Інформаційна війна - сучасний стан




                                           План
Вступ
Розділ I.Інформаційна війна – день сьогоднішній і перспективи
1.1.  Виникнення і поширення терміну “інформаційна війна”
1.2.  Інформаційна війна США проти Югославії
1.3.  Інформаційна війна та інформаційна боротьба: основні поняття
1.4.  Психологічна війна як складова інформаційної війни
Розділ II. Інформаційні війни – сучасний стан
2.1.Психологічні операції
2.2. Холодна війна як подальший розвиток концепції психологічної війни
2.3. Війна у Перській затоці як перша інформаційна війна
2.4 Ставлення різних країн  до інформаційної війни
Розділ III. Система забезпечення інформаційної безпеки в контексті проблеми інформаційної війни
3.1. Деякі питання правового захисту інформації в Україні
3.2. Інформаційне суспільство: злочинність та безпека
Висновки
Література



ВИСНОВКИ
Інформаційна війна є наступальною, спланованою та цілеспрямованою. Отже, акції реалізації завдань інформаційної війни є результатами волевиявлення суб'єктів, що їх здійснюють, тобто, здійснюються умисно (необережні негативні наслідки інформаційної діяльності не можуть розцінюватись як спричинені проявами інформаційної війни). Таким чином, ведення інформаційної війни, виходячи зі ставлення її суб’єктів до змісту та значення своїх дій, а також їх наслідків, має власне умисний характер. Слід однак зазначити, що у випадках, коли має місце багатоелементний ланцюг суб'єктів реалізації завдань окремого прояву інформаційної війни, усвідомлення справжнього характеру та мети здійсненюваних дій може бути присутнім не у всіх залучених суб'єктів. Що ж до інших суб'єктів, винний характер здійснюваних ними дій (бездіяльності) не змінюється. Завдання шкоди суспільним відносинам, в першу чергу - в сфері забезпечення інформаційної безпеки, ставить питання про протиправність проявів інформаційної війни.
     Це - складна проблема, оскільки інформаційні відносини вцілому (зокрема - в Україні) одержують, як правило, недостатню правову регламентацію, що, в свою чергу, ускладнює визначення в інформаційній сфері об'єктів та засобів правового захисту.
      У зв'язку з цим особливо недосконалою є загальна картина системи правопорушень в інформаційній сфері, яка (в закріпленому в нормативних актах стані) не відповідає сучасним потребам інформаційної сфери (особливо в аспекті інформаційної безпеки) у правовому захисті. Протиправний обіг традиційної зброї має досить чітки межі, однак стосовно зброї інформаційної важко констатувати те ж саме. Необхідно ще раз підкреслити потенційну доступність інформаційної зброї для кожного, а також відсутність прямої законодавчої заборони на її використання, наявність якої дозволила б вести мову про протиправність дій, пов'язаних із застосуванням інформаційної зброї, що здійснюються в порушення зазначеної заборони. Все це знов-таки пов'язане із специфічними особливостями інформаційної зброї, оскільки вона не існує в якості однозначно сформованої та контекстно незалежної (від обраної мішені, ситуації застосування, використання інформації, запланованих для досягнення результатів) сталої, яка б характеризувалася конкретним та чітким змістом. Разом з тим, окремі алгоритми інформаційного впливу є достатньо стабільними, і можуть стосовно певного класу мішеней у випадках їх застосування призводити до приблизно відомих подібних шкідливих наслідків, використовуючи при цьому інформацію певного виду або ж певним чином зорганізовану. Такі алгоритми досить часто застосовуються для досягнення вказаних результатів до мішеней, для яких їх використання є завідомо результативним. Тому є можливим накладення законодавчо закріпленої заборони на використання таких форм (видів) інформаційної зброї  (й (або) їх розробку та запуск в обіг). Прикладом накладання законодавчо закріпленої заборони на використання окремих форм (видів) інформаційної зброї  може слугувати ст. 198 КК України , яка визнає злочинним розповсюдження програмних засобів, які призначаються для незаконного проникнення  в автоматизовані системи та здатні призвести до перекручення чи знищення інформації або носіїв інформації (звісно, цим прикладом не констатується досконалість зазначеної статті). Правова оцінка тих проявів інформаційної війни, які заключаються в зазіханні на інформацію або на умови її санкціонованого обігу, чи на інформаційні права, котрі здійснюються як за допомогою інформаційної зброї, так і без її застосування, є більш однозначною. Концептуально такі діяння без заперечень розцінюються як протиправні.
