином, провівши дане дослідження ми можемо зробити наступні висновки:
Класична теорія зайнятості розглядається у працях таких відомих економістів минулого, як А. Сміт, Д. Рікардо, Ж. Сей та ін. Класики вважали, що ринкова система здатна забезпечити повне використання ресурсів, у тому числі й ресурсів робочої сили. Вони стверджували, що повна зайнятість є нормою ринкової економіки, а найкращою економічною політикою – політика невтручання держави. Маркс, як відомо, не ставив завдання поліпшення, вдосконалення капіталізму. Але його глибокі дослідження є важливими для розуміння сутності та причин безробіття, його впливу на становище робітничого класу.
Теорія зайнятості посідає значне місце в економічному вченні Маркса та базується на трьох найважливіших положеннях: теорії додаткової вартості;  теорії зростання органічної будови капіталу; законі народонаселення.
За теорією Кейнса і його послідовників, при капіталізмі не існує жодного механізму, який би гарантував повну зайнятість, що причини безробіття та інфляції криються не в зовнішніх причинах, а у самій цій економічній системі, що не є і не може бути саморегульованою.
В той же час, кейнсіанці відкидають положення про те, що ставка відсотка здатна з’єднати і відрегулювати зливну трубу заощаджень і кран інвестицій та що ціни і зарплата не можуть бути еластичними в напрямку зниження.
Зазначимо, що під активним регулюванням зайнятості розуміються попереджувальні заходи держави щодо ефективного впливу на рівень зайнятості через збалансованість попиту і пропозиції. Така політика обумовлює високопродуктивну і вільно обрану зайнятість, що тісно пов’язана з державним регулюванням у сфері зайнятості.
Зайнятими вважаються лише ті, хто є працеактивними і пропонують свою робочу силу на ринку праці, що забезпечує взаємодію власників робочої сили з її споживачами
За тривалістю робочого часу зайнятість буває: повна, неповна, явна неповна, прихована неповна та часткова.
Варто підкреслити, що класифікація за статусом в зайнятості містить такі групи: наймані робітники, роботодавці, особи, що працюють на індивідуальній основі, неоплачувані працівники сімейних підприємств, члени колективних підприємств.
Протилежним до зайнятості населення є безробіття – економічна категорія, що відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення. В умовах ринкової економіки вона є циклічним явищем на ринку праці, що виражається у перевищенні пропозиції робочої сили над попитом на неї.
Безробітні – працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність відповідної роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, шукають роботу та здатні приступити до праці.
Ведучи мову про  досягнення ефективної зайнятості населення значною мірою зазначимо, що йому сприяє розробка і виконання програм зайнятості населення, що формується як на місцевому, так і державному рівнях.
Президентом України затверджено Державну програму зайнятості населення. Програма є механізмом реалізації державної стратегії сприяння зайнятості населення в Україні.
Мета Програми – забезпечення проведення державної політики зайнятості населення, запобігання масовому безробіттю внаслідок структурної перебудови економіки, створення додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і нездатні з незалежних від них причин на рівних конкурувати на ринку праці, а також щодо соціального захисту безробітних шляхом реалізації законів України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та “Про зайнятість населення”.
Виконання Державної програми дозволить значною мірою поліпшити ситуацію на ринку праці та створить умови для досягнення ефективної зайнятості.

