Емансипаційні тенденції в українській жіночі прозі кінця ХІХ - початку ХХ століття




                                                          ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….....3
Розділ 1. Становлення жіночої творчості………………………………………..7
Розділ 2. Емансипаційні тенденції у творчості О. Кобилянської…………….24
Розділ 3. Творчість Н. Кобринської: проблематика, специфіка письма……..40
Висновки…………………………………………………………………………50
Список використаної літератури……………………………………………….54

                         

 

                                        Висновки
Кінець ХІХ – початок ХХ століття – один із найяскравіших періодів в історії української літератури, оскільки саме у цей час з’являється жіноче письмо. У ньому втілилися емансипаційні тенденції доби, які відповідали прагненням самих письменниць. Врахуванням жіночого досвіду відкриває нові грані цієї епохи, а використання ґендерного аналізу руйнує незрушне традиційне бачення української літератури як соціально заангажованої, народної літератури, яка має захищати права уярмлених мас. Довгий час адресатом письменства уявляли лише селянина і закликали писати так, щоб не стривожити його ні недоступними проблемами, ні забороненими темами, ні якимись новинками.
У модерну епоху, коли патріархальні уявлення про розподіл ґендерних  ролей ревізуються, жінки прагнуть самоздійснення поза домашнім простором, прагнуть розірвати зачароване коло чотирьох К (Кinder, Кűche, Кirche, Кleidung – діти, кухня, церква, одяг), відійти від ролі взірцевої матері, господині, дружини, доньки насадженої патріархальною системою, цим самим втрачаючи свою жіночність. Адже жінка – це насамперед мати, господиня, берегиня домашнього затишку, окрім того, жіноча емансипація призвела до фемінізації, ожіночнення чоловіків, що особливо яскраво спостерігається сьогодні. Жінки витіснили чоловіків із тих сфер діяльності, які віками належали лише їм.                                                                                      Реакція чоловіків на таке прагнення жінок була різною: одні намагалися пристосуватися до цієї ситуації і сприймали жінку уже як рівноправну інтелектуальну співрозмовницю (хоча дуже часто таке ставлення було лише спробою чоловіка утримати «нову жінку» у старих рамках). Інші насторожено віднеслися до жінок-авторок, насамперед це були старші письменники, які відкидали усе нове і незвичне українській літературі і які не могли змиритися з тим, що жінка прагне стати на рівні з чоловіками. Та загалом скрізь реалізація творчої енергії жінок супроводжувалися нищівною критикою чоловіків-літературознавців, які намагалися на фоні приниження (а то й нівелювання) жіночого письма вивищити свої твори, довести їхню досконалість і винятковість. Авторки сприймалися як бунтарки, котрі намагалися переглянути, зруйнувати усталені суспільні норми. Патріархальна система ані на мить не бажала миритися із прагненням жінки змінити своє становище. Тому письменниці з праць критиків постають неприборканими особами, які прагнуть змінити традиційні літературні форми, засади естетики, жінкам приписувалися навмисні перекручування норм літературного письма і способів змалювання художніх образів. Але письменники більше боялися не порушення традиційних літературних форм, а зміни суспільної свідомості, зміни громадської думки, позбавлення першості чоловіків, втрати винятковості їхньої творчості, адже дуже швидко жінки почали складати конкуренцію чоловікам-письменникам.
В українській літературі у розвитку фемінізму вирізняють три етапи. Перший етап літературного фемінізму характеризується намаганням жінок долучитися до культуротворчих процесів, узурпуючи чоловічу модель поведінки. Оскільки патріархальне суспільство не здатне визнати за жінкою право на творчість, жінки, щоб реалізувати творчу енергію, часто намагалися імітувати чоловічі цінності, погляди на життя, використовували чоловічі псевдоніми. Цим шляхом пішла Марко Вовчок. Вона вважала, що так буде легше «вписатися» жінці у традиційний канон.
