Взаємовідносини людей в українській фразеології




Зміст


І. ВСТУП                                                                                                        3                                                                                                  

ІІ. РОЗДІЛ І. Відображення суспільних взаємовідносин в                       6
                         українській  фразеології


ІІІ. РОЗДІЛ ІІ. Відображення родинних зв’язків в українській
                           Фразеології                                                                          18


ІV. ВИСНОВКИ                                                                                            30


V. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА                                                               32
                                            
  Результати роботи дозволяють зробити такі висновки.
Головне місце серед національно-специфічних компонентів посідає мова. Вона стала виразником характерних рис української нації. Особливо проявив себе у фразеології менталітет та народна психологія , зокрема, це помітно у народних прислів’ях та приказках.
Національно-культурне значення фразеологічних одиниць пов’язане не з одним мовцем, а з етнічно-територіальною групою. Слова-компоненти, які входять до складу фразеологізмів, виражають відношення етнічних груп до своєї культури, історії, показують звички людей та особливості їх співжиття  із соціумом.
Приказки та прислів’я акумулювали у собі всі віхи людського життя. Особливо яскраво дозволяють вони нам уявити ставлення людей один до одного у суспільстві та родині.
Суспільні взаємозв’язки українського народу характеризуються громадською організацією життя, проте індивідуалістична риса українців дається взнаки.
В українській фразеології розкрито таку сферу суспільного життя як існування громади та взаємодопомога, а саме виявлено погляд народу на неї як на сильну та впливову організацію ( громада – великий чоловік ).
Українські прислів’я та приказки дають нам чітке уявлення про інститут кумівства та сусідське співжиття, що мали велике значення для українців. Куми та сусіди були одними з найближчих людей, і це відобразилось у народній словесності ( кого люди за люди мають, того і в куми беруть; добрий сусід – найближча родина ).
Гостинність українців теж увійшла до скарбниці народної творчості (гість у хату, Бог у хату). Гостей завжди зустрічали хлібом-сіллю.
Цікаве відображення на взаємовідносинах людей, а значить і в українській фразеології, знайшли вірування та забобони українського народу( іти на кудикину гору; (не)виносити сміття під чиюсь хату; перейти комусь дорогу).
Чітко розмежовували українці різницю між своїм і чужим ( краще своє латане, як чуже хватане).
Знайшла своє відображення і соціально-класова ієрархія. В арсеналі української народної творчості ми знаходимо вирази, що зображають відносини між бідними та багатими ( багач їсть у середу лучче, як бідний на Великдень), панами та хлопами ( що панові вільно, то хлопові засі).
Фразеологія відобразила картину тогочасних правових відносин, що підтримували ту сторону, яка була при грошах ( коли карман пустий, то і суддя глухий).
 Фразеологізми, що характеризують родинне життя, відображають шанобливе ставлення до предків, яке сприяло пріоритетному становищу сім’ї ( вся сім’я вмісті – так і душа на місті).
 Також вони відображають принципи народної педагогіки, виховні ідеали українців, любов до своїх дітей ( дитина хоч кривенька, та батькові-матері миленька ).
Цікавою є еволюція у взаємовідносинах подружжя, зображена у народній фразеології, яка пройшла шлях від матріархату до зневажливого ставлення до жінки. Є свідчення того, як складалися взаємовідносини між зятем та тещею, свекрухою та невісткою.
Фразеологізми мають величезне значення для вивчення етнографії та історії нашого народу, так як фразеологічні одиниці були утворені саме  базуючись на них.
Фразеологія української мови відкриває нам і багато інших важливих аспектів, які, нажаль, неможливо охопити повністю у рамках даної роботи.
                                   





                                 Джерела та література:
1.    Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. – Х.: Вища шк., 1987.
2.    Білоножко В., Гнатюк І. Українська народна фразеологія: ономасіологія, ареали, етимологія. – Х.: ФОЛІО, 1999.
3.    Булашев Г.О. Український народу своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К., Фірма “Довіра”, 1992.
4.    Гнатюк В. Українська народна словесність у справі українського етнографічного матеріалу. – Відень, 1916.
5.    Жайворонок В.В. Слово в етнографічному контексті// Мовознавство. – 1996. -- №1. – С. 7 –13.
6.    Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. – Вінніпег, 1965.
7.    Культура і побут населення України: навч. Посібник/ В.І.Наулко, Л.Ф.Артюх, Ф.В.Горленко та ін. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1996.
8.    Куценко Л. З глибини віків// Укр. мова і література в середн. школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах . – 2001. -  №3, С.14 – 16.
9.    Медвєдєв Ф.П. Чому ми так говоримо. – 2-е вид.—Х.: Вища шк., 1982.
10.    Мельник Л.В. Культурно-національна конотація українських фразеологізмів: Автореф. дис. … канд. філолог. наук: 10.02.01./ Донецький нац. у-т – Донецьк, 2001.
11.    Назаренко О.В. Українська фразеологія як вираження національного менталітету: Автореф. дис. … канд. філолог. наук: 10.02.01./Дніпропетр. нац. у-т – Д.,2001.
12.    Огієнко І. Українська культура. – 3-е вид. -  Вінніпег, 1970.
13.    Плав’юк В.С. Приповідки або українсько-народня філософія, перевидання з оригіналу 1946 р., т.1; Асоціація Українських Піонерів Альберти, Едмонтон, Канада, 1998.
14.    Пономарьов Л.П. Етнічність та етнічна історія України: курс лекцій. – К.: Либідь, 1996.
15.    Рогач О. Етнос. Мова. Фразеологізм. //Дивослово. –1998. -- № 9,С. 14 – 15.
16.    Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К., Наук. Думка, 1973.
17.    Срезневский И.И. Мысли об истории русского языка. – СПб, 1987.
18.    Ужченко В.Д. Народження і життя фразеологізму. – К.: Радян. шк., 1988.
19.    Українознавство: Енциклопедія./ під гол. ред. В.Кубійовича та З.Кузелі; в 2-ох т., Т.1. – Мюнхен – Нью-Йорк, 1949.  
20.    Українські прислів’я та приказки./ Упоряд. С. Мишанича та М Пазяка.-- К.: Дніпро, 1983.
21.    Фразеологічний словник української мови./ Уклад. В.М.Білоноженко та ін. – К.: Наук. Думка, 1999.  



 
 

Студентські статті