Вільнодумство та релігійний модернізм




ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ РЕЛІГІЙНОГО ВІЛЬНОДУМСТВА 6
1.1 Походження вільнодумства та його перші прояви 6
1.2 Історичні аспекти розвитку вільнодумства 9
1.3 Сучасні форми і напрями вільнодумства 14
РОЗДІЛ 2. РЕЛІГІЙНИЙ МОДЕРНІЗМ ТА ЙОГО СУТНІСТЬ 20
2.1 Поняття релігійного модернізму та його практичне значення 20
2.2 Структура та позиції релігійного модернізму 22
РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ВІЛЬНОДУМСТВА ТА РЕЛІГІЙНОГО МОДЕРНІЗМУ В УКРАЇНІ 28
ВИСНОВКИ 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 35

ВИСНОВКИ

Таким чином, провівши дане дослідження у відповідності до поставлених завдань ми можемо зробити наступні висновки та узагальнення:
Вільнодумство – вияв критичного підходу людини до релігії, раціонального осмислення її догматів і засіб відстоювання права на свободу думки в пошуках істини.
Вільнодумство тісно пов'язане з релігією. Воно спрямовує свої зусилля на раціональне обгрунтування важливості, свідоме осмислення і критичне сприйняття змісту традиційних релігійних вчень і «нових релігій».
Атеїзм надає людині змогу пізнавати світ і власні сутнісні сили, сприяє нагромадженню знань, збагаченню інтелекту. Це важливий спонукальний чинник активної творчої діяльності людини. Однак атеїзм не враховує того, що людина духовно спрямована на більше, ніж просто раціональне осягнення дійсності. їй притаманний одвічний онтологічний потяг до Абсолюту, завдяки чому вона конституюється як духовна особа.
Підсумуємо, що корисність релігійного модернізму в тому, що він сигналізує про недоліки церковного життя, недоліки в тому, що модернізм як би заперечує попередні форми релігії, що викликає відчуття відносності істинності релігійних ідей. Під модернізацією релігії слід розуміти процеси, зв'язані зі зміною її внутрішнього змісту; їх вивчають представники релігієзнавчого підходу. Що стосується релігійного модернізму, то слід вводити обмеження на використання цього поняття (деякі науковці вживають іноді останнє як синонім "модернізації релігії") і слід позначати ним тільки процеси, які йдуть у соціально-релігійній сфері і мають відношенні до соціальної модернізації.
Структуру релігійного модернізму можна розглядати в двох площинах: з однієї сторони як релігійно-світоглядний, психологічний і соціальний аспекти взаємозв'язку релігії і суспільства, яке модернізується, з іншого боку - як взаємодія релігійної свідомості і поведінки в контексті стимулювання і реакції релігії на соціальну модернізацію.
У рамках релігійного модернізму як парадигмального поняття можна виділити дві протилежні позиції: 1) Промодерністська позиція, 2) Контрмодерністська позиція. Релігійний модернізм можна класифікувати по якісних і кількісних характеристиках. Серед перших - експліцитністъ та імпліцитністъ.
Підсумуємо, що вияви вільнодумства на українському ґрунті зустрічаються вже в києво-руській духовності, поширенню ідей вільнодумства в Україні сприяла діяльність гуртка київських книжників. Помітний слід в українському вільнодумстві полишили українські гуманісти XV–XVII ст., а найвизначнішою постаттю в українській культурі доби Відродження був Станіслав Оріховський-Роксолан. На українське вільнодумство значний вплив мали творчі доробки представника неоплатонічної філософії Кирила Ставровецького.


 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.    Бидерман Г. Энциклопедия символов. – М.: Республика, 1996.
2.    Енциклопедія з релігієзнавства / За ред. І.С. Мякушева. – К., 1999. – 480 с.
3.    Історія і теорія релігій та вільнодумства. — К., 2007. – 289 с.
4.    Калінін Ю., Харьковщенко Є. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Наукова думка, 1995. – 340 с.
5.    Каутский К. Походження християнства. – М.: Видавництво політичної літератури, 1990.
6.    Колодний А. Н. Атеизм как фактор человекотворчества // Культура. Религия. Атеизм. – К., 1991.
7.    Лобовик Б. А. Религия и атеизм как слагаемые культуры // Культура. Религия. Атеизм. – К., 1991.
8.    Лубський В.І Релігієзнавство. – К., 1997. – 410 с.
9.    Любак А. Драма атеистического гуманизма. – Милан–Москва, 1997.
10.    Мифы народов мира: энциклопедия в 2-х томах под ред. С.А. Токарева. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1998.
11.    Мюллер М. Введение в науку о религии // Классики мирового религиоведения –М., 1996.
12.    Радугин А.А.. Введение в религиоведение. – М., 1996. – 417 с.
13.    Религии мира. Энциклопедия. т.6. – М.: Аванта, 1996. – 840 с.
14.    Релігієзнавство / За ред. Рибачука. – К.: Освіта, 1997. – 387 с.
15.    Свободомыслие й атеизм в древности, средние века й в зпоху Возрождения. — М., 1986. – 345 с.
16.    Тажуризина 3. А. Идеи свободомыслия в истории культуры. – М., 1987.
17.    Тайлор Э.Б. Первобытная культура. – М.: Издательство политической литературы, 1989.
18.    Токарев С.А. Ранние формы религии. – М.: Издательство политической литературы, 1990
19.    Трофимова 3. П. Гуманизм, религия, свободомыслие. – М., 1992.
20.    Философские проблемы истории свободомыслия и атеизма. – М., 1987.
21.    Хэтчер У. С. Понятие духовности. – К., 1994.
22.    Черній А. М. Онтологія духовності: Антропологічна цілісність у релігіє-знавчому вимірі. – К, 1996.
"


 
 

Студентські статті