Американський сленг та його особливості на прикладі твору Марка Твена The Adventures of Huckleburry




Зміст


Вступ 
Розділ 1. Літературно-художній текст як вербальне повідомлення 
1.1 Мовна характеристика тексту 
1.2 Характерні ознаки та особливості  художнього тексту 
Розділ 2. Лексико-семантичний зміст сленгу 
2.1  Шляхи утворення лексем сленгу та їх поширення 
2.2 Прагматичний аспект використання сленгізмів 
2.3  Види сленгу відповідно до сфери його вживання 
Розділ 3. Дослідження функціонування різних видів сленгу на прикладі книги Марка Твена „The Adventures of Huckleburry Finn” 
Висновки 
Список використаної літератури 
Додатки 
 

Висновки



Сленг заповнює нішу в американському варіанті англійської мови займаючи середню позицію між стандартними та неофіційними словами які сприймаються загальною публікою, та спеціальними словами і виразами відомими лише відносно малим соціальним підгрупам. Сленг може слугувати як міст або бар‘єр допомагаючи двом (старим та новим) словам, що використовувались як “внутрішні” терміни окремою групою людей з метою додати їх до загального вжитку.
Таким чином, сленг – це лексика, що притаманна окремим суспільним колам – школам і університетам, політичним і професійним угрупуванням, військовим. У нашій роботі ми визначили, що існує два рівні сленгу “первинний” і “вторинний”. “Первинний” рівень – це невід‘ємна частка професійного та соціального вокабулярів. “Вторинний” вживається для лінгвістичної мотивації, тобто для емоційного стилістичного вибору.
Способи утворення сленгу бувають такими самими, як і процеси мови через які слова змінюють свою форму чи значення, або і те, і те. Деякі утворення виникають внаслідок використання метафор, порівняння, спеціалізація, скорочення, гіперболи, метонімії, запозичення з інших мов, евфемізмів. Утворення слів відбувається шляхом детермінологізації. Також слова можуть набувати нових значень. Варто зазначити, що сленг є одним із джерел поповнення мови. Найвагоміше сленгову лексику поповнюють іншомовні запозичення.
Зазначимо, що сленг використовується для багатьох цілей, але в загальному його використовують для емоційного підсилення. Сленг деколи може образити або шокувати, коли вживається прямо. Варто уточнити, що в залежності від соціального становища особи, яка вживає сленг, існує різниця у значенні самого сленгу. Існує два рівні сленгу “первинний” і “вторинний”. “Первинний” сленг – це невід‘ємна частка професійного та соціального вокабулярів. “Вторинний” вживається для лінгвістичної мотивації, тобто для емоційного стилістичного вибору.
Вживання сленгу переслідує певну мету: відбиває настрої молодшого покоління мовців, служить засобом дотепів і гумору, подає явище описово, допомагає заволодіти чужою увагою, уникнути кліше, підкреслити додаткову рису явища, полегшити спілкування. При цьому збагачується скарбниця лексичних засобів мови.
 Варто уточнити, що сленг – це лексика, якою користуються окремі суспільні кола – школи і університети, політичні і професійні угрупування, військові та ін. Вживання сленгу переслідує певну мету: відбиває настрої молодшого покоління мовців, служить засобом дотепів і гумору, подає явище описово, допомагає заволодіти чужою увагою, уникнути кліше, підкреслити додаткову рису явища, полегшити спілкування. При цьому збагачується скарбниця лексичних засобів мови.
Також, художній текст характеризується рядом ознак:
1.    Текст – незалежна комунікативна одиниця. Він має ряд самоочевидних ознак – упорядковану послідовність морфем, склад яких не обмежений. За обсягом текст дорівнює мовному відтінку будь-якої довжини – реченню, абзацу, розділу, твору.
2.    Текст розглядається як композиція мовного матеріалу, видів мовлення, актуалізованих засобів викладу. В основі композиції тексту передбачається якийсь рівень єдності мовної діяльності і літературного викладу.
3.    Фундаментальними властивостями тексту вважаються його зв’язність і цілісність, які засновані не лише на мовних засобах, а й категоріях логіки, філософії, теорії комунікації і теорії інформації.
4.    У багатьох роботах обсяг тексту уявляється як ланцюжок речень будь-якої довжини, що співвіднесений з іншими ланцюжками за допомогою семантичних стосунків.
 Ці зв’язки визначаються: а) за тематичною ознакою; б) за зміною теми, коли закінчуються межі контексту. Структурну основу тексту складає “граматична правильність” (логіка вираження, зміст, семантичні зв’язки). Місце кожного речення в тексті визначається не лише синтаксичною функцією, але й інформаційною структурою.
5.    Як система смислових стосунків, текст – це певним чином організована за метою і змістом сукупність фраз.
 Приходимо до висновку, що літературно-художній текст – це вербальне повідомлення яке передає предметно-логічну, образну, емоційну та оцінюючу інформацію, яка об‘єднана в ідейно-художньому змісті тексту в єдине ціле. Основною характеристикою тексту є комунікативно-функціональна: текст слугує для передачі і збереження інформації та вплив на особу яка отримує цю інформацію. Важливими якостями будь-якого тексту (не тільки художнього) являються його інформативність, цілісність і зв‘язність.
Варто підкреслити, що сленг є досить популярним в художній літературі. Він не відноситься до якоїсь однієї сфери, а є досить оригінальним вираженням будь-якого емоційного, оцінюючого чи експресивного характеру. Відповідно до задуму автора сленг вживається для позначення позитивного чи негативного забарвлення характеру та реакції персонажів на реальність. Також він використовується для надання певного стилістичного забарвлення творові, а також для окреслення особливостей спілкування людей в тогочасній Південній Америці.
Марк Твен у своєму творі „The Adventures of Huckleburry Finn” широко використовує сленг роману для збагачення і забарвлення мови героїв, для повної картини світу в якому вони живуть та їх оточення. Найчастіше він використовує загальний сленг, адже він є найрозповсюдженішим і більш-менш зрозумілий багатьом. Сленг декласованих, до якого ми відносимо мову рабів, рідше використовується, адже на ньому говорять для того, щоб зрозуміли лише певні кола людей, що впливає на частотність використання його для спілкування. Також автор вживає професійний сленг, хоча й порівняно рідко. В основному це мова моряків та рибалок.