Наприкінці ХІХ століття в українському фемінізмі відбувається перехід до нової стадії, до активного протесту й боротьби за жіночі права. Соломія Павличко пов’язує цю зміну, перехід від імітації чоловічих стандартів до заперечення їх, з іменами Олени Пчілки та Наталі Кобринської, котрі заклали основи іншої традиції, в якій не було ні чоловічих псевдонімів, ні чоловіків-оповідачів, ні загалом спроби копіювати чоловічий голос. Завдяки цим авторкам у 80-х роках в українській літературі прозвучав інтелігентний жіночий голос, а разом з ним феміністична ідея. Письменниці стали ініціаторами створення альманаху «Перший вінок», вихід якого можна трактувати як епохальну подію, оскільки багато жінок змогли презентувати себе як митців і, одночасно, ідентифікуватись з певним інтелектуальним колом, що в умовах ґендерної та соціально-політичної марґінальності було дуже важливим.
Період кінця XIX – початку XX ст. можна означити як жіночий ренесанс, оскільки з'являється численна група жінок: Наталя Кобринська, Євгенія Ярошинська, Ольга Кобилянська, Дніпрова Чайка, Наталка Полтавка, Олена Пчілка, Любов Яновська, Уляна Кравченко, Христя Алчевська, Людмила Старицька-Черняхівська, Катерина Гриневичівна, які заявили про себе як письменниці і громадські діячки, творчість стає для них способом самореалізації, досвідом пізнання світу, шляхом подолання маргінального місця жінки у патріархальному просторі. Можна виокремити декілька специфічних рис інтелектуального фемінізму цього періоду:
-    оприявлення ідей феміністичного руху на текстуальному рівні у творчості письменників;
-     протиставлення на культурному і соціальному рівні чоловічих і жіночих цінностей;
-    започаткування нової традиції, з орієнтацією на інтереси жінки,                                  представлення жіночого досвіду;
-     суголосність ідейних пошуків жіночої літератури модерним філософським концепціям.
За умови відсутності повноцінного критичного дискурсу важко переоцінити значення І. Франка, який взяв на себе опіку над молодими авторками і підтримував їх намагання реалізуватися як письменницям. Саме він захищав їх від нападів чоловіків-критиків, за його допомогою було видано «Перший вінок», критик усіляко підтримував Н. Кобринську, вважав її авторитетом у літературі та громадській діяльності.
Письменниці на сторінках своїх творів презентують новий тип жінки, яка з жертви перетворюється в самодостатню особистість і йде шляхом руйнування традиційного образу жінки. Така героїня представлена у творах Ольги Кобилянської «Царівна», «Людина». Письменниця намагається змоделювати позитивну, цілісну героїню, яка, проте, змушена перебувати в конфліктній ситуації з іншими людьми. Найчастіше – це старше покоління, яке не розділяє модерних прагнень молодших, бо вбачає в цьому руйнування ідеалів. Жінка О. Кобилянської – це людина з сильним, майже чоловічим, характером, вольова, мужня, спроможна на одинокий виклик суспільству, незалежна, яка знає свою мету і прямує до неї, хоча зустрічає на своєму шляху опір суспільства із його закоренілими традиціями, вона репрезентує собою винятковий характер, інтелектуально розвинену особистість з прагненнями у майбутнє, з власною внутрішньою свободою і усвідомленням своєї обраності. Модерна жінка – складний психологічний тип, який постійно знаходиться в пошуку себе самого, свого місця в соціумі, призначення у житті, тобто ідеально накладається на філософські концепції періоду fin de siecle.
Жінка – головна героїня творів Н. Кобринської, яка вважається зачинателькою жіночого руху у Західній Україні. Уже в першому оповіданні «Дух часу» вона визначилася з провідною проблемою своєї творчості, якою стало становище жінки у галицькому суспільстві. У жіночому світі маргінальне місце займають чоловіки, але жінку вона зображає з психологічною увагою пильної художниці. Саме літературу Н. Кобринська потрактовувала як найкращий засіб засвоєння нових ідей людства і вважала, що насамперед у літературі жінки зможуть реалізувати себе.
