Економіко-математичні методи в управлінні ризиками комерційного банку





ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ РИЗИКІВ У
БАНКІВСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………………………..……..5
1.1. Сутність банківського ризику……………………………………………………..5
1.2. Класифікація банківських ризиків…………………………………………...…..10
1.3. Основні підходи щодо управління ризиками у банківській діяльності……….19
РОЗДІЛ 2. МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ РИЗИКІВ
КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ………………………………………………………...……28
2.1. Методи оцінки банківських ризиків………………………………………...……..28
2.2. Моделі управління ризиками комерційних банків………………………………..41
2.3. Динамічна модель розподілу банківських ресурсів з урахуванням ризику….….51
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ ВАТ «ОЩАДБАНК»……..………..57
3.1. Вимірювання і оцінка банківських ризиків ВАТ «Ощадбанк»
 за 2006 – 2007 рр……………………………………………………………………….57
3.2. Застосування моделі управління банківськими ризиками на прикладі
ВАТ «Ощадбанк»……………………………………………………………………..….63
3.3. Шляхи підвищення ефективності дії систем управління ризиком у
ВАТ «Ощадбанку» ………………………………………………………………...…….65
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………...75
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………..80
ДОДАТКИ………………………………………………………………………………..83



ВИСНОВКИ

За своєю природою банківська справа передбачає необхідність проведення операцій, пов'язаних з різного роду ризиками. Органи банківського нагляду повинні розуміти характер цих ризиків і стежити за тим, щоб банки адекватно їх оцінювали і вміли ними управляти. У цілому банківська сфера характеризується вищою ризиковістю порівняно з іншими видами діяльності. Ця особливість зумовлена специфікою тих функцій, які виконує кожний комерційний банк. Банки мають багато партнерів, клієнтів, позичальників, фінансовий стан яких безпосередньо впливає на їхнє становище. Це змушує банк регулярно уточнювати своє місце на ринку, давати оцінку ризику тих або інших подій, переглядати відносини з клієнтами й оцінювати якість власних активів і пасивів, отже, коректувати свою політику в області управління ризиками.
На вербальному рівні ризик можна трактувати як міру можливого несприятливого відхилення від сподіваного (чи бажаного) результату того чи іншого управлінського рішення, яке може призвести до втрати банком частини прибутків, до збитків, шкоди іміджу банку, а в екстремальних випадках становить загрозу його існуванню.  Але в той же час чим нижчий рівень ризику, тим нижча і ймовірність отримати високий прибуток.
Оптимізація методів та технології управління ризиками в банках стало однією з основних передумов набуття конкурентної переваги, залучення клієнтів та збільшення прибутковості банківського бізнесу. Усе це припускає розробку кожним банком власної стратегії управління ризиками, тобто основ політики прийняття рішень таким чином, щоб вчасно і послідовно використовувати всі можливості розвитку банку й одночасно утримувати ризики на прийнятному і керованому рівні. Досягнути поставлених цілей можна шляхом створення комплексної системи управління ризиками, яка реалізується шляхом вжиття конкретних заходів
У банківській практиці застосовується безліч методик управління ризиками. Одні базуються на найпростіших розрахунках, інші — на складних, наприклад, із застосуванням статистичних симуляцій на основі даних про поточні операції, або — з використанням динамічного моделювання. Вибір методики не в останню чергу залежить від особливостей діяльності банківської установи. Особливо важливо виміряти і/або чисельно визначити рівень якогось конкретного виду ризику або сукупного ризику.
Аналіз ризиків можна поділити на два види, які доповнюють один одного: якісний і кількісний. Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції у даній сфері економічної діяльності. Його головна мета - визначити чинники ризику, області ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики. При  кількісному аналізі ризику необхідно визначити розмір, як окремих ризиків, так і ризику проекту в цілому.
