Ідейно-художня проблематика роману Василя Барки Жовтий князь




ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. РОМАН В. БАРКИ „ЖОВТИЙ КНЯЗЬ”: ПЕРЕДІСТОРІЯ НАПИСАННЯ ТА ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ 6
1.1 Історія створення роману 6
1.2 Гуманістична ідея твору 11
РОЗДІЛ 2 ІДЕЙНО-ХУДОЖНІ СВОЄРІДНОСТІ РОМАНУ „ЖОВТИЙ КНЯЗЬ” 15
2.1 Проблема добра і зла в творі 15
2.2 Зображення люди в романі та її національного характеру 18
2.3 Жахи голодомору як основна проблема роману 23
2.4 Міфологічні уявлення та родинна обрядовість українців у романі Василя Барки «Жовтий князь» 31
ВИСНОВКИ 37
БІБЛІОГРАФІЯ 40



 ВИСНОВКИ

Сьогоднішнє покоління у величезному боргу перед предками й нащадками, адже понад півстоліття замовчувалася найстрахітливіша трагедія українського народу - штучний голод 1933 року. Цей борг повертає деякою мірою творчість письменників діаспори.
Василь Барка належить до тих митців, які жили і працювали в еміграції. Найвідоміший твір, що приніс йому славу, - роман «Жовтий князь». У ньому автор понад усе прагнув показати світові болючу правду про радянську тоталітарну систему, яка нищила все світле й гуманне на своєму шляху.
Передісторія роману почалася ще в 1932-1933 роках, коли в Україні лютував голод, що знищив мільйони людських життів. На той час Василь Барка перебував на Кубані, працював у Краснодарському художньому музеї. За його свідченнями, у цій місцевості вимерла третина населення. Голод «зачепив» безпосередньо і його: «Я мав на тілі щось дванадцять ран. Рани йшли по лініях кровоносних судин… Ноги вже репалися, опухли. І я уже ходив, тримаючись за паркан і стіни, де вже лежали мертві…» Так напише у своїх спогадах письменник. Над романом «Жовтий князь» В. Барка працював упродовж двох років. То була наполеглива й дуже важка праця, бо супроводжувалася, крім фізичних зусиль, глибокими емоційними переживаннями. Він хотів якнайточніше, найоб’єктивніше «увіковічити» ті страшні для його народу події, розказати світові болючу правду про них.
Вирішуючи проблему «жовтого князя», який є символом нищення й руйнації, автор разом із тим порушує низку інших проблем, що залишаються актуальними і сьогодні. Це проблеми батьків і дітей, бездушного знищення родових коренів, нищення вікових традицій народу, деформація його ментальності. Але провідною проблемою роману є філософська думка: життя на рубежі смерті. Саме на прикладі сім’ї Катранників автор і розв’язує її. Бо прийшло у колись квітуче село з біленькими хатками, зеленими тополями, соняшниками, які «горіли яскравіше, ніж ткання на ризах», страшне лихо. І принесли це лихо слуги жовтого князя, які вбили життя, залишили темну пустелю, чужу місцевість. Немов на підтвердження страшних наслідків роботи «жовтого князя», автор у романі створив свій календар, де місяці року називаються по-новому: грудень - трупень, січень - могилень, вересень - розбоєнь, жовтень - худень, листопад - пухлень, лютий - людоїдень… Це просто жахливі слова!
По-новому і називає В. Барка головних героїв роману. Це «хліботруди», «хліботруси», між ними - «хлібокуси», «хлібопроси», «хлібокради». Головна увага автора зосереджується саме на зображенні протилежних сторін життя: він пише про тих, хто вирощує хліб, і про тих, хто відбирає його в селян. Персонажі, які протистоять один одному і знаходяться по різні боки моралі, - це простий селянин Миром Катранник і Григорій Отроходін, що очолює кампанію нищення селян а окрузі. V кожного з них своя віра; у Мирона - християнська з Ті десятьма заповідями, у Григорія - партійно-більшовицька зі сталінським наказом: «Вбий душу!» Та це не вдалося людоморам. Душа простої людини, засіяна змалечку добром, красою і вірою, виявилася незборимою. У творі це переконливо показано у глибокому зображенні внутрішнього світу Андрійка - останнього з живих у сім’ї Катранників. Саме він, пам’ятаючи про все пережите, бере на себе відповідальність за збереження і продовження роду. Відродження душі хлопчика настає тоді, коли він починає помічати красу, квіти, «з білими промінцями вкруг». Його серце не байдуже до краси, а отже й до життя. Саме для нього засяяв небозвід у вигляді чаші, схованої селянами у чорноземі, про таємницю якої не розказано нікому, навіть умираючим у цьому страшному пеклі.
Автор у романі намагається дати відповідь на вічне питання: для чого людина приходить у цей світ? Щоб відповісти, В. Барка змальовує досить численний ряд різноманітних образів, які все ж умовно можна розділити на дві категорії: люди-варвари або ж сліпі виконавці, слуги диявола (жовтого князя), що «виповз з багна в образі компартії; люди-жертви, які за своїми духовними якостями наближені до Ісуса Христа. Страшне лихо спіткало Україну, тому народ має спокутувати свій гріх, який полягає у відступництві від віри, нешанобливому ставленні до історії, руйнуванні храмів. Але Василь Барка вірить у відродження українського народу. Сьогодні цей роман звучить як застереження від помилок минулого, бо треба берегти людський дух і палку віру в прекрасне й вічне.
 
БІБЛІОГРАФІЯ

1.    Барка В. Жовтий князь. – К., 1991. – 266 с.
2.    Всесвіт.– 1990.– №7.– С.139.
3.    Дроботько Н. Характеристика родини Катранників (за романом Василя Барки «Жовтий Князь»)// Дивослово. – 2000. - №6. – с. 37.
4.    Думанська О., Лисенко М. Тема голодомору в українській поезії і прозі. – Львів, 2000.
5.    Забарний О. Роман Василя Барки «Жовтий Князь» (до пробдеми сприйняття старшокласниками літературного героя)// Дивослово. – 1999. - №10. – с. 31.
6.    Логвиненко О. На відстані у 37 літ (В. Барка «Жовтий Князь»)// Літературна Україна. – 1998. – 5 лютого.
7.    Лозко Г. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.
8.    Літературна енциклопедія. – К., 1994.
9.    Наулко В. І., Артюх Л. Ф., Горленко В. Ф. Культура і побут населення України. – К., 1993. – 288 с.
10.    Орлюк Я. Василь Барка і його роман «Жовтий Князь»// Дивослово. – 2000. - №6. – с. 34.
11.    Попович М. Нарис історії культури України. – К., 2001. – 728 с.
12.    Різун В.В. Літературне життя України. ХХ ст. – К., 1996. – 230 с.
13.    Смірнов С.А. Творчість Василя Барки – світоч української літератури ХХ століття. – Львів, 1999. – 189 с.
14.    Українська літературна історія. – К., 1998. – 398 с.
15.    Усатенко Т. «…Те, чому ми назавжди належимо»: Дім, домівка, рід, родина // Дивослово. – 2003. – № 1. – С. 27–30.
16.    Хрестоматія. Українська література ХХ ст. – К., 2000.
17.    Шевченко Л.Ю., Лисенко Ю.В. Літературна мова ХХ ст. – К., 1996. – 296 с.
18.    Юрченко І.С. Біографічний портрет Василя Барки. – К., 1999. – 78 с.
19.    Ярмак М. Василь Барка «Жовтий Князь» (допоміжні матеріали)// Поліття. – 1998. - №8. – с. 45




 
 

Студентські статті