         Однак на сьогоднішній день це не завжди знаходить чітке закріплення в нормах законодавства, принаймні не щодо всіх видів інформації, що захищається. Крім того, досі нечітко з'ясовані права та обов’язки, які належать суб'єктам суспільних відносин (інформаційних або безпосередньо пов'язаних з ними) в інформаційному суспільстві. Отже, виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що будь-який прояв інформаційної війни характеризується матеріальними ознаками умисного правопорушення: це суспільно-небезпечне діяння, що має зумисний характер та тягне за собою шкідливі наслідки. При цьому значна частина проявів інформаційної війни повною мірою може розглядатися як правопорушення, оскільки має й відповідну юридичну (формальну) ознаку, а саме  розглядається законодавцем як правопорушення (тобто, має місце власне протиправність).
         Однак правопорушення є досить різноманітними, і можуть бути класифіковані за різними підставами. Наприклад, в разі класифікації правопорушень залежно від сфери суспільного життя, де їх було скоєно, можна відмітити, що, оскільки інформаційна війна здійснюється на різних рівнях й в різних сферах життєдіяльності суспільства, визнані правопорушеннями прояви інформаційної війни можуть охоплювати всі сфери можливого скоєння правопорушень, і, як правило, вторгнення в певну сферу опосередковується скоєнням неправомірних діянь власне в інформаційній сфері (оскільки особливістю інформаційної сфери є одночасне існування на двох рівнях: самостійно та у взаємозв'язку з іншими сферами суспільного життя шляхом "накладання" на них, яке дозволяє здійснювати їх інформаційне обслуговування та забезпечувати взаємодію різних сфер суспільного життя - за допомогою інформації; інформаційна сфера має своїм змістом знання про інші сфери життєдіяльності суспільства).
       Інформаційна війна, іншими словами, ведеться не лише в інформаційній сфері, але в усіх сферах суспільного життя за допомогою інформаційної зброї або здійснюється шкідливо-результативною інформаційною діяльністю. Класифікація правопорушень, які представляють собою прояви інформаційної війни, залежно від мети, на досягнення якої вони спрямовані (конкретної, невизначеної, декількох цілей) дозволяє зробити висновок про те, що прояви інформаційної війни, визнані правопорушеннями, спрямовані завжди на досягнення конкретної або альтернативної мети, при цьому як однієї мети (в інформаційній сфері), так і декількох взаємопов’язаних (в інформаційній та інших сферах життєдіяльності суспільства - послідовно, з використанням специфіки інформаційної сфери). При цьому неприйнятним представляється використання словосполучення "є правопорушеннями", оскільки це означало б констатацію того, що всі інші прояви інформаційної війни об'єктивно не містіть навіть матеріальних ознак правопорушення, що навіть при зміні точки зору законодавця - а така зміна в сучасних умовах є необхідною в бік удосконалення та розширення системи так званих "інформаційних" правопорушень - не дозволило б визнати їх правопорушеннями. Також слід підкреслити, що багато проявів інформаційної війни порушують регулятивну норму права, тобто, є протиправними, однак це не означає, що законодавець своєчасно сконструював відповідні правоохоронні норми, належним чином визначив склади правопорушень та встановив за їх скоєння юридичну відповідальність.
       Найбільш важливим представляється класифікувати правопорушення, зміст яких складають прояви інформаційної війни залежно від ступеня їх суспільної небезпеки. Доктрина справедливо відмічає, що всі види правопорушень взаємозумовлені та знаходяться в тісному зваємозв'язку.                        Окремі злочини та інші правопорушення  можуть характеризуватися подібністю складів, розрізняючись за тяжкістю можливих наслідків. При цьому можна спостерігати віднесення аналогічних (за змістом елементів) складів до різних за ступенем суспільної небезпеки категорій правопорушень. Все це є особливо характерним для проявів інформаційної війни, які розглядаються як правопорушення.
