Емоційно забарвлена лексика в поезії шістдесятників




План
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Емоційно забарвлені слова у творчості поетів-шістдесятників:
 1.1 Проблема визначення поняття………………………..…………..………8
 1.2 Семантичне розмаїття емоційної лексики в поетичній творчості поетів-шістдесятників…………………………………………………………………...13
РОЗДІЛ ІІ. Семантико-дериваційні засоби створення експресії у творах поетів-шістдесятників:
2.1.    Слова із суфіксами суб’єктивної оцінки…………………………….38
2.2.    Оказіональні неологізми……………………………………………...52
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….56
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………....59


Висновки
    У першому розділі  визначено поняття емоційно забарвленої лексики, під якою розуміємо лексику, яка крім понятійного, має ще й емоційне значення, тобто може вказувати на позитивну або негативну оцінку. Експресивні слова служать для вираження почуттів, емоцій, здатні викликати  певні уявлення й асоціації. Аналіз основних семантичних груп емоційно забарвленої лексики дозволив виокремити синонімічні ряди слів, які, основуючись на семантичній схожості, виявляють різноманітність емоцій та почувань. Багате віддзеркалення в лексиці знайшла майже вся гама почуттів людини. Однак з’ясовано, що автори переважно вживають лексику негативного забарвлення. Серед морфологічних засобів  експресивності мови посідають як службові, так і самостійні частини мови. Привертають особливу увагу індивідуально-авторські вживання слів, в основі яких лежить творча фантазія митця, який створює суб’єктивний образ об’єктивного світу. Емоційність таких новотворів головним чином ґрунтується на такій ознаці, як специфічність і ненормативність. Через призму цих ознак сприймаються найтонші семантичні нюанси оказіоналізмів. Поширеними у поезіях є неологізми, утворені за допомогою зменшувально-пестливих суфіксів від абстрактних іменників, іменників-топонімів, особливою колоритністю відзначаються оказіональні неологізми, утворені від особових займенників, числівників, деяких обставинних прислівників. Залежно від стилістичної заданості висловлювання вони породжують експресію ліризму, пафосу чи іронії. Яскравою експресивністю виділяються слова, утворені за допомогою префіксів. Одним із виразово-експресивних засобів є поетичні слова. З цією лексикою асоціюються особливі, небуденні уявлення, тому вживання її звичайно обмежується мовою поезії (наприклад, звечоріння, надхмарний). Серед емоційно забарвленої лексики зустрічаємо у мові поезій так звані розмовно-просторічні слова, які можуть мати іронічний, жартівливий характер. Також серед розмовно-просторічних слів існують і такі, що сприймаються як знижені, згрубілі або вульгарні. Для створення урочистого фону автори часто використовують так звану книжну лексику, а саме слова старослов’янського походження. З’ясовано, що експресія належить до тимчасових і змінних явищ, вона може модифікуватись, рухаючись від контексту до контексту. Досить часто для створення своєрідного експресивного ефекту, який досягається через збільшення виражальної сили окремої лексеми за допомогою контрасту, залучаються до художньої мови іншостильові або іншосистемні лексичні одиниці. Так, наприклад, емоційність властива історизмам та архаїзмам, які сприймаються як контраст до загальновживаних та узвичаєних слововживань.
    У другому розділі проаналізовано емоційно забарвлену лексику із словотворчими афіксами. З’ясовано, що суфікси пестливості, здрібнілості або згрубілості здатні вносити в семантику слова різні відтінки емоцій: зневагу, ласкавість, гнів, ніжність, симпатію, доброзичливість, осуд, іронію тощо. Оцінні суфікси з позитивним забарвленням можуть сполучатися з основами, як з конкретним так і абстрактним значенням. Серед твірних основ з конкретним значенням більше лексем, пов’язаних із загальними назвами людей та інших живих істот. Також стверджуємо думку, що суфікси суб’єктивної оцінки можуть приєднуватись до слів, які уже містять у собі певне оцінне значення. Це передусім іменники на означення абстрактних явищ. До найпродуктивнішої групи лексики, яка виражає позитивне суб’єктивне ставлення мовця, належить група іменників на означення сімейних та родинних стосунків (дідусь, бабусенька, бабусечка, бабусенція, дочечка, матінка, ненька тощо). Численною є група іменників на означення різних живих істот, предметів (котик, годинничок тощо).   Для іменників є також характерне співіснування в межах одного слова негативної або позитивної оцінки, справжнє значення яких реалізує контекст. Досить часто ці нюанси важко вловити: висока лексика за певних умов набуває жартівливо-іронічної забарвленості, іноді лайливе слово може прозвучати лагідно, а лагідне зневажливо. Спостереження над мовним матеріалом дає можливість визначити такі контекстуальні засоби вираження позитивного емоційного забарвлення: поєднання емоційних іменників із прикметниками, займенниками, які несуть позитивну  забарвленість; зіставлення вихідної форми із словом, яке містить у своєму складі суфікси суб’єктивної оцінки; вживання прислівників поряд із емоційно забарвленими словами може вносити нових відтінків у значенні.  Отож поява у слові в залежності від контексту додаткових експресивних відтінків значно розширює зображувальні можливості лексики.
Мова поезій є дуже насиченою емоційно забарвленою лексикою, уведення якої в текст сприяє вираженню ставлення до зображуваного, переживань автора, що є обов’язковою умовою забезпечення емоційного впливу поетичного твору на читача.



