Для кількісного оцінювання банківських ризиків використовують статистичні та аналітичні методи, а також методи експертних оцінок. Серед статистичних методів оцінки банківського ризику варто виокремити метод Монте-Карло, метод дискримінантного аналізу, модель Чессера, Дюрана, VaR-метод. Статистичні методи оцінки банківського ризику потребують значних масивів даних, яких може просто не бути. Тому через нестачу чи брак інформації здебільшого доводиться застосовувати експертні методи.  Існує кілька різновидів евристичних методів. Широко відомими є метод Делфі, «дерева рішень», «коефіцієнтного аналізу», метод рейтингів. В основі аналітичного методу лежить класичне правило ринкової економіки про те, що більший ризик пов'язаний з більшим доходом. Найбільш відомими серед аналітичних методів є метод дюрація, стрес-тестінг, геп-аналіз.
З розвитком ринкової економіки посилюється нестійкість банківської системи.  Багато комерційних банків, особливо спеціалізованих, розраховують лише окремі види ризиків по різних напрямках банківської діяльності, проте перспективним являється також визначення сукупного розміру  ризиків банку, який включає оцінку і прогнозування його величини і дотримання нормативів ліквідності.
У роботі також розглянута модель дохід-ризик, на основі якої здійснюють діяльність управління інвестуванням, обґрунтовують доцільність реструктуризації організаційних структур комерційних банків.
Однією із найпопулярніших методик аналізу ризику банківської діяльності є модель Дюпона, або декомпозиційний аналіз прибутковості власного капіталу, що досліджує залежність між показниками прибутковості і ризику банку та виявляє вплив окремих чинників на результати його діяльності.
Слід наголосити, що одним із поширених методів оцінки банківських ризиків, особливо ризику ліквідності, є  використання методів непараметричної статистики, в основу якої покладено нормативну модель системного аналізу фінансової звітності, тобто це  сукупністю показників, упорядкованих за темпами зростання.
Розподіл банківських ресурсів здійснюється при виконанні операцій у часі. Однією з найважливіших характеристик цих операцій є обов’язкова наявність ризику їх успішного проведення. За цих умов  набувають актуальності  динамічні розподільні моделі, що враховують ризик.
Успішність діяльності банківських установ суттєво залежить від прийнятої концепції управління ризиками. Досконалість системи управління ризиками, яку має зробити кожен банк, значною мірою визначається вибором інструментів оцінювання ризиків та методів урахування їх у поточній діяльності банківських установ. Для банківської діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а його передбачення та зниження до мінімального рівня, тобто застосування різних методів управління ризиками.
Найсуттєвішими категоріями ризику в банківській системі України є кредитний ризик, ризик ліквідності та процентний ризик.  Тому саме цим ризикам була приділена основна увага при здійсненні аналізу банківських ризиків ВАТ «Ощадбанк».
Кредитний ризик – це нездатність партнера (клієнта) виконувати свої контрактні зобов'язання. Для оцінювання якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику розраховувались такі показники: коефіцієнт покриття класифікованих позик; питома вага зважених класифікованих позик; коефіцієнт питомої ваги проблемних позик; коефіцієнт питомої ваги збиткових позик.
Коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих ВАТ «Ощадбанк» за 2005 – 2007 рр. став нижчим на 0,11 (53,97 %) у 2006 році порівняно з попереднім роком та на 0,03 (30,27) у 2007 році. Коефіцієнта покриття зважених класифікованих позик суттєво поліпшився  у 2006 році, проте, незважаючи на це, його значення протягом досліджуваного періоду було на низькому рівні, за прийнятою рейтинговою оцінкою CAMEL відноситься до незадовільних значень у 2005 р., у 2006 р. оцінка фінансового стану банку має посереднє значення, а у 2007 р. його значення можна розцінювати як граничне. Зменшення коефіцієнт проблемних позик свідчить про поліпшення кредитної діяльності банку на 56,31%, або 14  п.п у 2006 році та 26,47 %, або 3 п.п. у 2007 році. Тенденцію до поліпшення має і коефіцієнт збитковості позик, який знизився у 2006 р. на 10 п.п. (з 17 % до 6 %), а у 2007 р. – 3 п.п. (з 6% до 3%). Якщо така сама тенденція спостерігалась і в попередніх періодах, то можна зробити висновок про сильну роботу «Ощадбанку» з управління якістю активів.