        Можна відмітити, що в цілому прояви інформаційної війни характеризуються високим ступенем суспільної небезпеки внаслідок таємного характеру інформаційних впливів або інших "шкідливо-результативних" інформаційних дій (з несанкціонованого використання інформації, порушення інформаційних прав тощо), які скоюються  без застосування інформаційної зброї, що істотно ускладнює можливість організації протидії проявам інформаційної війни, а також внаслідок важливості суспільних відносин, яким може бути завдано шкоди. Це свідчить про те, що значна частка проявів інформаційної війни, які визнаються правопорушеннями, припадає саме на злочини. Це підтверждує також той факт, що для ілюстрації ведення інформаційної війни або її проявів, використовуються саме приклади злочинів, що їх було скоєно за допомогою інформаційної зброї, або такі злочини, предметом яких є інформація або інформаційні права.
          Крім того, слід відзначити тенденцію, яка намітилася в законодавстві багатьох країн, змістом якої є перегляд кримінального законодавства в напрямку розширення системи злочинів, про які йшлося вище, тобто, умисних злочинів, засобом скоєння яких виступає інформаційна зброя, або ж які мають предметом інформацію або інформаційні права (й необережних злочинів в інформаційній сфері, які є меньш різноманітними, ніж прояви інформаційної війни, та меьш чисельними).















Список використаних джерел та літератури.
   
1.Большаков М. Подготовка кадров для служб психологических операций и по работе с гражданским населением в США // Зарубеж. воен. обозрение. - - № 3. - С. 9-10.
2.Бондаренко А. Циклические трансформации нашей "информации" // НВО. -10 окт.
3.Винокуров И., Гуртовой Г. Психотронная война: от мифов – к реалиям. – М., 1993.
4.Войтасик Л. Психология политической пропаганды. – М., 1981.
5.Волкогонов Д.А. Психологическая война. – М., 1984.
6.Волохов В., Лук’янов А. Технології психологічних операцій // Політика і час – 2000. – №1-2.
7.Гольев А. Нацистская пропаганда в годы войны // Независимое военное обозрение. – 1997. – №26
8.Грешневиков А. Информационная война. – М., 1999.
9.Григорьев М. Как рождаются слухи//Открытая политика.–1999.–№9-10.
10.Григорьев М. Кто выигрывает в масс-медиа войнах // Открытая политика. – 1999. – №3-4 (34).
11.Гриняев С.Н. Интеллектуальное противодействие информационному оружию. – М., 1999.
12.Дацюк С. Виртуальный анализ масс-медиа. Конституція України.
13.Даллес А. Искусство разведки. – М., 1992.
14.Доценко Е.Л. Психологические манипуляции. – М., 1997.
15.Завадский И.И. Информационная война – что это такое? (начало) // Досье секретных служб. – 2000. – №2-3.
16.Заярна О. Як переконати масову аудиторію: психологічні чинники ефективної пропаганди // Нова політика. – 1999. – №1.
17.Ковалев Г.А. Психологическое воздействие: системно-экологический анализ. – М., 1989.
18.Конецкая В.П. Социология коммуникаций. – М.: МНУБиУ, 1997. – 304с.
19.Куликов В.Н. Психология внушения. – Иваново, 1978.
20.Красноступ М.Д Інформаційна війна - міфи чи реальність?        www.ssl.stu.neva.ru
21.Крысько В.Г. секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт).- Минск, 1999р.
    22.Лайнбарджер П. Психологический война. – М., 1962. Лисичкин В,      Шелепин Л. Третья мировая информационно- психологическая война.М., 1999 р.
23.Леонтьєва Л.Інформаційна війна: Україна-Росія – може, вистачить поразок//Поступ., 30 листопада  2000 р.
24.Леонов Н.С. Информационно-аналитическая работа в загранучреждениях. – М., 1996.
