Діяльність регіональних туристичних організацій




робота неповна

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТИПОЛОГІЯ ТУРИСТИЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 
1.1 Міжнародні туристичні організації 
1.2 Регіональні туристичні організації 
1.3 Національні туристичні організації 
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ОСНОВНИХ РЕГІОНАЛЬНИХ ТУРИСТИЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 
2.1 Організація економічного співробітництва та розвитку 
2.2 Азіатсько-Тихоокеанська туристична організація (Pacific Asia Travel Association - PATA) 
ВИСНОВКИ 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 
 

ВИСНОВКИ

Туристичні організації можна класифікувати за такими ознаками: національно-територіальна. суспільно-державна, за видом та сферою діяльності. До міжнародних туристичних організацій відносяться: Всесвітня туристична організація, Міжнародна асоціація повітряного транспорту та Міжнародна організація цивільної авіації .
Регіональні туристичні організації представлені двома організаціями, а саме: Організація економічного співробітництва та розвитку (Organization for Economic Cooperation and Development - OECD) та Азіатсько-Тихоокеанська туристична організація (Pacific Asia Travel Association - PATA).
Національні туристичні організації створюються з метою підтримки економічної стабільності розвитку туристичної індустрії та збільшення надходжень іноземної валюти. Основними видами діяльності національних туристичних організацій є просування туризму в Україні, а також бажання розширити співробітництво уряду і приватної індустрії туризму
Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) була створена у 1961 році. До її складу входять: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Іспанія, Ісландія, Ірландія, Італія, Канада, Корея, Люксембург, Мексика, Німеччина, Норвегія, Нова Зеландія, Нідерланди, Польща, Португалія, Словаччина, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія, Чилі.
Вищим органом ОЕСР є Рада, до складу якої входять по одному представнику від кожної країни-члена ОЕСР та представник Європейської Комісії. Секретаріат ОЕСР розміщується у Парижі. Керує Секретаріатом Генеральний секретар, якому допомагають 4 його заступники. Функціональними структурними підрозділами ОЕСР є комітети, до складу яких у якості експертів входять представники галузевих міністерств та відомств держав-членів, а також не членів ОЕСР. Фінансування ОЕСР забезпечується країнами-членами організації. Співробітництво між Україною та ОЕСР започатковано у 1997 році шляхом підписання КМУ та ОЕСР.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.    Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: Ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навчальний посібник. – К.: Знання України, 2002. – 358 с.
2.    Вачевський М. В., Скотний В. Г. Маркетинг в сферах послуг. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 232 с
3.    Гетьман В. І. Екотуризм чи екологічний туризм: теорія і реальність // Рідна природа. - 2002. - № 3. - С 24-29.
4.    Горбылева З.М. Экономика туризма: Учеб. пособ. - Мн: БГЭУ, 2004. - 478 с.
5.    Дурович А.П. Маркетинг в туризме: Учебное пособие. – Минск: Новое знание, 2003. – 496 с.
6.    Дурович А.П. Маркетинговые исследования в туризме: Учебное пособие. – Минск: Новое знание, 2002. – 348 с.
7.    Дурович А.П. Реклама в туризме: Учебное пособие. – Минск: БГЭУ, 2000. – 192 с.
8.    Европейский гостиничный маркетинг: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 224 с.
9.    Євдокименко В. К. Регіональна політика розвитку туризму (Методологія формування, механізм реалізації). - Чернівці: Прут, 1996. - 288 с
10.    Зорин И. В., Квартальное В. А. Энциклопедия туризма: Справочник. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 368 с.
11.    Ильина Е.Н. Туроперейтинг: организация деятельности: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 256 с.
12.    Квартальнов В.А. Туризм: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 320 с.
13.    Кириллов А.Г., Волкова Л.А. Маркетинг в туризме. – СПб.: Издательство СПб. университета, 1996. – 184 с.
14.     Котлер Ф., Боуэн Дж., Мейкенз Дж. Маркетинг. Гостеприимство и туризм: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1998.
15.    Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – К.: Альтерпрес, 2002. – 436 с.
16.    Малъсъка М., Худо В., Цибух В. Основи туристичного бізнесу: Навч. посіб. - Л.: Вид. центр ЛНУ, 2003. - 295 с
17.    Менеджмент туризма: Основы менеджмента: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 352 с.
18.     Менеджмент туризма: Экономика туризма: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 320 с.
19.     Нечаюк Л.І., Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 348 с.
20.     Папирян Г.А. Международные экономические отношения: маркетинг в туризме. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 160 с.
21.     Папирян Г.А. Менеджмент в индустрии гостеприимства (отели и рестораны). – М.: Экономика, 2000. – 207 с.
22.    Петранівський В.Л., Рутинський М.И. Туристичне краєзнавство: Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Д. Заставного. - К.: Знання, 2006. - 550 с.
23.     Туризм и гостиничное хозяйство / под. ред. Чудновского А.Д. – М.: ТАНДЕМ, ЭКМОС, 2000. – 400 с.



 
 

Студентські статті