 
Список використаних джерел та літератури


1.    Закон України “Про зайнятість населення” // Закони України. – К.: Ін-т законодавства, 2005. – т.1. – С 252-268.
2.    Закон України “Про затвердження Державної програми зайнятості населення” // Голос України. - 2007. – № 76..
3.    Закон України “Про колективні договори і угоди” // Закони України. – К: Ін-т законодавства, 2005. – Т.6. – С 5–10.
4.    Закон України “Про оплату праці” // Закони України. – К.: Ін-т законодавства, 2005. – Т.8. – С 210-218.
5.    Закон України “Про підприємства в Україні” // Закони України. – К: Ін-т законодавства, 2005. – Т.1. – С 310-331.
6.    Указ Президента України “Про затвердження Концепції подальшого реформування оплати праці в Україні” від 25 грудня 2000 р. № 1375/2000.
7.    Указ Президента України “Про Основні напрями політики щодо грошових доходів населення України” від 7 серпня 1999 р. № 969/99.
8.    Указ Президента України “Про Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року” від 3 серпня 1999 р. № 958/99.
9.    Послання Президента України до Верховної Ради України // Уряд. кур’єр. - 2003. - 18 квіт.
10.    Про концепцію побудови національної статистики України та Державної програми переходу до міжнародної системи обліку та статистики: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 326.
11.    Рекомендації щодо визначення заробітної плати працюючих залежно від особистого внеску працівника в кінцеві результати роботи підприємства: Затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31 березня 1999 р. №44.
12.    Про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвивиються: Конвенція МОП від 3 червня 1970 р. № 131.
13.    Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів: Конвенція МОП від 23 червня 1975 р. № 142.
14.    Про сприяння зайнятості і захист від безробіття: Конвенція МОП від 21 червня 1988 р. № 168.
15.    Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України: Наказ Мінстату України від 7 липня 1995 р. № 171 за погодженням з Мінекономіки України, Мінпраці України, Мінфіном України. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 серпня 1995 р. №287/823.
16.    Абрамов В. М., Данюк В. М., Гриценко А. М., Колот А. М., Чернов В. I. Нормування праці. –К.: ВШОЛ, 1995.
17.    Аведян Л Й. Управління людськими ресурсами на підприємстві: Авто-реф. диск. е. н.–Харків, 2000.
18.    Баланда А. Л Неформальна зайнятість (методологія і методика дослід-ження): Автореф. дис к. е. н. – К., 1999.
19.    Богданова Т. І. Організаційно-економічні аспекти формування структур-них трудових ресурсів: Автореф. дис. к. с н. – Хмельницьк, 1998.
20.    Головко М. Л., Пастухов В. П. Зайнятість населення України. – К., 1998.
21.    Економіка праці: Посібник. – Львів, 1999.
22.    Завіновська Г Т. Економіка праці. – К.: Вища шк., 2000.
23.    Захожай В. Б, Калина А. В. Статистика труда и занятости. – К.: МАУП, 2000.
24.    Калина А. В Организация и оплата труда в условиях рынка. – К.: МАУП, 2001.
25.    Костішина Т. А. Оплата праці на підприємствах торгівлі різних форм власності: Автореф. дис. к. е. н. –К., 1998.
26.    Кощеев А. А., Крищук Т. А., Украинец С. Я. Рынок и социальная защита населения. –К.: УкрНИИТИ, 1991.
27.    Лебедев О. Т., Канъковская А. Р., Филиппова Т. Ю. Основы экономики. – СПб.: ИД “МиМ”, 1997.
28.    Левченко О. М. Підвищення якості трудового потенціалу: Автореф. дис. к. е. н.– Кіровоград, 1998.
29.    Левчук Н. М. Демографічні втрати України у період сучасної соціально-економічної кризи: регіональні особливості: Автореф. дис. к. є. н. – К, 1998.
30.    Маркс К. Капитал: Соч. –Т. 23.
31.    Матишенко С. Наши перспективы по данным ООН // Вечерние вести. – 2001.– 1 січ.
32.    Мікловда В В. Ринок праці та механізм його функціонування: Автореф. дис. к. е. н. – Львів, 1999.
33.    Рощин С Ю., Разумова Т. О. Экономика труда. – М.: Инфра-М, 2000.
34.    Статистика: Підручник / С. С. Герасименко та ін. – К.: КНЕУ, 1998.
35.    Хомич О. І. Відтворення трудового потенціалу села і зайнятість (регіональний аспект дослідження). – Львів, 1997.
36.    Яковлев Р., Фёдорова М. Формирование и порядок определения цены рабочей силы // Проблемы труда. – М., 1995. –№ 12.


 
 

Студентські статті