З кредитним ризиком тісно пов’язаний також процентний ризик — імовірність втрати банком у результаті перевищення процентної ставки, що була сплачена за залученими ресурсами, над процентною ставкою за виданими кредитами. Аналіз процентного ризику ВАТ “Ощадбанк” за 2005 – 2007 рр. був проведений  за допомогою методу GAP, що ґрунтується на виділенні чутливих вимог і зобов’язання банку. В результаті аналізу узагальнених індикаторів процентного ризику було виявлено негативний геп. Це дало змогу ВАТ «Ощадбанк» протягом аналізованого періоду одержати додатковий прибуток  за умови загального зниження рівнів основних процентних ставок. За таких умов ВАТ «Ощадбанк» бажано зберігати негативне значення їх гепів за рахунок: скорочення термінів зобов’язань, зростання частки кредитів із фіксованою ставкою, збільшення термінів вкладень у цінні папери та їх загального обсягу тощо.
Оцінку ризику ліквідності ВАТ «Ощадбанк» було проведено, використавши методи непараметричної статистики.  В результаті було визначено динамічний індикатор ліквідності і платоспроможності банку на базі даних за 2005 – 2007 роки, який залишився стабільним і зберігає протягом тривалого часу позитивне значення на рівні 0,38, що є позитивною тенденцією, яка свідчить про низький ризик ліквідності.
Для визначення загального ризику ВАТ «Ощадбанк» була застосована методика декомпозиційного аналізу власного капіталу (модель Дюпона). Дана модель управління банківськими ризиками допомагає не тільки визначити ступінь ризику, але й дослідити залежність прибутковості від величини ризику і як за допомогою збільшення ризикованості проведення операції можна досягти її більшої прибутковості. В результаті аналізу динаміки відносних показників, які характеризують прибутковість банку, можна сказати, що ВАТ «Ощадбанк» ефективно використовував наявні ресурси у 2006 році, про що свідчить коефіцієнт прибутковості активів ROA, який зріс на 1,04 % у 2006 р. та знизився на 0,18% у 2007 р., що є негативно. Аналіз коефіцієнта прибутковості капіталу ROE за 2005 – 2007 рр. вказує на те, що банк працює не досить ефективно, оскільки показник за останні три роки не досягнув 10%. Проте, спостерігається позитивна тенденція щодо його зростання. Це означає, що банк з кожним роком все ефективніше використовує капітал.  Позитивно слід оцінити  зниження мультиплікатора капіталу на 5,8 % у 2006 р., порівняно з 2005 р, оскільки це означає зменшення загального ризику банку. У 2007 році спостерігається збільшення мультиплікатора капіталу на 2,3%. Що вищим є значення мультиплікатора капіталу, то вищим буде й ризик.
Загалом, виходячи з результатів аналізу якості кредитного портфеля з погляду ризику, процентного ризику, ризику ліквідності та загального ризику банку, можна зробити висновок про сильну роботу ВАТ “Ощадбанк” щодо управління банківськими ризиками, тому банку необхідно і надалі проводити обережну кредитну політику, ретельніше підходити до оцінювання платоспроможності позичальників на стадії надання кредитів, приділяти увагу цільовому використанню наданих позик та контролю за діяльністю позичальника з метою своєчасного виявлення негараздів та запобігання можливих втрат за позиками, поліпшити управління активами й пасивами, моніторинг процентного доходу та витрат, процентного спреду. Отже, ризик – це невід’ємна частина діяльності банків, тому система управління банківськими ризиками повинна застосовувати ефективні та сучасні засоби мінімізації можливих витрат в процесі їх функціонування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 15 березня 2006 року.
2.    Банковские риски : учебное пособие / кол. авторов ; под ред. д-ра экон. наук, проф. О.И. Лаврушина и д-ра экон. наук, проф. Н.И. Валенцевой. - М.: КНОРУС, 2007. - 232 с.
