Застарілі слова, їх функції у текстах різних стилів




Зміст
Вступ 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЕКСИЧНОГО ЗАПАСУ МОВИ 5
1.1 Лексикологія та лексичний запас мови 5
1.2 Проблема лексичного запасу мови 10
РОЗДІЛ 2 ЗАСТАРІЛІ СЛОВА ТА ЇХ ФУНКЦІЇ У ТЕКСТАХ РІЗНИХ СТИЛІВ 12
2.1 Застарілі слова та їх класифікація 12
2.2 Функції застарілих слів у текстах різних стилів 17
Висновки 23
Список використаних джерел та літератури 25


Висновки

Таким чином, провівши дане дослідження ми можемо зробити наступні висновки:
Лексикою називають словниковий склад мови, причому, коли говорять про словниковий склад мови, мають на увазі слова в їх індивідуальних (лексичних - на противагу граматичним) значеннях. Кожне слово є позначенням певної реалії, - саме ця здатність слів позначати ті або інші предмети, ознаки, явища дійсності й характеризує слова як одиниці лексики.
Деякі слова (або значення слів) сприймаються як застарілі (архаїзми й історизми), інші - як нові, ще не цілком "звичні", що не повністю закріпилися в літературній мові. Стилістична значимість слів не залишається незмінною (окремі застарілі слова повертаються в активний фонд словника з новими значеннями; спеціальні терміни в ряді випадків, іноді видозміна значення, стають загальновживаним і т.д.).
Розділ науки про мову, у якому вивчається лексика, називається лексикології. Історична лексикологія вивчає історію слів, словникового складу мови в цілому.
До застарілої лексики відносять слова, які вийшли із вживання, серед них розрізняють історизми й архаїзми.
Історизми - це слова, які перестали вживатися у зв'язку зі зникненням позначуваних ними предметів й явищ. Історизми зустрічаються в основному текстах про минуле (як в наукових, так й у художніх).
Архаїзми - це слова, які перейшли в пасивний запас у зв'язку з тим, що в позначуваних ними - та існуючих донині – предметів, явищ, понять з'явилися інші назви. Залежно від того, який аспект слова застарів, виділяють різні типи архаїзмів:
лексичні - застаріло саме слово, його звуко-літерний комплекс більше не використовується, а значення виражається іншою лексичною одиницею:
семантичні - слово існує в сучасній українській мові, але втратило одне або кілька значень.
фонетичні - змінився звуковий вигляд слова, що відбивається й у його написанні.
словотворчі - застаріла словотворча структура слова.
граматичні - застаріли окремі граматичні форми слова.
Старіння слів - це процес, і різні слова можуть перебувати на різних його стадіях. Ті з них, які ще не вийшли з активного вживання, але вже вживаються рідше, ніж раніше, називаються застаріваючими.
Застарілі слова використовуються в різних функціях. Наприклад, вживаючись для позначення предметів й явищ, вони виконують номінативну функцію (у науково-історичних працях і т.п. ). У художніх творах на історичні теми ця лексика виконує вже номінативно-стилістичну функцію - не тільки позначає реалії, але й створює певний колорит епохи. Застарілі слова можуть використовуватися в художньому тексті для вказівки на час, у який відбувається дія. Застарілі слова (переважно архаїзми) можуть виконувати й власне стилістичні функції, з виразними засобами, надаючи тексту особливу врочистість.
 
Список використаних джерел та літератури

1.    Базанова А.Е., Рыжкова Н.В. Русская литература XIX и XX веков. – М.:
Юристъ, 1997. – 541 с.
2.    Білик І. Меч Арея: Роман. – К., 1990. – 195 с.
3.    Деркач А.Г. Функції слов’янізмів у лексиці Шевченка // Наукові записки КДУ: Зб. філол. фак-ту. – 1939. – № 1;
4.    Дзира Я. До питання про джерела архаїзмів у мові творів Тараса Шевченка // Українська мова і література в школі. – 1961. – № 5.
5.    Єрмоленко С. Нариси з української словесності: Стилістика і культура мови. – К.: Довіра, 1999. - С. 270-284
6.    Загребельний П. Євпраксія: Роман. – К., 1987. – 369 с.
7.    Загребельний П. Я, Богдан: Роман. – К., 1983. – 291 с.
8.    Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич, 1994. - 218 с.
9.    Іванченко Р. Гнів Перуна: Роман. – К.,1982. – 321 с.
10.    Іванченко Р. Отрута для княгині: Роман. – К., 1995. – 259 с.
11.    Кожина М.  Стилистика русского языка – М.: Просвещение, 1983. – С. 66-82
12.    Культура мови вчителя: Курс лекцій / за заг. ред. О.Г. Муромцевої. - Харків: Гриф, 1998. – С.162-172
13.    Литература: Справочник школьника/Сост. Н.Г. Быкова./. – М.: Филолог,
1995. – 487 с.
14.    Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови: Підручник. – К.: Вища шк. , 2003
15.    Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. – К.: Наук. думка, 1976. – 287с.
16.    Пономорів О.Д. Стилістика  української мови: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доповн. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. -  С. 5-18
17.    Рогаль М.С. Книжна мова як одно з джерел історичної військової термінології в поезіях Т.Г.Шевченка // Джерела мовної майстерності Т.Г.Шевченка. – К., 1964. – 38 с.
18.    Сімович В. Дещо про Шевченкову архаїзовану мову // Сімович В. Українське мовознавство: Розвідки й статті. – Т.2. – Оттава, 1984;
19.    Сучасна українська літературна мова: Стилістика. – К.: Наукова думка, 1973. – С. 561-582
20.    Фомин М.И. Современный русский язык. Лексикология. – М.: Высшая школа, 1978. – 366 с.
21.    Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови. – К.: Рад. шк., 1962. – С. 41-85
22.    Шмелёв Д.Н. Современный русский язык. – М.: Просвещение, 1977. – 415 с.



 
 

Студентські статті