Жіночий дискурс кінця  XIX – початку XX століття позначений такими ознаками:
-  жінка перестає бути зображуваною, вона зображує себе сама;
-  моделювання, обігрування в декількох творах однієї ситуації, створення інваріантів однієї героїні;
-  тяжіння до бінарності героїв;
-  зосередженість на внутрішніх почуваннях героїв, які є швидше носіями роздумів, ідей, емоцій, аніж дій;
-  використання інтимних видів розповіді: щоденник, листи, спогади;
Отже, емансипаційні тенденції у жіночій прозі – це одне з найвизначніших явищ кінця XIX – початку XX ст.
                    Список використаної літератури
1.    Агєєва В. Жіночий простір : Феміністичний дискурс українського                                                                                                 модернізму / В. Агеєва. – К. : Факт, 2003. – 320 с.
2.    Агєєва В. Філософія жіночого існування // Бовуар Сімона де. Друга стать : в 2 т. / В. Агєєва – К. : Основи, 1994. – Т. 1. – С. 5 – 21.
3.    Білоус Н. Феміністична проблематика прози Ольги Кобилянської / Н. Білоус // Українська мова і література в школі. – 1999.– № 3. – С. 36 – 38.
4.    Вознюк В. Про Ольгу Кобилянську : Нові матеріали. Роздуми. Знахідки /
В. Вознюк. –К. : Дніпро, 1983. – 183 с.
5.    Вулф В. Жінки та розповідна література / В. Вулф // Ї. – 2000. – № 17. – С. 5 – 8.
6.    Гаврилюк О. Тема духовного розкріпачення жінки у творчості Ольги Кобилянської: на матеріалі повістей «Людина» і «Царівна» / О. Гаврилюк // Дивослово. – 2006. – № 4. – С. 15 – 18.
7.     Гаєвський С. Літературна діяльність Ольги Кобилянської / С. Гаєвський // Україна. – К., 1928. – Кн. 1. – С. 25 – 34. 
8.     Грабовська І. Жіночність – трагедія України? / І Грабовський // Критика. – 1999. – грудень. – С. 24 – 25.
9.    Градовський А. «У мене живе любов до свободи...»: (Повість Ольги Кобилянської «Людина») / А. Грабовський // Українська література в загальноосвітній школі. – 1999. – № 3. – С. 16 – 18.
10.     Грицай О. Ольга Кобилянська. З приводу 35-тих роковин літературної праці / О. Грицай. – Чернівці, 1922. – 15 с.
11.     Грушевський М. Наталя Кобринська / М. Грушевський // ЛНВ. – Львів, 1900. – Т. 9. – Кн. 1. – С. 1. – 23.                                                                                     
12.     Грушевський М. Новини нашої літератури: «Царівна», оповідання Ольги Кобилянської / М. Грушевський // ЛНВ. – Львів, 1898. – Т. 1. – Кн. 3. –               С. 174 – 180.
13.     Гундорова Т. Неоромантичні тенденції творчості Ольги Кобилянської (До 125-pіччя дня народження) / Т. Гундорова // Радянське літературознавство. – 1988. − № 11. – С. 32 – 42.
14.     Гундорова Т. Femina melancholica: Стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської./ Т. Гундорова. – К. : Критика, 2002. – 272 с.
15.     Демська-Будзуляк Л. Гендерна інтерпретація жіночих та чоловічих образів в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст. (новелістика, драматургія) / Л. Демська-Будзуляк // Слово і час. − 2005. − № 4. − С. 10 – 17.
16.     Демченко І. Особливості поетики О. Кобилянської / І. Демченко. – К. : Твім інтер, 2001. – 208 с.
17.     Денисенко М. «Бути собі ціллю!» (феміністична проблематика прози Ольги Кобилянської) / М. Денисенко // Слово і час. – 1997. − № 5. – С. 48 – 52.
18.     Денисюк І., Поборниця прогресу / І. Денисюк, К. Кріль // Кобринська Н. Вибрані твори. – К. : Дніпро, 1980. – С. 5 – 20.
19.     Дзюба І. Читаючи Кобилянську (кілька зіставлень) / І. Дзюба // Українська мова і література в школі. – 1986. − № 2. – С. 20 – 27.
20.     Дудкіна О. «Царівна» в царстві духу: Життєвий і творчий шлях Ольги Кобилянської / О. Дудкіна // Українська література в загальноосвітній школі. − 2004.− № 11. − С. 41 – 45.