25.Литвиненко А. Хочу заставить звучать заново слово "контрпропаганда" // СБ. – 1999. – №1.
26.Литвиненко О. Інформаційна безпека – складова національного суверенітету // Політика і час. – 1997. – №4.
     27. Литвиненко О. Інформаційна безпека: відтепер – ще й телекомунікації // Україна і світ сьогодні. – 1999. – №42 (29 жовтня).
28.Литвиненко О.В. Спеціальні інформаційні операції. – К. : НІСД, 1999. – 148 с.
29.Литвиненко О. Інформація і безпека // Нова політика. – 1998. – №1.
30.Литвиненко О. Масова свідомість: використання жорстких пропагандистських технологій у Російській Федерації (1985-1998 рр.) // Нова політика. – 1998. – №4.
31.Николаев В. Тайные операции ЦРУ в Косове // Новости разведки и контрразведки. – 1999. – №13-14.
  32.Михайлов Б. Психологические операции вооруженных сил США в  конфликтах низкой интенсивности // Зарубеж. воен. обозрение. - 1996. - № 8. - С.26
33.Панарин И. Информационная война и власть // МБ. – 1999. – 1
34.Панарин И. Информационная война и выборы // МБ. – 2000. – 3.
35.Панарин И. Как стать президентом в 2000 году // МБ. – 1999. – 3.
36.Панарин И. Как стать президентом в 2000 году // МБ. – 1999. – 4.
37.Плэтт В. Стратегическая разведка. Основные принципы. – М.: Форум, 1997. – 376с.
38.Плэтт У. Информационная работа стратегической разведки. – М., 1997.
39.Попов М.О., Лук’янець А.Г. До забезпечення воєнної безпеки в умовах загрози інформаційної війни // Наука і оборона. – 1999. – №2.
40.Потеряхин А. В плену слухов // Персонал. – 2000. – №1.
41.Почепцов Г.Г. Информационно-психологическая война. – М., 1999.
42.Почепцов Г.Г. Международные проекты по воздействию на общественное мнение // Маркетинг и реклама, 1999, №2.
43.Почепцов Г.Г. Информационные войны. М., “Рефл-бук”; К., “Ваклер”.-2001.-576 с.
44.Почепцов Г.Г. Как ведутся тайные войны. Психологические/ информационние операции.- Харьков, 1999; Ровно, 1999 р.
45.Протоколи сионских мудрецов,-Рига, “Русское собрание”,1999 р.
46.Прокофьев В.Ф. Тайное оружие информационной войны. – М., 1999.
47.Репко С.И. Отечественный опыт ведения спецпропаганды (1918-1991).– М., 1994.
48.Расторгуев С.П. Информационная война. -М.: Радио и связь, 1998 р.
49.Севрюгин В.И. Специальные методы социально-психологического воздействия и влияния на людей. – Челябинск, 1996.
50.Серебряников В.В. Социология войны. – М.: Научный мир, 1997.
51.Техника дезинформации и обмана / Под ред. Я. Н Засурского. – М., 1978.
52.Токов Е., Касюк А. Психологические операции вооруженных сил США в войнах и конфликтах ХХ века // Зарубежное военное обозрение. – 1997. – №6.
53.Томпсон К. Програмные средства защиты информации.-М., 1993.-117 с.
54.Тоффлер Э. Третья волна. - М., 1999.-547 c.
55.Трактаты о военном искусстве/ Сунь-Цзы, У-Цзы; Пер.с кит., предисл.и коммент. Н.Н. Конрада. - М.; ООО “Издательство АСТ”; СПБ.: Тerra Fantastica, 2002.-552
56.Фомін В.О., Рось А.О. Сутність і співвідношення понять "інформаційна безпека", "інформаційна війна" // Наука і оборона. – 1999. – №4.
57.Цыганков В.Д., Лопатин В.Н. Психотропное оружие и безопасность России. – М., 1999.
    58.Яковлев А. ЦРУ против СССР. - М. : Политиздат, 1983. - С. 78.


 
 

Студентські статті