Список використаних джерел:
1.    Бойко Н. Експресивна лексика та її лексико-графічна інтерпретація // Дивослово. – 2000. - № 7. -  С.19-23.
2.    Бойко Н. Типи лексичної експресивності в українській літературній мові // Мовознавство. – 2002. - № 2-3. – С.10-21.
3.    Вінграновський М. С. Вибрані твори. – К. : Дніпро, 2004. – 832 с.
4.    Грещук В. В. Деякі теоретичні питання про словотвір прислівників // Мовознавство. – 1990. - № 2 – С.38-42.
5.    Драч І. Ф. Вибрані твори: В 2 Т. Т 1: Поезії / Передмова Л. Новиченка. – К. : Дніпро, 1986. – 351 с.
6.    Жаркова Л. П. Емоційно-оцінні назви осіб у системі художньо-зображальних засобів мови // Мовознавство. – 1970. - № 2. – С.78-80.
7.    Карпіловська Є. А. Суфіксальна підсистема СУЛМ : будова та реалізація. – К., 1999. – 298 с.
8.    Костенко Л. В. Вибране. – К. : Дніпро, 1989. – 559 с.
9.    Кочерган М. П. Слово і контекст : Лекс. сполучуваність і значення слова. – Львів: Вища школа, 1980. – 182 с.
10.     Кравченко М. В. Оцінні прикметники з позитивним емоційним забарвленням // Мовознавство. – 1977. - № 3. – С.89-92.
11.     Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990. – С.591.
12.     Лисиченко Л. А. Лексикологія сучасної української мови (семантична структура слова). – Х. : Вища школа, 1976. – 113 с.
13.    Мойсієнко А. К. До питання про експресивність // Стилістика української мови : Зб. Наук. Пр. – К., 1990. – 96 с.
14.    Мойсієнко А. К.  Експресивні відприкметникові назви // Українська мова і література в школі. – 1985 - № 1 С.31-34.
15.    Павличко Д. В. Золоте ябко. Поезії. – К. : Основи, 1998. – С.208.
16.     Павличко Д. В. Вогнище: Поезії. – К. : Радянський письменник, 1979. – 75 с.
17.     Полюга Л. Комплексний аналіз української суфіксальної підсистеми // Українська мова і література в школі. – 2000. - № 13 С.13.
18.     Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики. – К., 1988. – С.60.
19.     Світличний І О. У мене тільки слово. – Харків : Фоліо, 1994. – 431 с.
20.     Селігей П. Внутрішня форма назв емоцій в українській мові // Мовознавство. – 2001. - № 1 С.24-33.
21.     Симоненко В. А. На схрещених мечах : Вибрані твори. – К. : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – 384 с.
22.     Симоненко В. А.Твори: У 2 т. – т.1: Поезії. Казки. Байки / Упор. Г. П. Білоус, О. К. Лищенко. – Черкаси : Брама-Україна, 2004. – 424 с.
23.     Словник української мови : В 11 т. – К., 1970-1980.
24.     Стус В. Час творчості. – К. : Дніпро, 2005. – 704 с.
25.     Сучасна українська літературна мова / За ред.. А. П. Грищенка. – К., 1997. – С.222.
26.     Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія / За заг. ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1973. – 438 с.
27.     Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За заг. ред.               І. К. Білодіда. – К. : Наукова думка, 1973. – 588 с.
28.     Українська мова : Енциклопедія / Ред. кол. : В. М. Русанівський,           О. О. Тараненко (співголови), М. П. Зяблюк та ін. – К., 2000. – С.175.
29.     Чабаненко В. А. Норми словотворення і мовна експресія // Мовознавство. – 1980. - № 2 – С.13-20.
30.     Чабаненко В. А. Основи мовної експресії. – К. : Вища школа, 1984. – 167 с.
31.     Шаховский В. И. Типы значений эмотивной лексики // Вопр. языкознания. -  1994. - № 1. – С.21.



 
 

Студентські статті