21.     Євшан М. Критика; Літературознавство; Естетика. / М. Євшан – К. : Основи, 1998. – 658 с.                                                                                                                                 
22.     Єфремов С. Історія українського письменства / С. Єфремов. – К. : Феміна, 1995. – 688 с.
23.     Єфремов С. Літературно-критичні статті / С. Єфремов – К. : Дніпро, 1993. – 351 с.                                                                               
24.     Жовтуля І. Від літератури до фемінізму / І. Жовтуля // Сучасність. – 2002. – № 11. – С. 84 – 87.
25.    Зборовська Н. Жіноча сповідь на тлі чоловічого «герметизму» /                         Н. Зборовська // Слово і час. – 1996. − № 8 – 9. – С. 59 – 66.
26.     Івасів І. Феміністична критика та ефективність персвазії / І. Івасів // Сучасність. – 2002. − № 1. – С. 75 – 82.
27.     Ільчук Х. Чи була Ольга Кобилянська феміністкою? / Х. Ільчук // Українська мова та література в школі. − 2005. − № 46. − С. 10 – 14.
28.     Камінчук О. Ольга Кобилянська та її повість «Людина» / О. Камінчук // Дивослово. –2004. − № 4, 5. − С. 2 – 5; С. 36 – 39. 
29.     Кисілевська О. Спогад про Наталю Кобринська / О. Кисілевська // Жіноча доля. – К., 1930. – ч. 4. – С. 3 – 21.
30.     Кісь О. Кого оберігає Берегиня, або Матріархат як чоловічий винахід /               О. Кісь // Дзеркало тижня. – 2005. – № 15. – С.4 – 5.                                           
31.     Книш І. Смолоскип у темряві: Наталя Кобринська й український жіночий рух / І. Книш. − Вініпеґ, 1957. – 302 с.
32.     Кобилянська О. Твори: в 5 Т. / О. Кобилянська. – К. : Державне видавництво художньої літератури, 1962. – Т. 1. – 490 с.
33.     Кобринська Н. Вибрані твори / Н. Кобринська. – К. : Державне видавництво художньої літератури, 1958. – 418 с.
34.     Ковальчук О. Ольга Кобилянська та її повість «Людина» / О. Ковальчук // Дивослово. − 2002. − № 12. − С. 38 – 44.
35.     Кононенко Є. Жіночі голоси у вітчизняній літературі / Є. Кононенко // Українська культура. − 2003. − № 3 – 4. − С. 10 – 11.
36.     Кравченко У. Наталя Кобринська (До 10-річчя з дня смерті Н. Кобринської) / У. Кравченко // Слово і час. − 1990. − № 3. − С. 21 – 27.
37.     Кримський А. Художня проза. Літературознавство і критика: в 5 Т. /                  А. Кримський – К. : Наукова думка, 1972. – 718 с.
38.     Крупка М. Емансипаційні тенденції в українській жіночій прозі кінця ХІХ – початку ХХ століть: дис. ... канд. філол. Наук : 10.01.01 / Мирослава Анатоліївна Крупка. – К., 2004. − 200 с.                                                            
39.     Ласло М. Тема емансипації жінки у творчості О. Кобилянської / М. Ласло // Ольга Кобилянська в критиці та спогадах. – К. : Держлітвидав, 1963. – С. 324 – 340.
40.     Лев В. Емансипація у творах Ольги Кобилянської / В. Лев // Збірник на пошану Ольги Кобилянської (1863-1942). – Мюнхен, 1991. – С. 95 – 103. 
41.     Луців Л. Ольга Кобилянська (В 100 річчя народин) / Л. Луців. – Нью-Йорк, Джерзі-ситі, 1965. – 69 с.
42.     Маковей О. Ольга Кобилянська (Літературно-критична студія) / О. Маковей // Ольга Кобилянська в критиці чи спогадах. – К. : Держлітвидав, 1963. −                С. 44 – 67.  
43.     Мельник О. Самотність Наталії Кобринської на тлі жіночого рух /                        О. Мельник // Персонал плюс. – 2007. – № 29 (124). – С. 5 – 6.                                 