 
Список використаних джерел та літератури


1.    Антрушина Г.Б., Афанасьєва О.В., Морозова Н.Н. Лексикология английского языка – М.: Дрофа, 1999 – 288с.
2.    Аракин В.Д. Очерки по истории английского языка. – М., 1955. – 223 с.
3.    Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка – М.: “Просвещение”, 1990 – 300с.
4.    Баранцев К.Т. Курс лексикології сучасної англійської мови. – К.: 1956. – 158 с.
5.    Бондалетов В. Д. Условно-профессиональные языки русских ремесленников и торговцев. (Автореф. докт. дисс.). – М., 1966. – 440 с.
6.    Бреннер К. История английского языка. – М.: 1955-1956. – 1 т. 300 с. 2 т. 278 с.
7.    Вилюман В.Г Английская синонимия - М.: "Просвещение", 1980 - 254с.
8.    Воркачев С. Г. Лексические трансформации при переводе модальных слов рациональной оценки // Тетради перевода 1986. – №18 – 120 с.
9.    Гальперин И.Р Стилистика английского языка - М.: "Высшая школа", 1981 - 198с.
10.    Галянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст: Монографія – Івано-Франківськ: “Плай”, 1997 – 178с.
11.    Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів, - Київ, Вища школа, 1985. – с.64.
12.    Дюришин Д. Художественный перевод в межлитературном процессе. //Проблемы Особых межлитературных общностей. (Под общей редакцией Д.Дюришина). – М., 1993. – 213 с.
13.    Жирмунский В. М. Национальный язык и социальные диалекты. – Л., 1936. – 230 с.
14.    Задорнова В.Я. Восприятие и интерпретация художественного текста – М.: “Высшая школа”, 1984 – 151с.
15.    Иванова И.П., Чахоян Л.П. История английского языка . – М.: Высшая школа, 1976. –  133 с.
16.    Иванова Т.П., Брандес О.П. Стилистическая интерпретация текста – М.: “Высшая школа”, 1991 – 143с.
17.    Ильиш Б.А. История английского языка – М.: 1958. –  246 с.
18.    Калинович М.Я. Вступ до мовознавства. – К.: 1998. – 316 с.
19.    Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. – М., 1999. – 250 c.
20.    Коптилов В. И вширь и вглубь. // Мастерство перевода. – М., 1973. – 199 с.
21.    Коптілов В. Першотвір і переклад. – К., 1972. – 180 с.
22.    Костюченко Ю.П. Історія англійської мови. – К.: 1963. – т.2. 425 с.
23.    Краткая литературная энциклопедия. – М., 1968. – 655с.
24.    Кухаренко В.А Семинарий по стилистике английского языка - М.: "Просвещение", 1980 - 203с.
25.    Лотоцька К.Я Іноземна філологія - Львів, 1991 -№102 - 257с.
26.    Мамчур І.П. Функціональні стилі мовлення в аспекті сучасного мовознавства // Диво слово – 2001 - №12 – С. 32-38
27.    Марк Твен Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1985. – 621 с.
28.    Мейе А. Основные особенности германской группы языков. - М., 1952. – 231 с.
29.    Мороховский А.Н., Воробьева О.П., Лихошерст Н.И., Тимошенко З.В. Стилистика английского язика – К.: “Высшая школа”, 1991 – 270с.
30.    Мостовий М.І. Лексикологія англійської мови – Х.: “Основа”, 1993 – 256с.
31.    Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика – К.: Вежа, 1994 – 239с.
32.    Пиркало С.Г. Сленг: ненормативно, але нормально // Урок Української – 2000 - №4 – С 26-28
33.    Потятиник У.О Соціолінгвістичні та стилістичні аспекти – Іноземна філологія. Український науковий збірник – Львів, 1999 - №111 – 323с.
34.    Разинкина Н.М Функциональная стилистика – М.: Высшая школа, 1989 – 180с.
35.    Судзиловский Г.А. Сленг – что это такое? – М.: Просвещение, 1973 – 179с.
36.    Ellison O. The History of the English Language. – New York, 1984. -213 p.
37.    John Ayto The Oxford Dictionary of Modern Slang - Oxford University Press., 1992
38.    Mark Twain The adventures of Huckleburry Finn. – М.: Радуга,1984. – 364 с.
39.    Rastorgueva T.A. The History of the English Language. – M:Vysshaya Shkola, 1983. – 325p.
40.    Tony Thorne Dictionary of Contemporary Slang - London: Bloomsbury, 1997 - 356p.
41.    Wentworth H., Flexner S. Dictionary of American Slang - New York: Thomas Crowell, 1964
42.    Wentworth H., Flexner S. Dictionary of American Slang - New York: Thomas Crowell, 2d ed., 1975
 
 

Студентські статті