Ідейно-художня проблематика у творі Лесі Українки Лісова пісня




ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. «Лісова пісня» – взірець неоромантизму 6
1.1 Драма-феєрія – поєднання реального і фантастичного, зіставлення двох світів 6
1.2 Неоромантичні проблеми твору 9
РОЗДІЛ 2. Ідейно-художня роль української міфології у драм і-феєрії» «Лісова пісня» 13
2.1 Система образів у драмі 13
2.2 Міфологічний світ «Лісової пісні» 17
ВИСНОВКИ 22
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 25
ДОДАТКИ 27




ВИСНОВКИ

Таким чином, драма-феєрія – один із жанрових різновидів драми. Для цього виду властивий фантастично-казковий сюжет, поряд із людьми діють створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти. Драми-феєрії виникли в Італії у 17 столітті. Драма-феєрія «Лісова пісня» – це надзвичайний твір, справжній шедевр української та світової літератури видатної української поетеси. Цей твір можна назвати винятковим, бо в ньому простежуєтеся багатство думки, поетичність образів і гармонійна єдність реальності і фантазії.
Дpама-фeєpія Лесі Українки «Лісова пісня» – це поема казкового і алегоричного характеру, в якій виступають два світи: світ природи та її фантастичних істот і світ реальний з постатями звичайних людей. Між світом природи і людьми існують певні протиборства. Основний конфлікт поеми підпорядкований головній ідеї: боротьбі за щасливе, вільне життя, за високу мрію, красу та вірність проти буденщини і тупості, міщанської обмеженості. Добро і зло, вірність і зрада, поетичне покликання і приватновласницькі інстинкти зіткнулись в ній, стрімко пройшли перед нашими очима і залишили по собі легкий, ніжний смуток.
У драмі виступають два світи: світ природи та її міфологічних істот і світ реальний, з постатями звичайних людей. Головні герої драми – це представники людства та природи. Лукаш – простий селянин, представник людства. Проблеми, поставлені у «Лісовій пісні» і тепер хвилюють мого сучасника.
Зазначимо, що в центрі уваги письменниці був образ сильної вольової особистості, борця в найширшому світоглядному розумінні. Краса природи – це символ поривання до ідеалу. Любов – духовна цінність особистості. Образ Мавки є втіленням всіх тих рис та якостей, які, за поглядом поетеси, притаманні вольовій творчій особистості.

Підсумуємо, що, якщо говорити про ідеал, то він видається утопічним. Леся Українка робить крок уперед, вона дарує своїй героїні не кохання-пристрасть, а кохання-творчість. Зрада Лукаша підштовхує Мавку у прірву розпачу, страждання, але вона у скрутну мить приходить на допомогу своєму коханому. Лісовик називає це хатнім, рабським духом. Але ми розуміємо істинні причини всіх вчинків Мавки. Вона живе серцем, а це життя не скуте кайданами непотрібних обов’язків, зайвих обіцянь, порожніх слів. У серці живе віра й кохання, а ці категорії не потребують якихось матеріальних підтверджень.
Усі казкові персонажі, яких поселила поетеса у своєму зачарованому лісі, мають корені в українській міфології. Зберігши народне уявлення про них, Леся Українка кожну фантастичну дійову особу змалювала яскраво індивідуальною. Навіть її вбрання якнайкраще пасує до умов, у яких вона живе, її характеру, ролі у творі.
Варто підкреслити, що Леся Українка використала у своїй драмі багато фольклорних образів, які уособлюють як сили природи, так і людські біди. Це повноправні герої твору, вони такі ж реальні, як і Лукаш, дядько Лев та інші люди. Поетесу разом з іншими класиками нашої літератури, такими, як І. Котляревський, Т. Шевченко, Марко Вовчок, Панас Мирний, Нечуй-Левицький, І. Франко, що також звертались до української міфології, називають «пильними етнографами». Леся Українка, зримо показавши світ фольклорних образів, довела, що із силами, які вони уособлюють, треба рахуватися, шанобливо ставитися до місця їх панування. За підрахунками, в тексті «Лісової пісні» можна зустріти, крім вищезгаданого списку міфічних дійових осіб, ще й імена 30 інших міфічних постатей.
Беручи за зразок літературні твори західноєвропейських письменників, які використовували знання з міфології своїх народів, Леся Українка створює власний твір на язичницьку тему, в якому стирає межу між світом людей і невидимим міфічним світом. Вона намагається звести докупи невидимий світ із людським світом і навіть робить спробу «привчити» представницю того світу, Мавку, жити за безладними законами хрещеного люду, а також поводитися так, як поводяться люди.


 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.    Аврахов Г.Г. Художня майстерність Лесі Українки. – К.: Дніпро, 1964. – 143 с.
2.    Агеєва В. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації: Монографія. –  К.: Либідь, 1999. – 154 с.
3.    Бабишкін О. Драматугія Лесі Українки. –  К.: Наука, 1963. – 213 с.
4.    Бичко А.К. Леся Українка: Світоглядно-філософський погляд. – К.: Український Центр духовної культури, 2000. – 187 с.
5.    Веретельник І. Фемінізм в драматургії Лесі Українки. До 120-річчя з дня народження. // Сучасність. – 1991. – №2.
6.    Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник.– К.: Феміна, 2001. – 439 с.
7.    Гундорова Т. Феміністична утопія Лесі Українки // Сучасність. – Київ, 1996. – №5. – С.91 – 95.
8.    Гундорова Т., Шумило Н. Тенденції розвитку художнього мислення (поч. XX ст.) // Слово і час.– 1993.– № 1.– С. 55–67.
9.    Демська Л.М. Проблема індивідуальної свободи в драматургії Лесі Українки: Автоpеф. дис. ... канд. філол. наук / HАH Укpаїни. Ін-т літеpатуpи ім. Т.Г.Шевченка. – К., 2000.
10.    Драй-Хмара М. Леся Українка: Життя і творчість// Драй-Хмара М. З літературно-наукової спадщини. – К: Дніпро, 1999. – 274 с.
11.    Єфремов С.О. Історія українського письменства. – К.: Феміна, 1995. – 374 с.
12.    Козак С. Неоромантична концепція слова Лесі Українки // Сучасність. –  1993. –  №2. –  С. 138-144.
13.    Кулінська Л. У світі ідей та образів. –  К.: Дніпро, 1971. – 137 с.
14.    Лосев А. Очерки античного символизма и мифологии. – М.: Искусство, 1993. – 212 с.
15.    Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі: Монографія / 2-ге вид., перероблене і доповнене. –  К.: Либідь, 2001. – 156 с.
16.    Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму. Літературознавчі студії. –  Івано-Франківськ: Лілея НВ, 1998. – 287 с.
17.    Скупейко Л. Леся Українка і фемінізм: (нефеміністичний погляд) // Слово і Час. –  1999. –  №8. –  С. 43-48.
18.    Турган О. Українська література к. ХІХ – поч. ХХ ст. і античність. –  К., 1995. –  С. 117-133.
19.    Хализев В. Драма как род литературы: поэтика, генеза, функционирование. – М.: Художественная литература, 1986. – 374 с.
20.    Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). – Тернопіль, 1994. – 589 с.


 
 

Студентські статті