44.     Мілет К. Сексуальна політика / К. Мілет. – К., 1998. – 624 с.                       
45.     Овдійчук Л. «Солодке щастя зречень»: Образ жінки-митця в українській літературі / Л. Овдійчук // Українська література в загальноосвітній школі. – 2004.– № 3. – С. 20 – 22.                                                                                                             
46.     Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі / С. Павличко. – К. : Либідь, 1997. – 360 с.                                                                                                         
47.     Павлишин М. Автобіографічна персона та дарвіністська «людина» Ольги Кобилянської / М. Павлишин // Сучасність. – 2001. – № 4. – С. 113 – 121.                        
48.     Павлишин М. Авторство і авторитет : Ольга Кобилянська / М. Павлишин // Дивослово. – 2003. – № 4. – С. 15 – 20.                                                                                   
49.     Павлишин М. «Мені не соромно отворити уста про мої чувства» : Неопубліковані листи Ольги Кобилянської до Осипа Маковея /                           М. Павлишин // Сучасність. – 2003. – № 2. – С. 127 – 143.                                                                            
50.     Погребенник В. Золоте пасмо художньої прози Ольги Кобилянської /                         В. Погребенник // Кобилянська О. Людина. – К., 2000. – С. 5 – 14.
51.     Поліщук Я. Прагнення модерної особистості: (Жінка як персонаж української літератури початку ХХ ст.) / Я. Поліщук // Українська мова та література в загальноосвітній школі. – 2000. – № 5. – С. 55 – 59.                   
52.     Рубчак М. Християнська Богородиця чи Берегиня? Фемінізм на противагу вічно жіночому / М. Рубчак // Філософська думка. – 2000. – № 1. – С. 110 – 126.              
53.     Рудницький М. Закрите обличчя Кобилянської / М. Рудницький // Світ. – 1927. – Ч. 21 – 22. – С. 2.                                                                                                                                                           
54.     Стефаник В. Лист до Л. В. Бачинського, 14 травня 1896 р./ В. Стефаник // Стефаник В. Твори. – К. : Дніпро, 1976. – 374 с.
55.    Тарнашинська Л. Перед літературознавчим дзеркалом… або Дещо на захист фемінізму / Л. Тарнашинська // Кур’єр Кривбасу. – 2000. – № 133. – С. 149 – 158.
56.     Теліга О. Якими нас прагнете? / О. Теліга // Слово і час. – 1991. – № 6. –             С. 32 – 38.
57.     Теплінський М. Жіноча доля в класичній літературі / М. Теплінський // Дивослово. – 1996. – № 7. – С. 8 – 11.
58.     Турбацький Л. Із статті «Літературні замітки» / Л. Турбацький // Ольга Кобилянська у критиці та спогадах. – К. : Держлітвидав, 1963. – С. 41 – 43.
59.     Українка Леся Твори: У 12 т. / Леся Українка.– Нью-Йорк, 1954.– Т. 8. –               264 с.                                                               
60.     Українка Леся. Твори: У 12 т. / Леся Українка. – К. : Наукова думка, 1978 . – Т. 10 – 385 с.
61.     Українка Леся. Твори: У 12 т. / Леся Українка – К. : Наукова думка, 1979. – Т. 12. – 340 с.                                                                                                                                                                           
62.     Франко І. Зібрання творів у 20-ти томах / І. Франко. – К., 1955. – Т. 16. –           С. 127 – 129.                                                                                                                            
63.     Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах / І. Франко.– К., 1986 – Т. 49. –             С. 50 – 51.
64.    Чайківська Я. Феномен жіночого письма / Я. Чайківська // Партнери. – 2005. – № 7. – С. 6 – 10.                                                                                                                 
65.     Borkowska G. Co to jest literaturа / poezja kobieca / G. Borkowska // Teksty drugie. – 1995. – № 3 – 4. – S. 26 – 37.                                                                                          
66.     Klosinska A. Kobieta autorka / А. Klosinska // Teksty drugie. – Warszawa, 1995. – № 3 – 4. – S.81 – 97.



 
 

Студентські статті