3.    Бобиль Володимир. Сучасний ризик-менеджмент у банківській діяльності: теоретичний аспект // Вісник Національного Банку України. – К. – 2008. – №11. – С.  28 – 32.
4.    Вітлінський В. В., Великоіваненко Г. І. Ризикологія в економіці та підприємництві: Монографія. — К.: КНЕУ, 2004. — 480 с.
5.    Вітлінський В. В., Верченко П. І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2000. — 292 с.
6.    Грюхинг Х. ванн, Брайович Братанович С. Анализ банковских рисков. Система оценки корпоративного управления и управления финансовым риском / Пер. с анг.; вспуп. сл. д. э. н. К. Р. Тагирбекова – М: Издательство «Весь Мир», 2007. – 304 с.
7.    Дмитров Сергій, Меренкова Ольга, Левченко Леся. Моделювання оцінки ризиків використання послуг банків з метою легалізації кримінальних доходів або фінансування тероризму // Вісник Національного Банку України. – К. – 2009. – №1. – С.  54 – 59.
8.    Долінський Л., Галкін А. Імовірнісні моделі оцінки ризмку неплатежу та визначення вартості  облігалій. Інформаційно-кібернетичні аспекти інноваційного розвитку підприємства // Економіст.  – 2000. –№10. –С.26 –29.
9.    Камінський Андрій. Аналіз систем ризик-менеджменту в банках України  // Банківська справа: Науково-практичний журнал. – К. – 2005. – №6 – С. 10 –19.
10.    Карчева Ганна. Використання методів непараметричної статистики для оцінки ризику ліквідності банків // Вісник Національного Банку України. – К. – 2007. – №7 – С. 31 – 34.
11.    Киселева Ирина Анатольевна. Коммерческие банки: модели и информационные технологии в процедурах принятия решений. — М.: Едиториал УРСС, 2002. — 400 с.
12.    Конюховський П.В. Микроэкономическое моделтрование банковской деятельности. – СПб: Питер, 2001. – 224 с.
13.    Корнійчук М., Совтус І. Ризик і надійність. Економіко-стохастичні методи й алгоритми побудови та оптимізації систем: Монографія. — К.: КНЕУ, 2000. — 212 с.
14.    Лавінський Р. В., Пшенишюк О. С., Устенко С. В., Маранов О. Д. Моделювання економічної динаміки: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2006. – 276 с. 
15.    Мельничук Марина. Проблеми впровадження нових рекомендацій Базельського комітету щодо управління ризиками в банках України // Банківська справа: Науково-практичний журнал. – К. – 2005. - №5 – С.76-82.
16.    Нікітін А. В. Ситуаційне моделювання банківської діяльності: Навч. посібник. – К.:КНЕУ, 2002. – 153 с.
17.    Парасій-Вергуненко І. М. Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 347 с.
18.    Пернарівський Олександр, Венерова Наталія. Стратегія управління ризиками банківського споживчого кредитування // Вісник Національного Банку України. – К. – 2008. – №5. – С.  40 – 43.
19.    Прасолова Світлана. Проблеми оцінки та управління процентним ризиком комерційних банків: актуальні аспекти // Вісник Національного Банку України. – К. – 2007. – №9 – С. 36 – 39. 
20.    Примостка Л. О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі: Монографія. — К.: КНЕУ, 2002. — 316 с.
21.    Примостка Л. О. Банківський менеджмент. Хеджування фінансових ризиків: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998. — 108 с.
22.    Примостка Людмила. Економічні ризики в діяльності банків/ М.Примостка // Банківська справа: Науково-практичний журнал. – К. – 2004. – №3. – С.16-23.
23.    Старовойт-Білоник Ксенія. Оптимізаційна модель «дохідність-ризик» у фінансовому механізмі інвестиційної діяльності комерційних банків // Банківська справа: Науково-практичний журнал. – К. – 2008. – №6 – С. 27 –33.
 
 

Студентські статті